Постанова Київський апеляційний суд № 754/3076/23

Постанова Іменем України 22 лютого 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/4226/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач) суддів: Желепи О. В., Немировської О. В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Гринчак О. І. від 06 вересня 2023 року по справі №754/3076/24 Деснянського районного суду м. Києва за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості У С Т А Н О В И В: У березні 2023 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, просив стягнути з останньої заборгованість за тілом кредиту та відсотками, у розмірі 57 278 грн 73 коп. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву №б/н від 12.08.2009, підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг та відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, що підтверджено довідкою про отримання картки. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 3.2, 3.3 Договору, на підставі якого позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку. Також, вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останньої утворилась заборгованість, яка станом на 14.02.2023 складає загальну суму 57 278,73 грн, з яких: 47 213,41 грн - заборгованість за кредитом; 10 065, 32 грн - заборгованість за відсотками. Відповідач позов не визнала та подала до суду відзив, в якому зазначила, що з огляду на судову практику, вимоги банку в частині стягнення заборгованості за відсотками є безпідставними, а в частині заборгованості за тілом кредиту надала суду контррозрахунок. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що укладений між сторонами кредитний договір є договором приєднання, при укладенні якого сторони керувалися положеннями ст. 634, 639 ЦК України. В анкеті-заяві № б/н від 12.08.2009 ОСОБА_1 висловила свою згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також що Умови та Тарифи надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Вказав, що до позовної заяви долучено виписку по рахунку, що є первинним бухгалтерським документом, з якої вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку. Вважав, що відповідач користуючись кредитними коштами, часткового погашаючи заборгованість, добре розуміла умови договору, а тому є безпідставними твердження відповідача щодо незнання тарифів. Крім того, зауважив, що анкетою заявою № б/н від 12.08.2009 сторони погодили всі істотні умови, включно щодо сплати відсотків у розмірі 2,5% на місяць. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подала до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості, оскільки долучені позивачем до позовної зави Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, що також спростовує доводи Банку про те, що вона була ознайомлена з даними умовами. Додала, що судом безпідставно не враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Вказувала, що суд формально підійшов до розгляду справи та не навів мотивів за якими не прийняв до уваги її доводи та заперечення щодо не погодження між сторонами умов про розмір відсотків за користування кредитними коштами. За вказаних обставин, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 рокута ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти апеляційної скарги, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав до суду письмові пояснення, в яких посилався на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Вказав, що в матеріалах справи, окрім анкети-заяви, в якій погоджено істотні умови договору, наявна виписка по рахунку ОСОБА_1 , яка є первинним бухгалтерським документом та з якої вбачається наявність заборгованості відповідачки перед Банком. За вказаних обставин просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року залишити без змін. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Сторони належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (а. с. 236-237). Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи 12 серпня 2009 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі - Договір) (а. с. 25). При підписанні вказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 погодилася з тим, що дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані для ознайомлення в письмовій формі, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначив, що згідно підписаної відповідачем анкети-заяви від 12.08.2009 останній встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, який з урахуванням збільшення становив 50 000,00 грн зі сплатою 2,5 відсотків на місяць на залишок заборгованості. Внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов`язань за Договором в останньої виникла заборгованість і станом на 14.02.2023 складає загальну суму 57 278,73 грн, з яких: 47 213,41 грн - заборгованість за кредитом; 10 065, 32 грн - заборгованість за відсотками. За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України). Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З матеріалів справи вбачається. що на підтвердження обставин погодження розміру відсотків позивачем долучено до позовної заяви копію анкети-заяви від 12.08.2009, підписану відповідачкою, яка містить інформацію про розмір відсоткової ставки на залишок заборгованості, який складав 2,5% в місяць на залишок заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 14.02.20123 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 57 278,73 грн, з яких: 47 213,41 грн - заборгованість за кредитом; 10 065, 32 грн - заборгованість за відсотками. Отже, згідно розрахунку заборгованості, який охоплює період з 01.06.2019 по 14.02.2023, заборгованість по процентам за користуванням кредитом складає суму 10 065,32 грн. Як вже зазначалось вище, згідно анкети заяви розмір відсоткової ставки становив 2,5 % щомісячно за користування кредитними коштами. Наданий Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості підписаний уповноваженою особою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості по відсотках.Контррозрахунки надані відповідачем, стосуються спростування заборгованості за тілом кредиту та не містить розрахунку щодо нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом, за умовами, погодженими з відповідачкою. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачка не доводила обставин, що підпис на анкеті-заяві, в якій погоджено істотні умови щодо розміру відсотків, їй не належить. Отже відповідачем не спростовано розміру нарахованих Банком відсотків. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення місцевого суду, в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 10 065,32 грн є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, а тому, в силу приписів ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін в цій частині. Судом першої інстанції також правомірно не взято до уваги висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, оскільки у справі, що переглядалася, судами не встановлено обставин того, що істотні умови щодо розміру відсотків за користування кредитом були погоджені сторонами в анкеті-заяві, тоді як у даній справі, такі обставини вірно встановлено місцевим судом, а тому правовідносини у даних справах не є тотожними. Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт наявності заборгованості за договором. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі, з огляду на таке. На підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту позивачем, до позовної заяви долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , а саме за період з 17.08.2009 по 16.02.2023. З даної виписки вбачається рух коштів, в тому числі користування відповідачем кредитними коштами.Крім того з дано виписки вбачається, що остання платіжна операція відбулася 02.02.2023 залишок після якої становив 57 278,73 грн, з якого 10 065,32 грн - сума відсотків за користування кредитом. На спростування розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47 213,41 грн, зазначеній у виписці, наданій позивачем, відповідачем надано контррозрахунки за період з 08.03.2020 по 25.05.2023 та за період з 25.11.2019 по 18.08.2023 яким сума заборгованості становила 18 675, 97 грн та 26 737,25 грн відповідно. Апеляційним судом перевірено виписку по рахунку ОСОБА_1 , надану Банком та контррозрахунки надані відповідачем. Як вбачається з вищевказаної виписки по рахунку ОСОБА_1 , відбувався рух коштів, в тому числі здійснювалося користування відповідачем кредитними коштами. Виписка є первинним бухгалтерським документом, а тому є належним доказом на підтвердження факту наявності заборгованості. З наведеного слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 47 213,41 грн (57 278,73-10 065,32). Контррозрахунки, надані відповідачкою, також вірно не враховано місцевим судом до уваги, оскільки з них вбачається, що при проведенні розрахунків не було враховано відсотків, а за обставин доведеності позовних вимог про погодження розміру відсотків, такий розрахунок не відображає дійсного розміру заборгованості. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги що ОСОБА_1 сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, і така сплата підтверджується випискою по рахунку, однак сплачені кошти на погашення відсотків не можуть бути зараховані у погашення заборгованості за тілом кредиту, з огляду на доведеність факту погодження умов щодо сплати відсотків та їх розміру. Матеріали справи не містять доказів на спростування доказів позивача щодо розміру відсотків, які підлягали сплаті та доказів на спростування заявленого банком розміру заборгованості за відсотками. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума заборгованості за тілом кредиту є доведеною в розмірі 47 213,41 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києвавід 06 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська