Постанова 4824 № 754/135/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2025 року м. Київ Справа № 754/135/24 Провадження: № 22-ц/824/3524/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Нежури В. А., Соколової В.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Редіч Наталії Юріївні в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Буши Н. Д. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, у с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 . Оскільки добровільно відповідач дитину не утримував, 14 липня 2021 року в межах справи № 754/5327/21 Деснянським районним судом міста Києва було ухвалено рішення, яким визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 ; стягнено з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання вищезазначеного рішення було видано виконавчий лист № 754/5327/21 від 14.07.2021 року. За заявою ОСОБА_2 державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. ОСОБА_1 судове рішення належним чином не виконується, у зв`язку з чим станом на 01 грудня 2023 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів. Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, здійсненим державним виконавцем, розмір заборгованості становить 88 472,69 грн. Крім того, позивач зазначає, що на її рахунок надходили кошти, які не відображені в розрахунку заборгованості, а саме: у грудні 2022 року - 1200,00 грн.; у жовтні 2023 року - 1300,00 грн. Також у грудні 2023 року відповідач був зобов`язаний сплатити аліменти в розмірі 3910,00 грн., однак було сплачено лише 1 415,27 грн. Таким чином, станом на 01 грудня 2023 року розмір заборгованості зі сплати аліментів становив 88 467,42 грн. Відповідно до розрахунку розмір неустойки становить 453 208,55 грн. На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 88 467,42 грн. та понесені судові витрати в повному обсязі. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 88 467,42 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Повний текст рішення суду виготовлено 26.09.2024 року. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Редіч Н. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач сумлінно виконував рішення суду про стягнення з нього аліментів, сплачуючи 25 % від своїх доходів. З квітня по серпень 2021 року відповідач сплачував аліменти у розмірі 5500 грн у готівковій формі, а з вересня 2021 року по грудень 2022 році шляхом переказу на особистий рахунок позивачки. У лютому та березні 2022 році позивач з дитиною проживали у відповідача, а тому у цей період аліменти також сплачувались готівкою. При цьому, позивач не висловлювала жодних скарг чи заперечень стосовно сплачуваного позивачем розміру аліментів. Крім того, до листопада 2023 року відповідач не знав про існування відкритого виконавчого провадження. Державний виконавець не проінформував відповідача про відкриття виконавчого провадження належним чином, а тому не мав права здійснювати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується висновком Верховного Суду в постанові від 07.05.2018 року у справі № 916/1605/15. Крім того, у період з 03.04.2021 року по 30.06.2023 року відповідач був зареєстрований як ФОП на спрощеній системі оподаткування, а тому мав сплачувати частину від середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що становило з 123,90 грн до 4 401,60 грн у різні періоди. Разом з тим, дізнавшись про виконавче провадження відповідач повідомив державного виконавця про всі сплачені ним аліменти. Отже, заборгованість відповідача зі сплати аліментів виникла з тих підстав, що у період з квітня 2021 року по вересень 2023 року виконавчий лист позивачем не пред`являвся до виконання, відповідно, відповідач не був обізнаний з розміром аліментів, який повинен сплачувати як ФОП на спрощеній системі оподаткування. Також суд першої інстанції невірно трактував, що відповідач, вказуючи в призначенні платежів «Часткова оплата аліментів», був обізнаний з реальним розміром аліментів, який має сплачувати, оскільки таке визначення пов`язане з тим, що сплачуваний розмір аліментів був більший, і саме за рахунок збільшеного щомісячного платежу відповідач мав намір відшкодувати позивачу той розмір аліментів, який не був вчасно сплачений за рахунок обставин, що не залежали від волі відповідача. Отже, в діях відповідача відсутній умисел, спрямований на ухилення від сплати аліментів. Невірне самостійне здійснення відповідачем розрахунку розміру аліментів не може свідчити про його умисел на уникнення від сплати аліментів. Неправильними скаржник вважав і висновки суду першої інстанції про відсутність доказів оскарження дій державного виконавця, оскільки у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Поважної К.О. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2024 вище вказану заяву передано на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва. Однак, станом на момент подання апеляційної скарги рішення судом не ухвалено. Вказав і про те, що відповідач 12 та 13 січня 2024 року добровільно сплатив на користь позивача заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 80 850 грн та 7622,69 грн, а тому на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у справі був відсутній предмет спору. Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше став розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат адвокат Дубчак Л.С. в інтересах ОСОБА_2 заперечила проти апеляційної скарги та зазначила, що ні до органу Державної виконавчої служби України, ні до суду відповідачем не було подано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження розміру його доходу за період сплати аліментів, з огляду на що таке твердження не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. При цьому, з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів та наданих самим відповідачем у суді першої інстанції доказів вбачається, що відповідач неналежно виконував свій обов?язок зі сплати аліментів, навіть на мінімальному, визначеному законодавством рівні. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження сплати аліментів позивачу готівкою. Також вказала, що позивачка не була зобов?язана висловлювати відповідачу незгоду з розміром сплачуваних ним аліментів, не маючи достовірних даних про його працевлаштування чи розмір доходу. Натомість відповідач як батько дитини повинен брати участь в утриманні дитини на рівні, достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини, без будь-яких мотивацій чи зауважень зі сторони матері. Не погодившисьіз розміром сплачуваних відповідачем аліментів, позивачкаскористалась своїм правом на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили і не виконувалося відповідачем належним чином.Вказала і про те, що відповідачем не надано доказів не отримання нимпостанови про відкриття виконавчого провадження з вини державного виконавця. Відмітила, що незнання відповідачем законодавства щодо розрахунку аліментів не звільняє його від відповідальності. Заперечуючи проти доводів скаржника про неправильність здійснення розрахунку заборгованості за сплати аліментів, вказала, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця було відмовлено в повному обсязі, а, отже, судом проведено перевірку правильності та правомірності проведення державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Звернула увагу і на те, що в своїй позовній заяві ОСОБА_2 просила суд стягнути неустойку (пеню) за період неналежного виконання обов?язків зі сплати аліментів з 01 травня 2023 року по 04 січня 2024 року. У зазначений період заборгованість зі сплати аліментів відповідачем не погашалась, тому твердження скаржника про відсутність предмету спору єнеспроможними.Оскільки ОСОБА_1 не довів те, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня його вина, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є законними та обґрунтованими, а тому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих сум, а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі 754/5327/21 позов ОСОБА_2 задоволено та визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_4 , стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. 22.09.2023 року постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Поважною К.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 відносно виконання виконавчого листа 754/5327/21 від 14.07.2021 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від по ВП НОМЕР_1, станом на 01.12.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 88 472,69 грн. Згідно розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2021 року по грудень 2023 року, пеня за прострочення сплати відповідачем аліментів в загальному розмірі складає 453 208, 55 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від по ВП НОМЕР_1, станом на 01.02.2024 року розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 6205,42 грн. Даний розрахунок зроблений з урахуванням сплати відповідачем в січні 2024 року боргу в розмірі 88 672,00 грн. На звернення представника відповідача, в.о. начальником Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушкою І.В. було винесено постанову №13/24/В7 від 03 травня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження в частині повноти та правильності проведення розрахунку по аліментам, якою зобов`язано державного виконавця вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження НОМЕР_1 у відповідність до вимог чинного законодавства. На виконання вимог постанови державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було видано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 травня 2024 року, згідно якого у відповідача наявна заборгованість у розмірі 26 323,78 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, проте свої зобов`язання вчасно та у повному обсязі не виконував. Оскільки відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, зазначене свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки. Так, частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. До відповідальності не можна притягнути платника аліментів, якщо заборгованість за аліментами утворилася з незалежних від платника аліментів причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо (пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі 754/5327/21 має сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Як убачається із матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, ОСОБА_1 сплачував аліменти на утримання дитини в недостатньому розмірі. Крім того, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у період квітень-серпень 2021 року, лютий-березень 2022 року, грудень 2022 року, жовтень-листопад 2023 року взагалі не сплачував жодних аліментів на утримання дитини. Доводи скаржника про те, що у вказаний період часу відповідач сплачувала аліменти готівкою безпосередньо позивачу колегія суддів відхиляє, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано. Більш того, відповідач не заперечує існування у нього заборгованості зі сплати аліментів, напроти, ОСОБА_1 12.01.2024 року сплатив на користь позивача заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 80 850 грн, а 13.01.2024 року - 7622,69 грн, тим самим визнав існування у нього вказаного боргу. Перевіряючи доводи скаржника про те, що виконавчий лист до вересня 2023 року не пред`являвся до виконання, і він, ОСОБА_1 не був обізнаний з нормами законодавства щодо сплати ним аліментів як ФОП, колегія суддів відхиляє, оскільки неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження не звільняє боржника від обов`язку сплачувати аліменти згідно статей 180, 181 СК України. Крім того, жодних доказів на підтвердження порушень прав ОСОБА_1 як боржника в рамках виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів в матеріалах справи немає, а дії чи бездіяльність державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі. В апеляційні скарзі скаржник посилається на те, що він 18.03.2024 року звертався зі скаргою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Олеса) зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Поважної К.О., а в подальшому у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Поважної К.О. Ухвалою судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2024 вище вказану заяву передано на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва. Однак, станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та подання апеляційної скарги рішення за результатами розгляду скарги судом не ухвалено. При перевірці судом апеляційної інстанції вказаних доводів скаржника було досліджено відомості ЄДРСР та встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Поважної Ксенії Олександрівни, стягувач: ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_1 , суд виходив із того, що державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів із урахуванням того, що ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року перебуває на загальній системі оподаткування як ФОП. Розрахунок відповідно до частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України було здійснено виключно за ті періоди, за які відсутня інформація про дохід боржника та яка відсутня в Державній податковій службі України, про що, в тому числі, було повідомлено і боржника. Враховуючи, що державний виконавець зобов`язаний проводити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на щомісячній основі, а, отже, відомості про доходи мають подаватись саме боржником також щомісяця. Інформація про чистий прибуток, до подання фінансової звітності та появи цієї інформації в Державної податкової служби України, наявна виключно в боржника, а відтак саме на боржника покладено первинний обов`язок повідомляти державного виконавця про свій майновий стан та про його зміну. Отже, судом не було встановлено будь-яких порушень законодавства з боку державного виконавця при здійсненні розрахунків заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів. Відхиляючи доводи скаржника про необізнаність відповідача як боржника - ФОП в який спосіб розраховувати аліменти, які підлягають сплаті, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони. Відхиляючи доводи скаржника про відсутність предмету спору, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що позовні вимогиОСОБА_2 стосуються стягнення пені за період неналежного виконання обов?язків зі сплати аліментів з 01 травня 2023 року по 04 січня 2024 року, про що свідчить наявний в позовній заяві розрахунок. У зазначений період заборгованість зі сплати аліментів відповідачем не погашалась, а була сплачена лише 12 та 13 січня 2024 року. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з вини відповідача, який неналежно виконував покладний на нього ст.180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, оскільки сплачував стягнуті з нього рішенням суду аліменти нерегулярно і не в повному обсязі, належних та допустимих доказів того, що вказана заборгованість зі сплати аліментів виникла з незалежних від нього причин, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надано не було, що є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог ст.81 ЦПК України Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За таких підставапеляційну скаргу адвоката адвоката Редіч Н.Ю. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Редіч Наталії Юріївні в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді В.А. Нежура В.В. Соколова