Постанова Тернопільський апеляційний суд № 595/2033/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/2033/21Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б. Провадження № 22-ц/817/149/23 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 310020000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Костів О. З., Міщій О. Я., за участю секретаря - Сович Н.А. розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №595/2033/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Тетяни Володимирівни на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року, ухваленого суддею Федорончуком В.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - В С Т А Н О В И В: у грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 27 190 (двадцять сім тисяч сто дев`яносто) гривень 89 копійок, за період з 01 серпня 2020 року по 30 квітня 2021 року, а також, 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу (а.с. 1-2,104-105). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 05 квітня 2019 року судом ухвалено рішення про зміну розміру аліментів, визначеного рішенням Бучацького районного суду від 12 жовтня 2017 року, та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини, однак свої зобов`язання по сплаті аліментів відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 01 червня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 82 834,89 гривень. За розрахунками загальна сума неустойки (пені) складає 166 541,45 гривень (за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року становить 160 501,85 гривень, з січня 2021 року по квітень 2021 року 6 039,60 гривень). 18 листопада 2020 року Бучацьким районним судом винесено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 55 644 гривень за період з 07 травня 2019 року по 31 липня 2020 року. З урахуванням вимог ч.1 ст.196 СК України просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 27 190,89 гривень, оскільки з травня 2020 року по 30 квітня 2021 року заборгованість становила 82 834,89 гривень, відповідачем станом на 01 червня 2021 року сплачено 55 644 гривень. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 27 190 (двадцять сім тисяч сто дев`яносто) гривень 89 копійок за період з 01 серпня 2020 року по 30 квітня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору (а.с. 109-111). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Лазоренко Тетяна Володимирівна просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року у справі №595/2033/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покласти всі судові витрати на позивача, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, суд не врахував, що у відповідача немає вини у порушенні його зобов`язання (а.с. 119-125). В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Лазоренко Т.В. зазначила, що загальний розмір неустойки (пені) за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року становить 27 190,89 (82 834,89 55 644) гривень, однак, відповідач не згодний з таким висновком, оскільки під час прийняття рішення суд не врахував його доводів про відсутність вини останнього у несплаті аліментів за вказаний період. Суд не дослідив чи дійсно відповідач ухилявся від стягнення аліментів чи просто не мав можливості їх оплачувати, не дослідив поведінку останнього, не врахував те, що він отримує нерегулярний дохід, заробляє на життя шляхом надання послуг ремонту і дохід у нього буває різний, все залежить від сезону та наявності замовників. Крім того, окрім малолітньої доньки на своєму утриманні має також двох батьків, які є інвалідами 2 групи. Крім того вказує на те, що розрахунок аліментів та пені проводився з врахуванням того, що ОСОБА_1 ніби зареєстрований в м. Києві, хоча разом із батьками та донькою зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і тому до уваги бралася середня заробітна плата в місті Києві. Тобто, заборгованість по аліментам станом на травень 2021 року повинна була складати 37 038,52 гривень, виходячи з середньої зарплати по Тернопільській області. У травні 2021 року відповідачем було сплачено 81 948,39 гривень, тому на цей період у останнього була фактично переплата, а не заборгованість. Однією з причин некоректної оплати аліментів було те, що позивачка подала виконавчий документ на виконання до Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а в липні 2022 року за заявою адвоката відповідача матеріали виконавчого провадження були надіслані за адресою реєстрації ОСОБА_1 до Бучацького ВДВС в Чортківському районі Тернопільської області. Таким чином, невірний розрахунок аліментів породжує невірний розрахунок пені. Щодо незаконності стягнення витрат на правову допомогу, то вважає таку суму 6 500 гривень завищеною, адже, справа є простою, адвокат нараховував пеню користуючись доступними в інтернеті калькуляторами, позовна заява є лаконічною, не містить ґрунтовного пояснення, тому, витрати на правову допомогу повинен бути обмежені, оскільки на останнього покладено занадто великі витрати. ОСОБА_2 своїм правом на відзив не скористалася. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до 10 листопада 2016 року. Відповідно до рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року змінено розмір аліментів, визначений рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року, та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в с. Жизномир Бучацького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_2 , в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини. 30 січня 2020 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мироновичем Д.А. відкрито виконавче провадження ВП №61046411 (а.с. 6). Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року, справа №595/1370/20, стягнуто з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 55 644 гривень за період з 07 травня 2019 року по 31 липня 2020 року (а.с. 3-5). Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2021, наданого старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, станом на 01 червня 2021 року заборгованість зі сплати аліментів складає 5 708,25 гривень (а.с. 7). Як слідує із довідки-розрахунку станом на травень 2021 року утворилась заборгованість в сумі 82 834,89 гривень. За розрахунками загальна сума неустойки (пені), яку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивачки, складає 166 541,45 гривень (за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року становить 160 501,85 гривень, з січня 2021 року по квітень 2021 року 6039,60 гривень). Судом встановлено, що відповідачем станом на 01 червня 2021 року відповідно до рішення суду від 18.11.2020 року сплачено неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 55 644 гривень за період з 07 травня 2019 року по 31 липня 2020 року. Представником позивачки ОСОБА_4 на підтвердження надання правової допомоги позивачу та фактично понесених позивачем сум судових витрат надано суду наступні документи: ордер про надання правової допомоги серії АА №014858 від 29 грудня 2021 року; розрахунок судових витрат та витрат на правову допомогу від 20 січня 2022 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 20 січня 2022 року, з якої слідує, що адвокатом Захарчуком Ю.В. прийнято від ОСОБА_2 6 500 гривень за написання позову, надання консультації, участь в судових засіданнях (а.с. 9). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення, тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення, тому загальний розмір неустойки (пені) за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року становить 27 190,89 (82 834,89 55 644) грн. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки суд вірно встановив обставини справи і правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України). Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. У судовому засіданні, так і у відзиві на позовну заяву, представник ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Т.В. визнала, що математичний розрахунок пені за прострочення сплати аліментів позивачем був здійснений правильно, однак, в основу розрахунку закладено заборгованість, яка нарахована по середній зарплаті у місті Києві і тому вони не згідні з даним розрахунком. Вказані доводи колегія суддів не приймає уваги, оскільки місце проживання відповідача ОСОБА_1 у виконавчому листі №595/1401/18 було зазначено: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 звернулася з заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів за місцем проживання відповідача, а саме у Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де головним державним виконавцем 30 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №61046411 з приводу примусового виконання вказано виконавчого листа. На виконання даного виконавчого листа відповідач у січні, лютому 2020 року, а також у січні, лютому 2021 році частково сплачував заборгованість по аліментах, при цьому, не повідомляючи державного виконавця, що його місце проживання змінилося і він проживає в селі Жизномир Бучацького району Тернопільської області. Заява про зміну проживання була подана представником ОСОБА_1 адвокатом Лазоренко Т.В. до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві лише 22 червня 2022 року (а.с. 60-61). Тому, державним виконавцем обґрунтовано здійснювався розрахунок заборгованості по аліментах, виходячи з середньої зарплати у місті Києві. Також, саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідачем не доведено, що з поважних причин ним не сплачувалися щомісячно аліменти на утримання малолітньої дитини. Посилання на те, що він отримує нерегулярний дохід, заробляє на життя шляхом надання послуг ремонту і дохід у нього буває різний і все залежить від сезону та наявності замовників, колегія суддів не вважає поважними причинами, оскільки платник аліментів не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання. Доводи представника апелянта щодо обмеження розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме на правничу допомогу, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції відповідачем та його представником не заявлялося клопотання про зменшення вказаних витрат і не надавалося ними детального розрахунку з цього приводу. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Тетяни Володимирівни слід залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 грудня 2022 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року слід поновити. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Тетяни Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін. Поновити дію рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 09 лютого 2023 року. Головуючий Судді