Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/3310/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1991/23 Справа № 175/3310/20 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ТОВ ОТП Факторинг України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно позовних вимог, просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок, загальною площею 78,10 кв.м., житловою площею 26,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 04 квітня 2008 року № PML-302/099/2Q08, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №ML-302/099/2008 від 04 квітня 2008 року, укладеного із Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», в розмірі: 766 158,61 грн., що складається з: 712 772,31 грн. - заборгованість по кредиту, 52 886,30 грн. - заборгованості за відсоткам; 500 грн. - пеня, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рів нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна пі проведення виконавчих дій та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетрвоської області від 27 липня 2022 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (а.с.100-109). Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОТП Факторинг Україна звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.115). Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції не врахував, що нормами ч.5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку», Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 не передбачає підстав для відмови в захисті порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів. Вказані норми законодавства є відстроченням виконання зобов`язань від його виконання, а не звільнення від його виконання. Відтак заборона щодо реалізації іпотечного майна на період воєнного стану, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення. Враховуючи, що на момент ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Отже, вказані положення законодавства відстрочують виконання зобов`язання до моменту втрати ними чинності, не звільняючи від його виконання, та відповідно, не можуть бути підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого відповідно до статуту є Акціонерне товариство «ОТП Банк», який в свою чергу відступив права вимоги до TOB «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-302/099/2008. Позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 91 163,68 дол. США з кінцевим терміном повернення до 04 квітня 2028 року. 04 квітня 2008 року з метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №PML-302/099/2008, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е., реєстровий № 2669. Предметом іпотеки за цим договором є: будинок, загальною площею 78,10 кв.м., житловою площею 26,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до п.4.4. Договору іпотеки, вартість предмета іпотеки становить 536 310,00 грн. Факт державної реєстрації іпотеки підтверджується Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 04 квітня 2008 року № 179344409, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №216178696 від 21 серпня 2020 року. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а TOB «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-302/099/2008 від 04 квітня 2008 року укладеним між Закритим акціонерними товариством «ОТП Банк» відповідачем. Також, 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та TOB "ОТП Факторинг Україна" було укладі договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до TOB "ОТП Факторинг України, перейшли всі права та обов`язки за договором іпотеки від 04 квітня 2008 року № PML-302/099/20 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Реєстровий № 2669. Таким чином, у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України позивача перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, а також за договором іпотеки. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1038/2011 від 07 грудня 2011 року позовні вимоги позивача було задоволено та стягнуто з відповідача суму боргу кредитним договором №ML-302/099/2008 від 04 квітня 2008 року у сумі 876 577,63 грн., яка складається з: 712 772,31 грн. - заборгованості за кредитом; 52 886,30 грн. - заборгованості за відсоткам; 500,00 грн. - пеня; 850,00 грн. - судовий збір, 60 грн. - витрати ІТЗ. Вищевказане рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2011 року по справі №2-1038/2011 на сьогоднішній день фактично не виконано. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що оскільки на момент ухвалення судом рішення воєнний стан в Україні триває, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного. Законом України від 22 травня 2022 року N 2263-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" " Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року N 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-1Х затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/22 та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" доповнити пунктом 5-2 такого змісту: "5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону". Апеляційний суд виходить з того, що згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону. До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, провадження N 61-10125св21. З огляду на зазначене аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Щодо суті спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1038/2011 від 07 грудня 2011 року. Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, що випливає із змісту норми ст.593 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону). Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту. Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили. У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку». З матеріалів справи вбачається, що сторони у пункті 6.4.1 договору іпотеки досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому законодавством України (а.с.22). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, а договором іпотеки встановлено позасудовий порядок продажу предмета іпотеки. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (касаційне провадження № 14-112цс19), відступаючи від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16. Водночас суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, вимоги закону, не надав належної оцінки доказам у справі та прийшов до помилкового висновку відмовивши у задоволенні позову ТОВ « ОТП Факторинг Україна» з підстав тимчасового зупинення дії ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону". Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обгрунтування відмови. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна - задовольнити частково. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: