Постанова 4824 № 753/22950/19

справа № 753/22950/19 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф. провадження № 22-ц/824/425/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», поданою представником - Воронцовою Мариною Володимирівною, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_4 про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності, скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_4 про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності, скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 вересня 2007 року АКБ «TAC «Комерцбанк» (ПАТ «Сведбанк» виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та фізична особа - громадянин України ОСОБА_4 , уклали Кредитний договір №2615/0907/88-047, з подальшим внесенням змін та доповнень. 25 вересня 2007 року ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») Іпотекодержатель та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - Іпотекодавцями, які є майновими поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №2615/0907/88-047-Z-47, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. Предметом даного договору виступає двокімнатна квартира, загальною площею 56,00 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцям: 54/100 в рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 10.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1206 та 46/100 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 19.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1206. 28 грудня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») Іпотекодержатель та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -Іпотекодавцями, які є майновими поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитного договору, був укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору іпотеки. Відповідно вищевказаного договору п. 1, щодо суми зобов`язань, було викладено у наступній редакції - повернення Іпотекодержателю кредиту у сумі 37904,97 (тридцять сім тисяч дев`ятсот чотири долари США 97 центів) доларів США у строк до 25 вересня 2017 року. травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Прав вимоги за кредитним договором №2615/0907/88-047 від 25 вересня 2007 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою ОСОБА_4 , на користь ПАТ «Альфа-Банк». Таким чином усі права кредитора за вищевказаним Кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк». Незважаючи на те, що строк повернення коштів за Кредитним договором ще не наступив, у березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва 06 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішення не підлягає виконанню у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року. Маючи рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, але не в змозі його реалізувати через обмеження зазначені у ньому, а саме рішення не підлягає виконанню у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ПАТ «Альфа-Банк» 19 березня 2019 року здійснює державну реєстрацію права власності предмету іпотеки на себе. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер 46058197 від 20.03.2019 року, ОСОБА_8 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», місто Київ. Позивач вважав дії державного реєстратора неправомірнимищодо внесення інформації в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та такими що підлягають скасуванню. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_4 про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності, скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано реєстраційний запис рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46058197 від 20 березня 2019 року ОСОБА_8 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Поновлено відомості у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам. Стягнуто з Комунального підприємства "Реєстраційне бюро» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 307 (дві тисячі триста сім) гривень 00 копійок. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», через представника- Воронцову Марину Володимирівну подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуально права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначає, що позивачами не надано доказів використання іпотечного майна, як місця свого постійного проживання. Вказує, що банком направлено на адресу позивачів вимоги, однак останні ухилялися від її отримання, тому вимога вернулася відправнику, що є належним доказом повідомлення. Вважає, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за банком буде порушувати його право відповідно до договору про іпотеку на звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови в державній реєстрації прав власності за іпотекодержателем. На думку апелянта, позивачем, обрано неналежний спосіб захисту прав, належним відповідачем у справі про визнання недійсним та скасування рішення (запису) реєстратора на нерухоме майно має бути саме особа, за якою зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзив до суду не надійшов. В судовому засіданні представник апелянта, адвокат - Андросович Г.С. просила апеляційну скаргу задовольнити. Третя особа ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Мовшук С.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2007 року АКБ «TAC«Комерцбанк» (ПАТ «Сведбанк» виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та фізична особа - громадянин України ОСОБА_4 , уклали Кредитний договір №2615/0907/88-047, з подальшим внесенням змін та доповнень (а.с. 29-32). 25 вересня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк»)- Іпотекодержатель та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - Іпотекодавцями, які є майновими поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №2615/0907/88-047-Z-47, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. Предметом даного договору виступає двокімнатна квартира, загальною площею 56,00 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцям: 54/100 в рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 10.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1206 та 46/100 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 19.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1206. 28 грудня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк»)-Іпотекодержатель та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -Іпотекодавцями, які є майновими поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитного договору, був укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору іпотеки (а.с. 38-43). Відповідно вищевказаного договору п. 1, щодо суми зобов`язань, було викладено у наступній редакції - повернення Іпотекодержателю кредиту у сумі 37 904,97 (тридцять сім тисяч дев`ятсот чотири долари США 97 центів) доларів США у строк до 25 вересня 2017 року. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Прав вимоги за кредитним договором №2615/0907/88-047 від 25 вересня 2007 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою ОСОБА_4 , на користь ПАТ «Альфа-Банк». Усі права кредитора за вищевказаним Кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк». Незважаючи на те, що строк повернення коштів за Кредитним договором ще не наступив, у березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва 06 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Визначено, що рішення не підлягає виконанню у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року. Натомість, ПАТ «Альфа-Банк» 19 березня 2019 року здійснює державну реєстрацію права власності предмету іпотеки на себе. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер 46058197 від 20.03.2019 року, ОСОБА_8 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», місто Київ. З інформаційної довідки від 08 листопада 2019 року № 188112685 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, стало відомо, що за рішенням Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ, ОСОБА_8 19 березня 2019 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувала в іпотеці, перереєстровано за Акціонерним Товариством «Альфа - Банк». Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена всупереч нормам чинного законодавства, оскільки відбулося примусове стягнення майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»,а спірна квартира підпадає під дію такого Закону, так як виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв.м. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати вірним висновок суду першої інстанції, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно. Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 р. (далі - Закон № 1304-7), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. З огляду на статтю 3 вказаного Закону, він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу України. Поряд з цим, судом першої інстанції було встановлено, що іпотекодержатель у позасудовому порядку на дату розгляду спору набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди, як власників, таким чином, за наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . що перебувала в іпотеці, перереєстровано за Акціонерним Товариством. «Альфа - Банк» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправними дійдержавного реєстратора щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 щодо перереєстрації права власності за Акціонерним Товариством «Альфа - Банк», оскільки вказані дії були проведені всупереч нормам чинного законодавства, які діяли на момент вчинення такої дії, а рішення суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим. Що ж стосується задоволення позовних вимог про скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі звернулися до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності, скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав до Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", вказавши третіми особами: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_4 . Натомість, Верховний Суд у справі № 361/3659/18 від 10 листопада 2021 року зазначив про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у справах, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. А відтак, позов в частині позовних вимог про скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав було пред`явлено до неналежного відповідача, що на думку колегії суддів є грубим порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та є самостійною підставою для скасування судового рішення з відмовою у задоволенні таких позовних вимог. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості заміни неналежної сторони у справі, це може проводитися виключно судом першої інстанції. Суд роз`яснює, що позивач (позивачі) не позбавлена права на звернення до суду із позовною заявою до належного відповідача (відповідачів) з урахуванням вимог щодо предметної та суб`єктної юрисдикції. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, враховуючи, що під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав є незаконним, а отже, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні даних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», подану представником - Воронцовою Мариною Володимирівною - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура