Постанова Київський апеляційний суд № 759/11658/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/10977/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів : Желепи О. В., Мазурик О. Ф. при секретарі Мудрак Р. Р. за участі представника позивача - адвоката Ільїної Д. В. представника відповідача - адвоката Семенець Г. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Семенець Ганни Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Твердохліб Ю. О. від 14 березня 2024 року у цивільній справі № 759/11658/23 Святошинського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15.11.2018 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щодо кожної дитини, щомісячно, починаючи з 15.11.2018 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. На виконання вищевказаного судового наказу 15.12.2018 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Скляренко Н. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57917865. Однак відповідач не виконує судовий наказ та не сплачує їй аліменти. Відповідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 57917865 від 25.05.2023 року заборгованість відповідача за період з 15.11.2018 року по квітень 2023 року по аліментам станом на 25.05.2023 року становить 337 088,99 грн. Вважає, що розмір пені за період з 15.11.2018 року по 25.05.2023 року становить: 337 088,99 грн (сума аліментів) х 1% х1650 (кількість днів прострочення) = 5 561 968,34 грн, однак оскільки розмір пені не може бути більшим ніж 100 відсотків заборгованості, то розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 337 088,99 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року в розмірі 129 529 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 67 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. В іншій частині позовних вимог залишено без задоволення. В апеляційній скарзі адвокат Семенець Г. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Вказує, що судом не враховано сімейний стан відповідача, а саме те, що діти проживали з ним, й не зменшено розмір неустойки. Вважає, що мати подаючи позов, не діє в інтересах дітей, адже проживає за кордоном, а діти проживають з батьком в с. Немішаєво, Київської області. Стверджує, що саме відповідач наразі виконує обов`язки по утриманню дітей у грошовій й натуральній формі. Представником позивача-адвокатом Ільїною Д. В. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів скарги просить залишити рішення суду без змін. Вказує, що діти перебувають на повному утриманні позивача, а позивач не подав доказів сплати аліментів у виконавчому провадженні. Зазначає, що твердження відповідача про проживання дітей у сільській місцевості не відповідають дійсності, адже ОСОБА_5 проживає із бабусею - ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 проживає в м. Києві. Дітям вже виповнилося по 18 років, й позивачка перераховує грошові кошти на утримання дітей на банківську картку бабусі ОСОБА_6 . Звертає увагу на те, що 14.03.2024 року Святошинським районним судом м. Києва у справі №759/6806/23 винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів залишено без задоволення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Семенець Г. Л. апеляційну скаргу підтримала із викладених у ній підстав та доводів. Представник позивача - адвокат Ільїна Д. В. проти задоволення скарги заперечила із підстав викладених у відзиві, просила рішення суд залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 15.12.2018 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко Н. О. відкрито виконавче провадження № 57917865 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щодо кожної дитини, щомісячно, починаючи з 15.11.2018 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 5). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 57917865 від 25.05.2023 року за виконавчим листом № 759/18285/18 виданим 27.11.2018 року, заборгованість ОСОБА_1 з листопада 2018 року по квітень 2023 року складає 337 088,99 грн (а.с. 6-7). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за період з 15.11.2018 року по 15.11.2021 року у розмірі 100 % заборгованості у розмірі 214 327,32 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача наявна заборгованість з листопада 2018 року на утримання дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належних та допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з його вини суду не надав. Аргументи відповідача про те, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з березня 2020 року перебувають на його утриманні, судом відхилені, як недоведені. Ураховуючи, що неустойка (пеня) за період з 15.11.2018 року по 15.11.2021 року вже стягнута за рішенням суду і повторному стягненню не підлягає, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року, визначивши її розмір в сумі 129 529,67 грн. Колегія суддів не може погодитись із висновком суду у повній мірі з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Зазначивши про недоведеність відповідачем обставин проживання дітей із ним із березня 2020 року, суд першої інстанції не навів мотивів з яких він вважає недоведеним такі обставини із подальшого часу, адже згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 25.12.2021 року, проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_6 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в будинку зареєстровані і фактично проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зі слів сусідів з березня 2020 року за даною адресою проживають діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 69). Крім того, відповідно акту № 4 обстеження умов проживання, затвердженого 17.02.2022 року Начальником служби у справах дітей Немішаївської селищної ради в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_6 (бабуся) (а.с. 71-72). Згідно довідок від 08.04.2022 року № 1809-7001049669, № 1806-7001049944, № 1806-70001050084 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи (а.с. 81, 82, 83). Відповідно довідки виконавчого комітету Барашівської сільської ради Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл. № 177 від 14.06.2022 року ОСОБА_1 та його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_3 були зареєстровані з 09.03.2022 року по 05.05.2022 року, як внурішньо переміщені особи на території Яблунецького старостинського округу Барашівської сільської ради Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл. (а.с. 68). Рішення виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області від 21.11.2023 року визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 95). Згідно висновку служби у справах дітей Немішаївської селищної ради, служба вважає за доцільне визнати місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою його постійного проживання (а.с. 96). Заперечуючи позов, відповідач вказував, що позивачка із початком повномасштабного вторгнення виїхала за кордон, залишивши дітей в України. Такі обставини позивачкою не заперечувались й були підтверджені представником у судовому засіданні. Станом на час складання акту умов проживання від 17.02.2022 року, що майже збігається із початком повномасштабного вторгнення, ІНФОРМАЦІЯ_3 , донькам сторін, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , вже виповнилось по 16 років й з огляду на положення Сімейного й Цивільного кодексів України, вони як особи які досягли 14 років могли вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають власне житло. Визначати місце проживання таких дітей за позовом когось із батьків суд вже не може (постанова ВС у справі № 592/7624/22). Отже, ураховуючи, що за своєю суттю аліменти можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні, колегія суддів вважає, що за документально підтверджених обставин проживання дітей із батьком й відсутності позивачки в Україні з початку повномасштабного вторгнення, у суду були відсутні підстави для висновків про винуватість відповідача у несплаті аліментів й наявності підстав для стягнення пені за період з 17 лютого 2022 року по квітень 2023 року. Оскільки беззаперечних доказів щодо проживання дітей із батьком із березня 2020 року матеріали справи не містять, й акт обстеження умов проживання від 25.12.2021 року, у якому такі обставини зафіксовані із слів сусідів, не є допустимим доказом, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо наявності підстав для стягнення пені за період з 15 листопада 2021 року до 17 лютого 2022 року. Разом із тим, зважаючи на те, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України), ураховуючи, що на час звернення із позовом, позивачка вже фактично не була одержувачем аліментів, адже із дітьми не проживала й обґрунтовуючи у червні 2023 року вимоги про стягнення пені за період з листопада 2018 року не зазначила про наявність судового рішення від 05.05.2022 року у справі № 759/1923/22 про стягнення пені у розмірі 214 327 грн 32 коп. з листопада 2018 року по 15 листопада 2021 року, колегія суддів вважає обґрунтованим зменшити пеню, розмір якою визначений судом за період 15 листопада 2021 року до 17 лютого 2022 року на підставі розрахунку заборгованості (а.с. 6-7), до 4 000 грн. Відповідно до ч. ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. З огляду на наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, судом першої інстанції не у повній мірі були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до помилковості висновків про винуватість відповідача у несплаті аліментів упродовж усього періоду, рішення суду підлягає зміні із зменшенням розміру пені із 129 529 грн 67 коп. до 4 000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу скаргою адвоката Семенець Ганни Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року змінити. Зменшити розмір пені із 129 529 грн 67 коп. до 4 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 жовтня 2024 року. Судді Є. П. Євграфова О. В. Желепа О. Ф. Мазурик