Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 357/8412/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/8412/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Ревва Е.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року, суддя Орєхов О.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" в особі провідного інженера охорони та захисту лісу ОСОБА_2 про оскарження рішення,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство» в особі провідного інженера охорони та захисту лісу ОСОБА_2, в якому просив постанову провідного інженеру охорони та захисту лісу державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», ІКЮО 00992119, ОСОБА_2 від 02.09.2022 року № 000072 про накладення штрафу на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП - скасувати, як протиправну, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказана постанова винесена незаконно і підлягає скасуванню, оскільки суб`єктивною стороною вищевказаного адміністративного правопорушення є незаконна порубка дерев і чагарників, які можуть здійснюватися лише з умислом, чого в діях позивача не було, так як він не рубав дерева і умислу на знищення дерев не мав. Окрім того, він був впевнений у правомірності своїх дії, про що одразу заявив ОСОБА_2 01 грудня 2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним, оскільки ДП «Білоцерківське лісове господарство» припинило свою діяльність, шляхом приєднання до ДП спеціалізованого господарського підприємства «Ліси «країни». Протокольною ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про заміну відповідача. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 29 серпня 2022 року було складено протокол №000072 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 65 КУпАП. У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 о 16 годині 55 хвилин 29 серпня 2022 року у кв. 173 вид. 21 Білоцерківського лісництва здійснив незаконну порубку двох дерев породи берест (сухостійних ), що є порушенням п. 1 ст. 105 Лісового кодексу України (а. с. 114). Також у протоколі міститься пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у яких позивач зазначив, що у його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП, так як зрізав сухостої. 02 вересня 2022 року постановою про накладення адміністративного стягнення № 000072 ОСОБА_1 визнано винним вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що останній у кв. 173 вид. 21 Білоцерківського лісництва здійснив незаконну порубку двох дерев породи берест (сухостійних), тим самим завдав шкоди лісовому господарству ( а. с. 115 ). Загальний розмір завданої шкоди склав 12 417,98 грн, розрахунок здійснено ДП «Білоцерківське лісове господарство» з урахуванням такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 ( а. с. 116-118 ). Оскаржувану постанову позивач отримав 03 вересня 2022 року, що рекомендованим повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 119). Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративіні правопорушення (далі -КупАП). У відповідності до ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Стаття 245 КУпАП визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Порядок оформлення та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадовими особами органів лісового господарства визначається, окрім КУпАП, Інструкцією з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 №262, із останніми змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №402 від 21.10.2015 (далі - Інструкція). Як убачається із матеріалів справи, 29 серпня 2022 року лісничим Білоцерківського лісництва ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 складено протокол № 000072 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 65 КУпАП (а. с. 14). 02 вересня 2022 року провідним інженером охорони та захисту лісу ДП «Білоцерківське лісове господарство» ОСОБА_2 відносно гр. ОСОБА_1 , на підставі протоколу № 000072 від 29.08.2022, було винесено постанову № 000072 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.65 КУпАП (а. с. 115). Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Зі змісту протоколу та оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення слідує, що позивач о 16 годині 55 хвилин 29.08.2022 року у кв. 173 вид. 21 Білоцерківського лісництва здійснив незаконну порубку двох дерев породи берест (сухостійних) та заподіяв шкоду лісовому господарству на суму 12 417,98 грн, що розрахована за додатками №1 до постанови Кабінету Міністів України №541 від 24.07.2013 року. Так, пунктом 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть відповідальність за порушення лісового законодавства. Згідно з ст. 65 КУпАП незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП полягає у вчиненні таких дій, як незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; знищення або пошкодження молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення. Суб`єктивною стороною вищевказаного адміністративного правопорушення є незаконна порубка дерев і чагарників, які можуть здійснюватися лише з умислом, інші дії, передбачені цією статтею, як з умислом, так і з необережності. Суб`єктом є громадяни та посадові особи. Отже, незаконна порубка полягає у рубці дерев та чагарників без спеціального дозволу або з порушенням встановлених правил рубки, що зумовлює припинення його росту або якщо і не припиняє росту, але змінює первісний стан дерев і чагарників на гірший та яка здійснюється з умислом або з необережності. У відповідності до ст. 241 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу. Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу. Так, пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-2 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Згідно із ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналогічні положення містяться в п. 2.3. Інструкції, а саме: протокол складається на місці виявлення правопорушення в двох примірниках, один яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративні відповідальності. У разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення якщо складення протоколу є обов`язковим, посадові особи органів лісового господарств можуть доставляти порушника (ів) до органів, визначених статтею 259 КУпАП). У відповідності до ст. 256 КУпАП та п. 2.4, 2.10 Інструкції, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Згідно з п. 2.11 Інструкції посадова особа органу лісового господарства, яка склала протокол, роз`яснює особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ставить свій підпис; у разі її відмови від підпису в протоколі про це робиться відмітка та вручається чи надсилається повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися із матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Пунктами 3.2-3.7 Розділу 3 Інструкції визначено, що справа розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня складення протоколу. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її законного представника. Розгляд справи за відсутності правопорушника можливий лише у випадках, коли є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до статті 278 КУпАП посадова особа органу лісового господарства під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до її компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвокатів. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Посадова особа, яка виносить постанову про накладення адміністративного стягнення (додаток 5), оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення в лісовому господарстві, посадова особа зобов`язана не лише з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а й при оформленні справи про порушення, при розгляді такої справи і притягнення винної особи до адміністративної відповідальності дотриматися порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, що передбачений КУпАП та вищезазначеною Інструкцією. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Окрім того, судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис позивача та йому роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП. Також у протоколі вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 00 хв. 02.09.2022 в приміщенні контори ДП «Білоцерківське лісове господарство» за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, 63, а тому позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Також у письмових поясненнях, адресованих керівнику ДП «Білоцерківське лісове господарство» ОСОБА_7 від 01.09.2022 року, позивачем зазначено, що він погоджується на розгляд справи у його відсутності та просить направити на його адресу прийняту постанову (а. с. 124 ). Так, відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні в суді першої інстанції позивач не спростовував, що дійсно різав дерева, однак вказував, що такі дерева були зрізані ще задовго, вони лежали не землі, а він лише різав їх, відвозив до оселі. Також судом першої інстанції була допитана в судовому засіданні 17.11.2022 року ОСОБА_3 (теща позивача), яка вказала на те, що позивач різав дерева, які вже були на землі. Водночас, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 17.11.2022 року зазначив лише те, що він запропонував в лісосмузі зібрати дрова, пішли до лісу та знайшли повалені дерева, однак після цього повернулися до дому, а у вечорі він з дружиною поїхав до Києва. Він не бачив, що саме пиляв позивач, оскільки це він робив на наступний день. При цьому, стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.65 Лісового кодексу України, використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. Стаття 66 Лісового кодексу України визначає, що громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою - власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Згідно з ч. 1,4 ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України. У відповідності до ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства. Згідно з ч. 1 ст. 70 Лісового кодексу України заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Для заготівлі деревини під час рубок головного користування в першу чергу призначаються пошкоджені, ті, що усихають, інші деревостани, що потребують термінової рубки за своїм станом, і деревостани, які вийшли з підсочування. Залежно від категорій лісів, природних лісорослинних умов, біологічних особливостей деревних порід та інших особливостей застосовуються такі системи рубок головного користування: суцільні, поступові або вибіркові, комбіновані рубки. Частиною 4 статті 70 Лісового кодексу України визначено, що деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо). Так, відповідно до частини 8 статті 70 Лісового кодексу України заготівля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також інших рубок, пов`язаних із веденням лісового господарства, проводиться власниками лісів і постійними лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право. Пункт 2 частини 1 статті 19 Лісового кодексу України визначає, що постійні лісокористувачі мають виключне право на заготівлю деревини. Здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), регулюються, зокрема, Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555(далі - Санітарні Правила). Згідно з пунктом 4 Санітарних правил для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки та ліквідація захаращеності. В пункті 12 Санітарних правил зазначено що вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп. У межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, крім господарських зон національних природних парків та регіональних ландшафтних парків та зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників, забороняється проведення вибіркових санітарних рубок, які призведуть до зменшення повноти насаджень нижче встановленого показника повноти. У відповідності до пункту 16 Санітарних правил, у насадженнях, пошкоджених вітром і внаслідок аварій та стихійного лиха, в першу чергу для рубки призначаються дерева з поваленими чи зламаними стовбурами. Приписи пунктів 34, 35 Санітарних правил встановлюють, що ліквідація захаращеності здійснюється шляхом прибирання поваленого сухостою (з відхиленням стовбура більше ніж на 30 градусів від вертикальної осі) та хмизу. Ліквідація лісосічної захаращеності незалежно від її обсягів призначається власниками лісів, постійними лісокористувачами та здійснюється в процесі рубок. У межах природно-заповідного фонду ліквідація захаращеності здійснюється відповідно до вимог відповідних проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них, що регламентують здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів на таких територіях чи об`єктах. Відповідно до п. 36 Санітарних правил підлягають збереженню окремі повалені сухостійні дерева, які слугують середовищем існування та захисту інших об`єктів живої природи, про що робиться відмітка у матеріалах відводу та лісорубному квитку. Під час проведення робіт з ліквідації захаращеності в лісах у межах природно-заповідного фонду (крім хвойних молодняків за межами природних заповідників, заповідних зон і заповідних урочищ) необхідно передбачати залишок неліквідної деревини обсягом не менш як 30 куб. метрів на один гектар. У додатку № 1 до постанови КМУ від 24 липня 2013 року № 541 «Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» визначено, що у разі привласнення буреломних, вітровальних дерев, а також самовільне вирубування сухостійних дерев розмір яких обчислюється за таксою для сироростучих дерев, зменшеною у 2 рази. Отже, ліквідація дерев з поваленими та зламаними стовбурами, тобто таких, що лежать на поверхні ґрунту є заходом, що називається «рубка», така рубка повалених чи зламаних дерев являється «заготівлею деревини», право на заготівлю деревини з поваленими стовбурами належить виключно власникам лісів і постійним лісокористувачам, на підставі спеціальних дозволів та заготівля дров з сухих дерев на території лісу відноситься до спеціального використання лісових ресурсів, а отже потребує спеціального дозволу. Окрім того, як вірно зауважив суд першої інстанції у листі Державного агентства лісових ресурсів України від 21.03.2018 № 08-07/1844-18, зазначено, що законодавством не передбачена можливість заготівлі/збору населенням у лісах дров`яної деревини, поваленого сухостою та хмизу. Громадяни, що зацікавлені у придбанні дров`яної деревини для власних потреб, можуть звернутися до державних лісогосподарських підприємств, які реалізують деревину (а. с. 125). Таким дозволом на вирубку, згідно статті 69 ЛК є лісорубний або лісовий квиток. Необхідно відзначити, що лісовий квиток видається безкоштовно або власником лісу або постійним лісокористувачем в порядку визначеному в Постанові КМУ "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" №761 від 23.05.2007. При цьому, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що зазначеного дозволу на вирубку позивач не мав. Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що лісничий Білоцерківського лісництва ОСОБА_5 та провідний інженер охорони та захисту лісу ОСОБА_2 є такими особами, що уповноважені на складання відповідного протоколу та постанови відносно осіб, які порушили лісове законодавство, що підтверджується Положенням про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого Постановою Кабінету Мінстрів України від 16.09.2009 №976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів» та Додатком до цього Положення «Посадові особи державної лісової охорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів». Згідно із ст. 7 Лісового кодексу України, ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними та комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. За планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земельні ділянки в кварталі -73, виділ 21 відносяться до земель лісогосподарського призначення і в цілому є землями державного лісового фонду. Окрім того, право на користування земельними лісовими ділянками підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Білоцерківське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, «копіюванням з планшету (майстерська дільниця № 7) ( а. с. 120-122 ). Таким чином, доводи позивача про те, що він не вчинив правопорушення спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються належними доказами. При цьому, у судовому засіданні позивач підтвердив, що прийшов до лісу з ціллю заготовити деревину для опалення будинку, пиляв дерева та частину яких, забрав та відніс до дому, а надані матеріали не підтверджують відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та здійснення заготівлі деревини для власних потреб, шляхом розпилювання дерев породи берест, його винність та розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000072 від 29.08.2022, фотознімками, польовою-переліковою відомістю переліку дерев, переводом пнів, розрахунком розміру шкоди та поясненнями самого позивача. Щодо свідка ОСОБА_6 , який був допитаний в судовому засіданні в ході апеляційного рогляду справи, то колегія суддів враховує, що даний свідок є сином позивача, тобто перебуває з ним в близьких родинних стосунках, а отже є зацікавленою особою. Окрім того, даний свідок пояснив, що він перевозив порізані дрова з лісу додому приблизно п`ять разів протягом дня, а позивач їх різав бензопилою. Також свідок зазначив, що позивач не спилював дерева, так як вони вже були кимось спилені, а лише їх розпилював на невеликі колоди, а він возив їх додому. Проте, зазначені покази свідка щодо того, що позивач не спилював дерева, спростовуються вищевикладеними доводами. Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, інспектором з охорони та захисту лісу ДП «Білоцерківське лісове господарство» ОСОБА_2, який є уповноваженою особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення, були дотриманні права особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності та на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів була винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення в межах санкції статті. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 65 КУпАП. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Таким чином, колегією суддів в ході апеляційного розгляду справи не було встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухваленого судового рішення. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року, оскільки рішення суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г. Постанову виготовлено: 14 лютого 2023 року.