Постанова Харківський апеляційний суд № 638/6375/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 року м. Харків справа №638/6375/22 провадження №22-ц/818/406/23 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2022 року у складі судді Щепіхіної В.В.,- УСТАНОВИВ: 08.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування частки у статутному капіталі товариства. Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належало 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «Пріма-Сейл». 09.11.2021 ОСОБА_1 подарував належні йому 50 відсотків статутного капіталу ТОВ «Пріма-Сейл» ОСОБА_2 . Відповідачка покинула м. Харків у зв`язку з бойовими діями в Харківській області та повністю відійшла від виконання своїх обов`язків як власниця частки товариства, її відсутність унеможливлює вирішення статутних завдань та організаційних питань діяльності товариства, ухвалення вкрай важливих рішень, пов`язаних з діяльністю товариства. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.11.2022 у відкритті провадження у дійсній справі відмовлено. Ухвала мотивована тим, що його позовна заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник з приводу реалізації позивачем корпоративних прав, для чого йому необхідно звернутися до Господарського суду Харківської області, який розташований за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що предметом спору в справі є укладений 09.11.2021 між позивачем та відповідачем договір дарування 50 відсотків статутного капіталу ТОВ «ПРІМА- СЕЙЛ», а саме його розірвання, з підстав, передбачених ч.2 ст.727 ЦК України, оскільки обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність та дає дарувальнику право вимагати його розірвання в судовому порядку. Відповідно до вимог п.3 ч.1ст.20 ГПК України господарському суду підвідомчі спори, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, правлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Тому зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІ суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 1 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. У пункті 4 частини першої статті 20 ГПК України вказано, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах. В порядку пунктів 3, 13 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди, зокрема, розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. Ознаками господарського спору є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19). Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те що оскільки з переходом до відповідача прав і обов`язків щодо частки в статутному капіталі ТОВ «Пріма-Сейл» на підставі договору дарування до останнього перейшли відповідні права й обов`язки стосовно участі у діяльності та управлінні товариством, то відносини між сторонами оспорюваного договору за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у цьому товаристві. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Звертаючись до суду із вказаним позовом 08.11.2022 ОСОБА_1 просив розірвати договір дарування частки у статутному капіталі товариства. Отже, позовні вимоги стосуються корпоративних відносин щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у цьому товаристві. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті374, статті375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2022 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 лютого 2023 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук