Постанова 4813 № 521/19392/18

Номер провадження: 22-ц/813/4733/23 Справа № 521/19392/18 Головуючий у першій інстанції Целух А. П. Доповідач Склярська І. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 13.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Склярської І.В. , суддів: Базіль Л.В., Семиженка Г.В., секретар Куріньова Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року у складі судді Целуха А.П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст заяви У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання угоди купівлі-продажу 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, що в цілому складається з житлового будинку літ. «В» у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 житлова; 3-6 житлова; 3-7 коридор, що розташоване на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним користуванням по АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дійсною, а також просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на вищезазначене майно, яке залишилося йому у спадок після смерті його матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява мотивована тим, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина ним прийнята в установленому законом порядку. Факт належності спадщини померлій, на його думку, підтверджується нотаріально посвідченим попереднім договором від 03 грудня 2008 року, за яким померла провела з ОСОБА_4 повний розрахунок за придбане нею спірне майно, а також письмовою угодою між названими сторонами від 23 лютого 2009 року. Оскільки зазначені документи не є документами, що посвідчують права померлої на 44/100 частин домоволодіння у будинку АДРЕСА_1 , а угода купівлі-продажу спірної частини домоволодіння, укладена 23 лютого 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не була посвідчена нотаріально і не зареєстрована в установленому законом порядку, йому нотаріусом видана постанова про неможливість вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що є підставою для захисту його прав та інтересів виключно у судовому порядку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду Одеської області від 14 березня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Суд ухвалив: Визнано дійсною угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 23 лютого 2009 року у вигляді 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що цілком складається з житлового будинку літ. «В» у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 житлова; 3-6 житлова; 3-7 коридор, яке розташоване в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 557 кв.м. за фактичним користуванням між ОСОБА_4 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що цілком складається з житлового будинку літ. «В» у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 житлова; 3-6 житлова; 3-7 коридор, яке розташоване в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 557 кв.м. за фактичним користуванням. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Аргументи учасників справи (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що місцевий суд ухвалою від 14 березня 2019 року клопотання її представника ОСОБА_7 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишив без задоволення. При цьому судом в один день було відмовлено у задоволенні її клопотання, закінчено підготовче засідання та ухвалено судове рішення. Крім того, заява про вступ у справу була складена та направлена заздалегідь. Підставою для вступу у справу стало те, що вона є співвласником майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка є у користуванні всіх співвласників. Вказувала, що їй належить на праві приватної власності наступні будівлі: літ. «А1» - житлова прибудова, літ. «А2» - житлова прибудова, літ. «С» - сарай, літ. «Г» - убиральня. Вказане майно не є самочинно збудованим, що підтверджується технічним паспортом від 17 квітня 2014 року. Будинок, який знаходиться за вказаною адресою, є у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Зазначала, що ОСОБА_4 без згоди співвласників добудувала самочинну будівлю та без згоди співвласників зробила перерозподіл часток. У зв`язку із ухваленням місцевим судом рішення змінився власник майна та визнано право власності на самочинно добудовану частину будинку на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні всіх співвласників, тому вона тепер не може ввести у реєстр право власності на своє майно, оскільки частки співвласників не співпадають. Отже, вона позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном. При цьому неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, на який посилається місцевий суд, обумовлена порушеннями Малиновським районним судом м. Одеси низки цивільних справ щодо законності набуття ОСОБА_4 права власності на 94/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 . Також зазначала, що місцевий суд не з`ясував, чому правочин не було нотаріально посвідчено, чи дійсно сторона ухилялась від його посвідчена та чи втрачена така можливість, а також чи не має інших підстав нікчемності правочину. (2) Позиція інших учасників У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 доводи скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, зазначивши, що оскаржуваним рішенням права ОСОБА_2 не порушуються. Рух справи 14 березня 2019 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння залишено без задоволення. 14 березня 2019 рішенням Малиновськогорайонного суду Одеської області позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. 16 грудня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного судуапеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Артем`євої Кристини Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року закрито. 07 грудня 2022 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 2.

Мотивувальна частина ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті). Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (частини перша, друга статті 362 ЦК України). Згідно статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування за земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. З матеріалів справи вбачається наступне. Згідно договору купівлі-продажу від 18 червня 1988 року ОСОБА_9 продала 23/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 ОСОБА_10 (т.2 а.с.103-104). Згідно договору дарування від 19 вересня 2005 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 23/100 частин житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , який в цілому розташований на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним використанням. Зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10 жовтня 2005 року (т. 2 а.с. 105). Право власності на 23/100 частин домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_4 в КП «ОМБТІ та РОН» 10 жовтня 2005 року № 20782. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року у справі № 2-2109/11 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування у задоволенні позову було відмовлено (т. 1 а.с. 56-57). Проте слід зазначити, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 521/2339/20 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 за участі третьої особи: ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 19 вересня 2005 року, згідно якого ОСОБА_9 передала в дар ОСОБА_4 кімнату площею 13,3 кв. м. в будинку АДРЕСА_3 , - недійсним, та в якій ухвалою суду першої інстанції здійснена заміна позивача ОСОБА_9 , на її правонаступника ОСОБА_11 . Отже, вбачається, що станом на 10 жовтня 2005 року спірне домоволодіння перебувало у спільній частковій власності ОСОБА_9 (54/100), ОСОБА_2 (23/100) та ОСОБА_4 (23/100). Свідоцтво про право власності на 94/100 частин домоволодіння від 12 вересня 2008 року посвідчує, що 94/100 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (т. 2 а.с.106). При цьому доказів виділення часток домоволодіння в натурі матеріали справи не містять. Спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 557 кв. м, право власності чи право користування якою не оформлено у встановленому законом порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року у справі №2а/1522/3507/11 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Малиновська районна Державна адміністрація про скасування рішення та свідоцтва про право власності на частину домоволодінняпостанова Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2013 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 про відмову у задоволенні позову залишені без змін. У наведеному судовому рішенні суду касаційної інстанції зазначено, що позивач звернувся з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 455 від 22 квітня 2008 року, а також свідоцтво про право власності на частину домоволодіння, яке видане на його основі, скасувати та визнати недійсним реєстрацію комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (надалі - КП «ОМБТІ та РОН»), внесення змін до технічного паспорта на домоволодіння, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та провести перерахунок ідеальних частин. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення ВК ОМР прямо зачіпає її інтереси як співвласника житлового будинку та співвласника земельної ділянки, на якій розташований її житловий будинок, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Також позивач зауважувала на тому, що вона не давала свого дозволу ОСОБА_4 на будівництво двох двоповерхових будинків, а без її згоди ні Одеська міська рада (надалі ОМР), ні ВК ОМР не могли прийняти в експлуатацію зазначені житлові будинки. Відповідно до договору дарування від 19 вересня 2005 року, ОСОБА_4 належить на праві власності 23/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 і є суміжним землекористувачем з ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_4 . В подальшому, за вказаною адресою ОСОБА_4 самовільно було збудовано двоповерховий житловий будинок. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради депутатів трудящих від 09 квітня 1958 року № 503 «Об отводе земельных участков под индивидуальное строительство», було відведено земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0535 га, у районі Ближніх АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , під індивідуальне жиле будівництво. Відповідно до договору дарування від 19 вересня 2005 року, ОСОБА_4 належить на праві власності 23/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 і є суміжним землекористувачем з ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_4 . В подальшому, за вказаною адресою ОСОБА_4 самовільно було збудовано двоповерховий житловий будинок. Актом міської міжвідомчої комісії від 25 грудня 2007 року прийнято в експлуатацію споруди жилих будинків літ. «В», літ. «У», що знаходяться по АДРЕСА_1 . 22 квітня 2008 року виконавчий комітет ОМР розглянув заяву ОСОБА_4 про прийняття в експлуатацію жилих будинків літ. «В», літ. «У», що належать заявниці. Рішенням ВК ОМР № 455 «Про прийняття в експлуатацію жилих будинків літ. «В», літ. «У», що належать ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 » від 22 квітня 2008 року було затверджено акт міської міжвідомчої комісії від 25 грудня 2007 року та прийнято в експлуатацію жилий будинок літ. «В» жилою площею 35,3 кв.м, загальною площею 116,2 кв.м, літ. «У», жилою площею 60,5 кв.м, загальною площею 171,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням ВК ОМР було зобов`язано КП «ОМБТІ та РОН» внести зміни до технічного паспорта на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та провести перерахунок ідеальних частин, а також видати ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на частину домоволодіння за даною адресою. Зазначене свідоцтво про право власності на 94/100 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було видано ОСОБА_4 виконавчим комітетом ОМР 12 вересня 2008 року. Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначили, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 455 від 22 квітня 2008 року прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а доводи позивача не спростовують правомірність цього рішення. З матеріалів справи вбачається, що рішення Одеської міської ради було прийняте на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане КП «ОМБТІ та РОН» від 10 жовтня 2005 року, що підтверджує право власності ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 , Акта міської міжвідомчої комісії по прийому в експлуатацію будівель; Протоколу №7 засідання міської міжвідомчої комісії від 25 грудня 2007 року; висновку Управління архітектури та містобудування ОМР від 21 листопада 2007 року № 248/07-М про можливість введення в експлуатацію самовільно збудованого жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 про прийняття в експлуатацію реконструйованих домоволодінь від 04 лютого 2008 року, а також заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 про те, що вони не заперечують проти будівництва та здачі в експлуатацію жилого двохповерхового будинку за вищевказаною адресою. Колегія суддів погодилася з судами попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем так і не було доведено, що рішенням ВК ОМР № 455 від 22 квітня 2008 року були порушені права ОСОБА_2 . Слід зазначити, що з матеріалів справи також вбачається про наявність в провадженні Малиновського районного суду міста Одеси з січня 2019 року цивільної справа №521/22053/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , КП «БТІ» ОМР про зобов`язання провести перерахунок часток. У лютому 2019 року представником ОСОБА_2 ОСОБА_13 подано клопотання до місцевого суду про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вона є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Також у клопотанні вказано, що вирішення вказаної справи вплине на приватні інтереси ОСОБА_2 . До клопотання було додано договір купівлі-продажу 23/100 частин домоволодіння від 18 червня 1988 року та технічний паспорт на будинок. Згідно із частиною першою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 про залучення до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишено без задоволення. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що сторони перейшли до розгляду справи по суті, тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 про залучення до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подано у лютому 2019 року, тобто до закриття підготовчого провадження по справі ухвалою місцевого суду від 14 березня 2019 року. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала, що у зв`язку із ухваленням місцевим судом рішення вона позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном. Наведене підтверджується рішенням державного реєстратора за №13251582 від 22 травня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності: на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_2 внаслідок, у тому рахунку, наявного запису про реєстрацію права власності іншого співвласника на 94/100, яка у сукупності із заявленим ОСОБА_2 правом на 23/100 частин зазначеного об`єкта нерухомого майна складає більше одиниці ( т.2 а.с.54). Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що право власності на спірне домоволодіння на момент звернення ОСОБА_3 із вказаним позовом належить: ОСОБА_9 (54/100), ОСОБА_2 (23/100) та ОСОБА_4 (94/100), яка мала намір продати 44/100 частки домоволодіння матері позивача, тобто визнання права власності за позивачем на частку домоволодіння безпосередньо впливає на зміну розміру частки апелянта у праві власності, підтвердженої апелянтом неможливості внести в Реєстр належне її право власності на 23/100 частки у домоволодінні, а також на розмір земельної ділянки, право користування якою матиме ОСОБА_2 . Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 , в силу вимог ст. 362 ЦПК України, мала переважне право перед іншими на придбання частки домоволодіння, а тому визнання дійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та права власності в порядку спадкування на 44/100 частин домоволодіння за ОСОБА_3 порушують її права, як співвласника домоволодіння. Матеріали справи містять відомості, що на час укладення попереднього договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 03.12.2008 та угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 23 лютого 2009 року у вигляді 44/100 частин домоволодіння, яку позивач просив визнати дійсною, були наявні ухвали судів першої інстанції щодо накладення арешту на майно належне ОСОБА_4 постановлені у справах за позовами ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 36, 42), виконання яких відображено у Реєстрі (т. 1 а.с. 135). За вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 , як особа, яка не була залучена до участі у справі, довела наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору; оскаржуваним судовим рішенням порушені її права, і такий зв`язок є очевидним та безумовним. За вищенаведених обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що ґрунтуються на нормах процесуального та матеріального закону, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Щодо судових витрат Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.10.2019 ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 12 649 грн. 81 коп. (т. 1 а.с. 172- 174, 185-186). ОСОБА_3 , в силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, був звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Керуючись статтями 367, 374-375, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 лютого 2023 року. Головуючий І.В. Склярська Судді Л.В. Базіль Г.В. Семиженко