Постанова Одеський апеляційний суд № 947/4733/24

Номер провадження: 22-ц/813/5307/24 Справа № 947/4733/24 Головуючий у першій інстанції Петренко В.С. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Шкільний», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року у складі судді Петренка В.С., встановив: У лютому 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОК «Автогаражний кооператив «Шкільний» про усунення перешкод у користуванні майном, у якому просив усунути перешкоди у користуванні гаражем № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до вказаного гаражу та не чинити перешкоди у користуванні ним, посилаючись на те, що з 2003 року він є членом Автогаражного кооперативу «Шкільний». Йому було видано гараж № НОМЕР_1 , відповідно до пропуску №477 на територію вказаного кооперативу та квитанції до прибуткового касового ордера. Крім того, зазначив, що технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 складений на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Вказував, що відповідачка ОСОБА_2 заволоділа вказаним гаражем та перешкоджає йому користуватися ним. Крім того, ОК «Автогаражний кооператив «Шкільний» своєю відповіддю повідомив, що цей гараж ніколи не був за ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року провадження у справі закрито. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував свій висновок про те, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на порушенні відповідачами саме корпоративних прав члена кооперативу, що пов`язані з позбавленням його можливості у користуванні гаражем № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 . Також звертає увагу суду, що відповідач ОСОБА_2 не є членом даного кооперативу. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу про закриття провадження без змін, оскільки суд першої інстанції правильно і в повній мірі дослідив питання юрисдикційності спору, адже вказаний спір підвідомчий судам не цивільної, а господарської юрисдикції. ОК «Автогаражний кооператив «Шкільний» не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направив. В судове засідання, призначене на 19.09.2024 з`явилися: позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 . Представник ОК «Автогаражний кооператив «Шкільний» до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надав. Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне. Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, районний суд виходив з того, що оскільки відносини між членом кооперативу ОСОБА_1 , членом кооперативу ОСОБА_2 та самим ОК «Автогаражний кооператив «Шкільний» є корпоративними відносинами, які виникли щодо майна, а саме: гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Шкільний» по АДРЕСА_1 , тому враховуючи судову практику щодо визначення корпоративних відносин, п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України, даний спір відноситься до таких, що виникають з корпоративних спорів, у зв`язку із чим наявні підставі для закриття провадження у справі. Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів Тобто незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам. Згідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Апеляційним розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, як члена кооперативу, у якому просив суд усунити перешкоди у користуванні майном, а саме гаражем АДРЕСА_2 , шляхом надання доступу до вказаного гаражу та не чинити перешкоди у користуванні ним. Разом з тим вказані вимоги не пов`язані з корпоративними правами, а спірні правовідносини не містять ознак корпоративного спору. Отже, вимоги позивача підлягають захисту в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про закриття провадження у справі через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, а також враховуючи характер правовідносин та суб`єктний склад, колегія суддів вважає, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11.10.2024 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.С. Комлева