Постанова 4855 № 357/13076/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/13076/21 Суддя (судді) першої інстанції: Орєхов О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора рядового поліції роти 3 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області УПП Кузьменка Володимира Сергійовича, Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі УПП в Київській області про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора рядового поліції роти 3 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області УПП Кузьменка Володимира Сергійовича, Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі УПП в Київській області про скасування постанови, мотивуючи тим, що 20.10.2021 р. близько 12:00 він здійснював рух на автомобілі по вулиці Бориспільська, 7, с. Гора Бориспільського району Київської області, не порушуючи правил дорожнього руху, його зупинила машина патрульної поліції, з якої вийшов відповідач інспектор рядовий поліції роти 3 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області УПП Кузьменко Володимир Сергійович та попросив пред`явити йому для огляду водійське посвідчення. На вимогу патрульного, він дістав свій телефон та відкрив додаток «Дія», в якому містилась електронна версія його водійського посвідчення. Патрульний оглянув посвідчення після чого останній здійснив дії в своєму планшеті і повідомив позивачу, що постановою суду від 28.09.2021 його позбавлено права керувати ТЗ, після дій патрульного в додатку «Дія» посвідчення зникло, про що його повідомив відповідач. Позивач відразу повідомив працівнику поліції, що йому не було відомо про винесену постанову від 28.09.2021 року щодо нього, якою його було позбавлено права керування ТЗ та застосовано штраф у розмірі 10200 грн., також повідомив, що його ніхто не повідомляв про розгляд вищезазначеної постанови Білоцерківського міськрайонного суду в передбаченому законом порядку, а тому, підстав вважати, що позивач не має права керувати ТЗ в останнього не було. Позивач вважає, що інспектор Кузьменко В.С. неправомірно проігнорував доводи позивача та виніс щодо нього постанову ЕАО № 4927698, якою наклав на останнього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. Оскільки підставою для застосування до позивача стягнення стали відомості щодо наявності постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2021 року по справі № 357/5976/21, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, вважає, що в його діях відсутній склад адмінправопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки він не був поінформований належним чином про існування постанови по справі № 357/5976/21, а тому, і не усвідомлював свою протиправну поведінку, а, оскільки, відповідальність за ч.4 ст. 126 КУпАП настає за наявності умислу, який в даному випадку відсутній, слід констатувати відсутність складу адміністративного правопорушення. Також, звернуто увагу на те, що посвідчення водія в позивача не вилучали, в додатку «Дія» водійське посвідчення весь час було прикріплене до особистого кабінету. Також наголосив, що при розгляді протоколу щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній не був присутній, копію постанови суду не отримував, виконавче провадження не відкривалось. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2022 р. адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 25.05.2022. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 01.06.2022 о 13:05 год.. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Здійснюючи розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, колегією суддів враховується передбачений процесуальним законодавством строк розгляду справ по даній категорії в 10 днів, з огляду на що, вбачається за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно постанови, винесеної інспектором роти № 3 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області рядовим поліції Кузьменком В.С., 20.10.2021 р. о 11 год. 46 хв. в Київська обл., с. Гора, вул. Бориспільська, 7, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом KIA RIO, н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування. Позбавлений Білоцерківський міськрайсуд 28.09.2021 р., чим порушив п. 2.1.а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною четвертою статтею 126 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень. Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у інспектора поліції відсутні повноваження щодо внесення та зміни будь-яких відомостей в додаток «Дія», тому твердження позивача з приводу того, що в нього було посвідчення водія в додатку «Дія» і після маніпуляцій поліцейського в додатку «Дія» воно зникло, не знайшли свого підтвердження. На момент винесення поліцейським постанови, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2021 року про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП уже набрало законної сили та на момент винесення постанови, у суді апеляційної інстанції не оскаржувалось, також на момент подання відзиву позивачем не подано апеляцію на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2021. Оскільки позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування на підставі рішення суду, яке на момент складання оскаржуваної постанови набрало законної сили, то посилання позивача, що та постанова є протиправною, безпідставні. Посилання позивача в позові та представників в судовому засіданні на те, що позивач не був обізнаний про наявність постанови суду про позбавлення права керування, так як не був присутнім при її винесенні не заслуговує на увагу, оскільки після складання протоколу про притягнення до адмністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, останній був повідомлений, що матеріали адміністративної справи будуть скеровані до суду для розгляду. Незважаючи на відсутність останнього при розгляді адміністративної справи в суді та не знання про прийняте рішення судом щодо позбавлення права керувати транспортними засобами, не є підставою для звільнення від відповідальності. За висновками суду першої інстанції, будучи обізнаним про складання постанови про притягнення до відповідальності та направлення справи до розгляду в Білоцерівський міськрайонний суд, позивач повинен був цікавитися свою справою. Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що очікуючи повідомлення суду про факт винесення рішення в справі про адмінправопорушення по ст. 130 КУпАП, позивач здійснював керування транспортним засобом, оскільки про заборону вказаних дій не був поінформований із законодавчо встановлених джерел. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП). Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, було досліджено відеозапис, який також переглянуто колегією суддів під час апеляційного розгляду, та згідно якого, останній містить відомості про вчинення правопорушення позивачем. Так, позивач був притягнутий до адміністартивної відповідальності за керував транспортним засобом KIA RIO, н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування. Позбавлений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 28.09.2021 року, що підтверджується відповідною постановою, яка міститься в матеріалах справи. (а. с. 45-49) Постанова Білоцерівського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2021 року не була оскаржена. Доказів зворотного сторонами не надано ні під час розгляду спору по суті в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду. Згідно ст. 291 КУпАП, постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті. При цьому, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач посилався на ту обставину, що він не був обізнаний про таку постанову. З даного приводу колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивач керував транспортним засобом вже будучи позбавленим права керування на підставі рішення суду, яке на момент складання оскаржуваної постанови набрало законної сили, то таке посилання позивача є безпідставним. Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що відповідач встановивши порушення з боку водія, а саме те, що останній керує транспортним засобом будучи позбавленим права керування, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилання позивача на те, що позивач не був обізнаний про наявність постанови суду про позбавлення права керування, так як не був присутнім при її винесенні не заслуговує, з урахуванням того, що після складання протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, останній був повідомлений, що матеріали адміністративної справи будуть скеровані до суду для розгляду. Тобто, позивач мав усвідомлювати про зафіксований у протоколі факт наявності певних обставин, які мають бути розглянуті судом та вирішено питання про притягнення чи не притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП. З наявної в матеріалах справи копії адміністративної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд неодноразово направляв судові повістки на адресу позивача, яку вказав правопорушник та встановлена працівником поліції, яка була зазначена в протоколі. Однак, дійсно поштові конверти поверталися до суду, де працівниками пошти причину повернення було зазначено, як адресат відсутній за вказаною адресою. Але, незважаючи на відсутність останнього при розгляді адміністративної справи в суді та не знання про прийняте рішення судом щодо позбавлення права керувати транспортними засобами, не є підставою для звільнення від відповідальності адже, як правильно акцентував суд першої інстанції, будучи обізнаним про складання постанови про притягнення до відповідальності та направлення справи до розгляду в Білоцерівський міськрайонний суд, позивач мав та повинен був цікавитися свою справою, зважаючи на те, що в даній справі вирішувалось питання і зокрема позбавлення позивача права керувати транспортним засобом протягом певного періоду. Отже, позивач не був позбавлений можливості дізнатися про стан своєї справи у суді, однак цим знехтував, тому посилання позивача, що не був обізнаний про постанову суду, якою був позбавлений права керування, а тому притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП безпідставно, не заслуговують на увагу та цілком обґрунтовано відхилені судом першої інстанції. Згідно ст. 317 КУпАП, постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції. У відповідності до вимог ст. 317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 24 ), документи (права) не вилучалися, оскільки були в Додатку «Дія», про що зазначено у вказаному протоколі, тому, посилання позивача на те, що працівники повинні були вилучити у нього посвідчення, не заслуговують на увагу. Таким чином, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції за наслідком розгляду даного спору про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було. Інші ж доводи та посилання апелянта не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог. Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2022 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Ганечко О.М. Судді Кузьменко В.В. Василенко Я.М.