Ухвала КЦС ВС № 591/9450/21

Ухвала 06 лютого 2023 року м. Київ справа № 591/9450/21 провадження № 61-490ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рижов Сергій Євгенович, на постанову Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання права власності на частину квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання квартири об`єктом права приватної власності, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ АБ «Укргазбанк», про визнання права власності на частину квартири. У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ПАТ АБ «Укргазбанк», про визнання квартири об`єктом права приватної власності. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у зв?язку з необґрунтованістю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10 600 грн. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 вересня 2022 року та додаткові рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 однокімнатну квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 30 000 грн. 09 січня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рижов С. Є., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга з урахуванням положень статті 389 ЦПК України; надання копій скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; надання документу на підтвердження доплату судового збору; висловлення ставлення до додаткової постанови, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду. На виконання зазначеної ухвали заявником подано клопотання про усунення недоліків. У клопотанні заявник зазначив, що ухвалу Верховного Суду від 16 січня 2023 року він отримав 18 січня 2023 року, отже десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги спливає 30 січня 2023 року. Аналіз надісланих матеріалів на усунення недоліків свідчить про неповне виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції, оскільки заявником надано лише квитанцію про доплату судового збору. В ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2023 року указувалось, що касаційна скарга не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), та було роз`яснено визначені законом підстави касаційного оскарження судових рішень. Також було зазначено про необхідність надання копій скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рижов С. Є., вказав, що касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні). Однак заявник не обґрунтував, від якого висновку Верховного Суду необхідно відступити. При цьому суд апеляційної інстанції у тесті оскарженої постанови не посилався на висновки Верховного Суду, висловлені у його постановах. Посилання заявника на рекомендації, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, не є визначеною процесуальним законом підставою касаційного оскарження судового рішення. Таким чином ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рижов С. Є., не виконано вимоги ухвалу суду касаційної інстанції від 16 січня 2023 року щодо визначення у касаційній скарзі підстав, на яких вона подається, надіслання на адресу суду уточненої редакції касаційної скарги та надання копій скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відсутність у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення унеможливлює її розгляд, оскільки суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги (частина перша статті 400 ЦПК України). Аналіз надісланих матеріалів свідчить про те, що заявник у відведений судом десятиденний строк з дня вручення ухвали, станом на 06 лютого 2023 року, вимоги ухвали Верховного Суду від 16 січня 2023 року у повній мірі не виконав, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку є передбаченою пунктом 4 частини четвертою статті 393 ЦПК України підставою для її повернення. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рижов Сергій Євгенович, на постанову Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання права власності на частину квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання квартири об`єктом права приватної власності - повернути особі, яка подала касаційну скаргу. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников