Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/5441/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1843/23 Справа № 206/5441/21 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 206/5441/21 Номер провадження 22-ц/803/1843/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І. за участю секретаря: Паромової О.О. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідачі АТ «СЕНС БАНК» (попередня назва АТ «Альфа-Банк»), Обласне комунальне підприємство «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (попередня назва АТ «Альфа-Банк») на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року головуючого судді Кушнірчука Р.О. по цивільній справі про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( далі АТ «Альфа- Банк»), Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О.В.про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що 17 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 095/64-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року. В той же день, 17 серпня 2006 року між банком та позивачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 095/65-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 60 000 доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами кредиту між ОСОБА_3 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір № 095/65-IP, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв.м у АДРЕСА_1 . 14 березня 2019 року позивачці стало відомо, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. був внесений запис про право власності № 30300260 на підставі рішення від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45534486. Цей запис встановлював право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на вищезгадане домоволодіння позивача. Як підставу для виникнення права власності у ПАТ «Укрсоцбанк» державним реєстратором було зазначено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 163/18, видану 07 лютого 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до якої у випадку непогашення заборгованості у 30-тиденний строк з моменту отримання цієї вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» зверне стягнення на предмет іпотеки, зазначивши одним із способів такого звернення передання цього майна у власність ПАТ «Укрсоцбанк». Вказану вимогу позивач не отримувала, але це не завадило банку звернутися разом з даною вимогою до державного реєстратора з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на зареєстровану малолітню дитину та, відповідно, без отримання дозволу органів опіки та піклування. ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», набуло у власність домоволодіння позивача на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК, в якому викладена вимога про сплату боргу за кредитним договором, розмір якого, станом на 31 січня 2018 року, складає 119 006,44 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 31 січня 2018 року становить 3 333 226,51 грн. Вказане повідомлення банку не містить інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя. Позивач, також, не була ознайомлена з оцінкою спірного нерухомого майна в інший спосіб та, відповідно, ця оцінка не погоджувалась з власником майна, однак, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником. Крім цього, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (частина 6 ст. 120 Земельного кодексу України). В даному випадку, набуття банківською установою права власності на спірне нерухоме майно було здійснено ще й з порушенням згаданої норми земельного законодавства. Державна реєстрація права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа- Банк», проведена на підставі рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року, прийнятим Обласним комунальним підприємством «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В. - є незаконною. Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК не містить інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя, однак ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Матеріали реєстраційної справи не містять оцінки предмету іпотеки. Укладаючи іпотечний договір, сторони керувались законодавством, діючим на час укладення договору, тим самим погоджено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно - є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо передачі останньому права власності на предмет іпотеки, який, в свою чергу, не укладався. Крім того, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, однак, всупереч нормам Земельного кодексу України, реєстрація права власності на спірне домоволодіння за банківською установою здійснено за відсутності кадастрового номеру земельної ділянки. Просила скасувати рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: А-1 - житловий будинок, загальною площею 83,6 кв. м. та житловою площею 51,0 кв. м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв. м. та житловою площею 157,1 кв.м.; Б - гараж; Г- вбиральня; Д,Ж - навіси; 1-11, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв.м. на підставі рішення Придніпровської міськради від 13 вересня 1960 року за №16/218, крім того, лишки площею 378,0 кв.м., прийняте Обласним комунальним підприємством «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В., скасувати запис № 30300260 про проведену державну реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», який внесений на підставі рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте Обласним комунальним підприємством «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В. та зобов`язати винести рішення про відмову в державній реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі вимоги/іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості, серія та номер: № 163/18, виданий 07.02.2018, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; кредитний договір, серія та номер: № 095/65-ДК, виданий 17.08.2008, видавник: Сторони: АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 ; іпотечний договір № 095/65-ІР, серія та номер: № 3416, виданий 17.08.2008, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська А.В., а також стягнути на користь позивача сплачені судові витрати у розмірі 2724 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: А-1 - житловий будинок, загальною площею 83,6 кв. м. та житловою площею 51,0 кв. м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв. м. та житловою площею 157,1 кв.м.; Б - гараж; Г- вбиральня; Д,Ж - навіси; 1-11, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв.м. на підставі рішення Придніпровської міськради від 13 вересня 1960 року за №16/218, крім того, лишки площею 378,0 кв.м., прийняте Обласним комунальним підприємством «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. В апеляційній скарзі АТ «Альфа Банк», від імені та в інтересах якого діє адвокат Тернова І.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неврахування суттєвих обставин та не надання їм належної оцінки, неправильне кваліфікування правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено,що питання щодо направлення та отримання вимоги про усунення порушення вирішувалося судом при розгляді справи № 206/6043/19 за позовом ОСОБА_5 , в якій остаточне рішення прийнято Верховним Судом 06 жовтня 2021 року, яким встановлено правомірність дій АТ «Альфа Банк». Зазначено, що ухвалення судових рішень, пов`язаних з питанням державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням прав на нерухоме майно, про що наголошується в постанові ВС від 26 червня 2020 року у справі № 922/2589/19. Відзив на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковальова А.О. мотивований тим,що в розумінні положень абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 IV в редакції чинній з 26 липня 2022 року та чинний на час винесення судом першої інстанції рішення ,способами судового захисту порушення прав та інтересів особи є саме судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів ,на підставі яких проведено державну реєстрацію прав ;судове рішення про скасування державної реєстрації прав. За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення : 1.про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; 2. про визнання недійсними чи скасування документів,на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ;3. про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку ,що ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно . Дійсно,державний реєстратор не може бути відповідачем у такій категорії справ,тому суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог до реєстратора ,а саме не задовольнив вимогу про скасування запису № 30300260 про проведену державну реєстрацію права власності за ПАТ « Укрсоцбанк»,правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»,який внесений на підставі рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності на домоволодіння .У даній справі встановлено,що спір виник між позивачем та АТ «Альфа-Банк» ,а тому державний реєстратор є неналежним відповідачем ,у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ,пред`явлених до державного реєстратора, скасування запису відмовлено з вказаних вище підстав. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін ,а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ «СЕНС БАНК» (попередня назва АТ «Альфа-Банк»),адвокат Тернова І.В. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковальов А.О. підтримав доводи відзиву та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники судового розгляду у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ( т. 2 а.с. 151-153),що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України , не перешкоджає розгляду справи. 30 січня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника АТ «СЕНС БАНК» адвоката Тернової І. В. про зміну назви відповідача АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК », у зв`язку з тим,що відповідно до протоколу позачергових зборів загальних акціонерів АТ «Альфа-Банк « № 2/2022 від 12 серпня 2022 року було прийнято рішення про перейменування банку на АТ «СЕНС БАНК» ,про що 30 листопада 2022 року в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців громадських формувань, внесено відповідний запис № 1000681070177055612,відповідно до якого банк має назву АТ «СЕНС БАНК» , при цьому банк має незмінний код ЄДРПОУ, юридичну адресу та орган управління. Також, НБУ внесено зміни до державного реєстру банків України де зазначена зміна найменування з АТ « Альфа-Банк» на АТ « СЕНС БАНК» Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року клопотання представника АТ «СЕНС БАНК » адвоката Тернової І. В. задоволено. Змінено по цивільній справі № 206/5441/21 назву відповідача АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК ». Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується тільки в частини задоволених вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про реєстрацію права власності ,в іншій частині відмовлених позовних вимог ніким із сторін не оскаржується, тому апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення у вказаній частині не перевіряється . Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірне домоволодіння відсутні документи, що підтверджують проведення банком оцінки предмету іпотеки, що має передувати, як письмовій вимозі від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, так і здійсненню державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно. У письмовій вимозі від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, не зазначено інформацію про вартість майна, за якою банк мав намір здійснити зарахування вимог, однак ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Суд також, зазначив , що проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за банківською установою без визначення вартості майна, за якою відбулось зарахування вимог, а також не зазначення в іпотечному повідомленні інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог - є неправомірним, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Проведення державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», без наявності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, здійснено з порушенням вимог законодавства. Судом першої інстанції зазначено, що з метою задоволення своїх вимог, відповідачем не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо передачі останньому права власності на предмет іпотеки, як це передбачено умовами договору та нормами статті 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідно, такий договір державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки відповідачем також надано не було. Залишення державним реєстратором без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії державного реєстратора щодо реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк» права власності на спірне домоволодіння, власником якого залишався позивач, не можна вважати законними. Разом з тим, вирішуючи спір у частині позовних вимог про скасування записів та реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, судом першої інстанції зазначено, що державний реєстратор не може бути відповідачем у такій категорії справ. Так, спір виник між позивачем та АТ «Альфа-Банк», оскільки державний реєстратор є неналежним відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора. Таким чином , дійшов висновку ,що ефективним способом захисту прав позивача буде лише скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком суду , з таких підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст. 376 ЦПК України). Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК» (попередня назва АТ «Альфа-Банк»), Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В. в частині скасування рішення про реєстрацію права власності, суд апеляційної інстанції виходить з наступного . Як вбачається з досліджених матеріалів справи , 17 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 095/64-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 140 000 дол. США зі сплатою 13 % річних та комісій, з кінцевим терміном повернення - до 15 серпня 2016 року. 17 серпня 2006 року між банком та позивачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 095/65-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 60 000 дол. США зі сплатою 13 % річних та комісій, з кінцевим терміном повернення - до 15 серпня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між ОСОБА_3 та АКБ СР «Укрсоцбанк» 17 серпня 2006 року укладено іпотечний договір № 095/65-IP, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке складається з: літ.«А-1» - житловий будинок (шлакоблочний, обкл. цеглою) загальною площею 83,6 кв. м, житловою площею 51,0 кв. м; літ.«В-2» житловий будинок (цегловий) загальною площею 330,2 кв. м, житловою площею 157,1 кв. м, літ. «Б» - гараж (цегловий), літ. «Г» - убиральня (цеглова), літ.«Д», «Ж» - навіси, І-ІІ, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв. м у АДРЕСА_1 . Пунктом 1.3. договору за взаємною згодою сторін договору вартість предмету іпотеки становить 1 262 500 грн, що в еквіваленті складає 250 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору. Відповідно до пункту 1.4. ,згідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому комунальним підприємством « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації « номер витягу 11485445,дата : 09 серпня 2006 року,реєстраційний номер : 13888714,вартість предмету іпотеки складає 271 157 грн . Пунктом 2.1.11. встановлено,що іпотекодавець зобов`язаний належним чином здійснити оформлення права власності на земельну ділянку на якій знаходиться предмет іпотеки до 01 березня 2007 року. Після отримання правовстановлюючих документів ,а саме : державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, укласти з іпотекодержателем іпотечний договір ,в якому предметом іпотеки буде виступати земельна ділянка ,на який розташоване нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за цим договором. Статтею 4 цього договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація. Пунктом 4.1 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання 1 та/або позичальником основного зобов`язання 2 за договорами кредиту іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору № 095/65-ІР від 17 серпня 2006 року у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання 1 та/або основного зобов`язання 2, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.6 договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Згідно з пунктом 6.2. усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 листопада 2019 року право приватної власності на домоволодіння у АДРЕСА_1 , зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора Волос О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45534486 від 14 лютого 2019 року, номер запису про право власності 30300260. Відповідно до звіту № ВА 180904-110 про незалежну оцінку вартості домоволодіння у АДРЕСА_1 вартість об`єкту оцінки становить 3 449 831 грн. 09 лютого 2018 року за вих. №163/18 ПАТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК від 17 серпня 2006 року шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. У вказаному повідомленні банк вимагав протягом тридцятиденного строку сплатити борг за кредитним договором, розмір якого, станом на 31 січня 2018 року, складає 119 006,44 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 31 січня 2018 року становить 3 333 226,51 грн. Також попереджено, що в порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». На підтвердження відправлення вказаного повідомлення ОСОБА_4 банком надано список - реєстр відправлень та фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 09 лютого 2018 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказане поштове повідомлення надійшло до поштового відділення одержувача, але було повернуто поштовою установою відправнику за спливом терміну зберігання. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно з рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (пункт 2.1. протоколу). Згідно з пунктом 1 Передавального акта від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк ». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме - з 15 жовтня 2019 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року по справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20) касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - Обласне комунальне підприємство «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В. про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення запису про право власності відмовлено . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» витрати за сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі на загальну суму 3 842 грн. Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив ,що належним чином виконавши у порядку, визначеному пунктом 6.2. іпотечного договору від 25 квітня 2008 року, передбачений частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» обов`язок належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, АТ «Укрсоцбанк» правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону України « Про іпотеку « (далі-Закон № 898-IV). Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV ( далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Статтею 4 цього договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація. Пунктом 4.1 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання 1 та/або позичальником основного зобов`язання 2 за договорами кредиту іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору № 095/65-ІР від 17 серпня 2006 року у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання 1 та/або основного зобов`язання 2, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.6 договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Частиною першою статті 2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень « (далі Закон 1952-IV ) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-державна реєстрація ) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Тобто, АТ « Альфа-Банк» обрало ,передбачений положеннями іпотечного договору та ст.ст.35,37 Закону України « Про іпотеку» спосіб захисту порушеного права позасудове врегулювання спору. За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Частина третя ст.33 Закону № 898-IV визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки : судовий : звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду ; позасудовий : захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису у нотаріуса ) або самозахист ,згідно з договором про задоволеня вимог іпотекодержателя. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі,яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками є частина третя статті 30 цього Закону ,передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку,встановленому статтею 37 Закону № 898-IV ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якиій особі на підставі договору купівлі-продажу у поярдку ,встановленому статтею 38 цього Закону. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свобода договору. Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У пункті 4.5.3. іпотечного договору № 095/65-ІР від 17 серпня 2006 року зазначено,що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов`язання за кредитним договором в порядку ,встановлнему ст.37 Закону України « Про іпотеку» . Тлумачення положень статті 37 Закону № 898-IV свідчить про те ,що звернення стягнення на предметі іпотеки шляхом набуття права власності на нього іпотекодержателем не може вважатися примусовим стягненням (відчуження без згоди власника ),оскільки таке право іпотекодержателя виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі ),згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору . Отже,положення Закону України » Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки, в порядку ст. 37 Закону України « Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі ). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874 сво 18) . Зазначене застереження в укладеному іпотечному договорі наявне та передбачене п.4.5.3., відповідно до якого іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів ,в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечення іпотекою зобов`язань , в порядку встановленому ст.37 Закону України « Про іпотеку» ,яка саме і передбачає реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Таким чином ,вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договорі порядку. Той факт ,що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про те,що сторони дійшли згоди ,що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотеко- держателя в один чи інший спосіб звернення на предмет іпотеки ,який передбачений Законом України « Про іпотеку». При цьому ,можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України « Про іпотеку» в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки . Приймаючи до уваги викладене, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно ,яке є предметом іпотеки ,є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному догвоорі ,яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Як вбачається,іпотечний договір № 095/65-ІР від 17 серпня 2006 року є чинним ,докази його оспорення ,в тому числі в частині вищезазначеного застереження позивачем не надавалися. Крім того п.4.5.3. іпотечного договору № 095/65-1Р від 17 серпня 2006 року ,у відповідності до якого договором про задоволення вимог іпотекодержателя застереження про задоволення вимог кредиторів , викладені у розділі 4 ( звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація) договору ,згідно ст.37 Закону № 898-IV цей договір є правоустановчим документом та є підставою для реєстрації права власності. Тому ,посилання позивача щодо необхідності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є слушним. Питання щодо направлення та отримання вимоги про усунення порушення вирішувалось під час розгляду цивільної справи № 206/6043/19 за позовом ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення запису про право власності. Остаточне рішення прийнято Верховним Судом постановою від 06 жовтня 2021 року ,якою встановлена правомірність дій АТ «Альфа-Банк» щодо порядку направлення повідомлення. Щодо доводів позивача відносно вичерпання права позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса № 7777 від 14 листопада 2008 року та неможливості повторного обрання іншого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки ,слід зазначити ,що відповідно до ст.12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків,встановлених іпотечним договором ,іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`яання,а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки ,якщо інше не передбачено законом . Відповідно до частини 3 статті 33 Закон № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя . За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закон. Так, вбачається ,що 14 листопада 2008 року за виконавчим написом нотаріуса № 7777 на задоволення вимог кредитора було звернуто стягнення на предмет іпотеки ,за яким Самарським ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 09 січня 2009 року було відкрито виконавче провадження. 30 жовтня 2018 року рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 206/5568/17 позовні вимоги ОСОБА_7 до ПАТ «Укрсоцбанк» ,треті особи Самарський ВДВС м.Дніпра НП ДМНО Панченко О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено у повному обсязі. 14 лютого 2019 року АТ «Укрсоцбанк» в порядку позасудового звернення стягнення набув право власності на предмет іпотеки. Сама по собі наявність відкритого виконавчого провадження і невиконання рішення суду/ виконавчого напису тощо,не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб ,передбачений договором про іпотеку. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-14-112цс19). На підставі вищенаведеного,суд апеляційної інстанції ,не може погодитися з висновком суду першої інстанції , про те, що перехід права власності на предмет іпотеки відбувся з порушенням вимог статті 37 Закону № 898-IV, умов укладеного між сторонами договору іпотеки, та приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю вимог позивача . Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, таке рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в частині задоволених вимог про скасування рішення про реєстрацію права власності згідно із вищенаведеного мотивування. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору. Відповідно до п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки суд апеляційної інстанції скаргу відповідача задовольнив повністю, понесені ним судові витрати ,у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції ,підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК», у розмірі 1362 грн. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (попередня назва АТ «Альфа-Банк» ) задовольнити. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про реєстрацію права власності відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, судові витрати пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві ) грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 10 лютого 2023 року . Судді: