Окрема думка КГС ВС № 910/2608/21

ОКРЕМА ДУМКА 29 листопада 2022 року м. Київ cправа № 910/2608/21 Судді Верховного Суду Вронської Г.О. у справі №910/2608/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Укроборнопром" про визнання недійсними рішень наглядової ради

1. У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" (надалі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова (надалі - Відповідач, Товариство) про визнання недійсними з моменту прийняття усіх рішень наглядової ради Відповідача, оформлених протоколом № 77 засідання наглядової ради Товариства від 23.05.2019.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час прийняття спірних рішень склад наглядової ради не відповідав вимогам статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки до наглядової ради Відповідача не було включено незалежних директорів; по питаннях, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не були членами наглядової ради Товариства, а отже, не мали права голосу; наглядова рада Товариства не могла приймати спірні рішення без відповідних пропозицій комітетів з питань аудиту, з винагород і з питань призначень; оскаржуваними рішеннями наглядової ради, які прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства, порушено право Позивача брати участь в управлінні Товариством.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/2608/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсними з моменту прийняття усі рішення наглядової ради Відповідача № 77 засідання наглядової ради Товариства від 23.05.2019.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: - акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов`язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства"; - станом на дату прийняття спірних рішень, склад наглядової ради Відповідача не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України від 17.09.2008 № 514-VI та Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII, а відтак рішення наглядової ради Товариства № 77 від 23.05.2019, прийняті неправомочним складом наглядової ради, що є підставою для визнання їх недійсними; - підставою для визнання недійсними спірних рішень також є те, що такі рішення прийняті за участю, зокрема, виконуючого обов`язки голови наглядової ради та виконуючих обов`язки членів наглядової ради, позаяк, відповідно до частини 4 статті 51 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI член наглядової ради повинен виконувати свої обов`язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі. Доказів обрання вказаних осіб у встановленому чинним законодавством України порядку до складу наглядової ради Відповідача до матеріалів справи не надано; - крім того скликання засідання наглядової ради Відповідача виконуючим обов`язки голови наглядової ради не відповідало вимогам частини 2 статті 54 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI, згідно з якою лише голова наглядової ради скликає засідання наглядової ради та головує на них; - із приписів статті 56 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI слідує, що в акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50% акцій (часток, паїв) належить державі, обов`язково створюються комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень. Відповідно в складі наглядової ради Відповідача також обов`язково мали бути утворені комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень; - за умови відсутності доказів створення відповідних комітетів та, як наслідок, їх пропозицій, наглядова рада Відповідача на засіданні 23.05.2019 не мала повноважень приймати рішення про звіти правління Товариства, про результати фінансово-господарської діяльності, про преміювання голови правління Товариства; - суд першої інстанції погодився з твердженнями Позивача про порушення його корпоративних прав, внаслідок прийняття зазначених рішень, зокрема, на управління Товариством.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/2608/21 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: - на момент ухвалення спірного рішення наглядової ради Відповідача питання корпоративного управління у цьому Товаристві регулювалися трьома Законами України: "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності", "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі"; - акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов`язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства". Тому Відповідач мав привести свій статут у відповідність до вимог частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у термін до 06.01.2019; - суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що станом на дату прийняття спірного рішення склад наглядової ради Відповідача не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про акціонерні товариства" та Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів"; - оскільки склад наглядової ради Відповідача було затверджено у 2010 році і з того часу члени наглядової ради не переобирались, тому відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада мала обмежену компетенцію, тобто не мала права ухвалювати рішення, не пов`язані з питаннями щодо організації її переобрання; - статут та положення про наглядову раду Відповідача, які регулюють питання складу та порядку формування наглядової ради Товариства, не відповідають вимогам частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" і, відповідно, склад наглядової ради на момент ухвалення спірних рішень був сформований не у відповідності до вимог закону (не включав незалежних директорів); - оскільки на засіданні наглядової ради були присутні 5 із 6 членів, кворум був наявний, що також відповідає Закону України "Про акціонерні товариства"; - у Відповідача не були створені комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам Товариства, комітет з питань призначень, однак, Позивач пов`язує недійсність рішень наглядової ради не з порушенням процедури їх ухвалення, а з відсутністю права ухвалювати таке рішення взагалі, тобто обмеженістю компетенції та відсутністю незалежних директорів у складі наглядової ради. Відтак, якщо б такі комітети й були утворені та попередньо розглянули питання, що ухвалювались на засіданні наглядової ради, це не вплинуло б на дійсність таких рішень; - в результаті дослідження наданих Відповідачем доказів суд не вбачає за можливе достеменно встановити зловживання Відповідачем своїми правами під час приведення статуту та Положення про наглядову раду Товариства у відповідність до вимог чинного законодавства; - той факт, що член наглядової ради - представник Позивача брав участь у роботі наглядової ради, голосував з усіх питань порядку денного та підписав протокол без зауважень щодо відсутності повноважень її членів, свідчить про наявність суперечливої поведінки Позивача, і такі обставини є підставою для застосування "концепції заборони суперечливої поведінки" що, у свою чергу, в даному випадку є однією з підстав для відмови в позові; - суд першої інстанції, встановивши порушення чинного законодавства, не вказав, які саме по суті права або законні інтереси Позивача були порушені. Суд першої інстанції не з`ясував, яким чином скасування одного із рішень наглядової ради відновить права та законні інтереси акціонера, зацікавленого у приведенні статуту Товариства у відповідність до вимог закону, обранні наглядової ради за новою процедурою, включенні до її складу незалежних директорів, створення комітетів; - не зовсім ґрунтованим є твердження про те, що акціонер може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність в нього статусу акціонера, без обґрунтування, чим саме вказане рішення порушує його права та законні інтереси; - при розгляді позовних вимог про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств суд має враховувати належність Товариства до підприємств оборонно-промислового комплексу і завдань, які покладені на підприємства цього комплексу в особливий період, включаючи період воєнного стану, запроваджений відповідно до Закону України "Про оборону України", неприпустимість блокування господарської діяльності таких Товариств; - у цій справі Позивач (акціонер Товариства) стверджує про порушення порядку формування наглядової ради, що, на його думку, є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту. Такий підхід може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу Товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між двома акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності Товариства; - Позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, не зазначено, які саме негативні наслідки для нього потягнуло це кадрове рішення, яким чином визнання недійсним оспорюваних рішень може захистити (відновити) порушене право чи інтерес Позивача, що є підставою для відмови у позові про визнання таких рішень недійсними.

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просив Суд скасувати постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

8. Підставами касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України: - пункт 1: суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норму права (ч. ч. 2, 4 статті 54 Закону України "Про акціонерні товариства") без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №910/2607/21; - пункт 2: є необхідність відступити від висновку, що викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, в частині щодо застосування Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" до таких акціонерних товариств як Відповідач, оскільки Відповідач не був та не є учасником ДК "Укроборонпром", який здійснює лише управління пакетом акцій, емітованих Відповідачем, що закріплені у державній власності; - пункт 3: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування: 1) норми матеріального права у подібних правовідносинах (статті 13, 41, 116 Конституції України, статей 2, 25, 52, 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та ст. ст. 15,16 Цивільного кодексу України). 2) норм ч. 4 ст. 53 Закону "Про акціонерні товариства" у співвідношенні до ч. 2 ст. 11-2 Закону "Про управління об`єктами державної власності". 3) норми права у подібних правовідносинах щодо доктрини «venire contra factum proprium» - «концепції заборони суперечливої поведінки». Вважає, що наведені апеляційним судом факти не свідчать про наявність суперечливої поведінки Позивача, а є реалізацією Позивачем своїх корпоративних прав, тому до таких правовідносин не може бути застосована «концепція заборони суперечливої поведінки»; 4) щодо питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме статей 7, 13, 42, 46, 161, 267, 269, 270 ГПК України.

9. Третя особа подала відзив на касаційну скаргу Позивача, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

10. Верховний Суд постановою від 29.11.2022 у справі №910/2608/21 касаційну скаргу Позивача задовольнив частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/2608/21 скасував, а справу передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

11. Вищевказана постанова мотивована тим, що: - Позивачем у позовній заяві як на підставу для визнання недійсними спірних рішень зазначено те, що такими рішеннями порушено корпоративні права Позивача, зокрема, на управління Товариством. Суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову без урахування висновку Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 924/641/20. - Верховний Суд також зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). - Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів прийняття або відхилення аргументів Позивача, що по питаннях, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не були членами наглядової ради Товариства, та не містить доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції щодо доводів Позивача про відсутність права голосу у деяких членів наглядової ради та відсутність можливості приймати певні рішення без відповідних пропозицій комітетів з питань аудиту, з винагород і з питань призначень. - У порушення приписів статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обґрунтував: яким чином введення воєнного стану в Україні у 2022 році впливає на дослідження питання відповідності законодавству спірних рішень наглядової ради Відповідача, прийнятих у 2019 році; чи відбудеться внаслідок задоволення позову блокування господарської діяльності Товариства (припинення повноважень членів правління у разі їх не переобрання, відсутність пролонгації повноважень членів правління у разі їх не переобрання тощо). - Суд апеляційної інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині відсутності підстав для визнання недійсними спірних рішень наглядової ради. - Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив питання порушення корпоративних прав Позивача щодо всіх питань, які приймались спірними рішеннями наглядової ради Відповідача. - У новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку, повно та всебічно перевірити обставини справи, зокрема, перевірити правильність нарахування Позивачем заборгованості та розрахунки, і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

12. Я не погоджуюсь з висновком Верховного Суду, що за наслідками перегляду в касаційному порядку оскаржуваної постанови апеляційного суду від 13.07.2022 у справі №910/2608/21 її слід було скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Вважаю, що оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у цій справі слід було залишити без змін, з таких мотивів.

13. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

14. Зі змісту заявлених у справі позовних вимог вбачається, що Позивач як акціонер Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними з моменту прийняття всіх рішень наглядової ради Відповідача, оформлених протоколом № 77 від 23.05.2019 року як таких, що порушують корпоративні права Позивача як учасника товариства в управлінні останнім.

15. Відповідно до частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

16. Згідно з пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

17. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення саме Позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18.

18. Суди, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язані перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його корпоративних прав.

19. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

20. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду рішення наглядової ради акціонерного товариства можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером акціонерного товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права та/або законні інтереси учасника (акціонера) товариства - заявника такого позову (позивача). Відповідачем за таким позовом є саме акціонерне товариство.

21. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

22. Виходячи з положень, закріплених у статтях 15, 16 Цивільного кодексу України, у частині 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, акціонер акціонерного товариства, який звертається до суду з таким позовом (про визнання недійсним рішень наглядової ради, загальних зборів акціонерів) має обґрунтувати, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене спірними рішеннями органів управління акціонерного товариства та зазначити, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення його порушеного права/інтересу. Натомість господарський суд при вирішенні такого корпоративного спору повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання щодо наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання спірними рішеннями.

23. Акціонер не може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність у нього статусу акціонера без обґрунтування, чим конкретно оспорюване ним рішення органу управління акціонерного товариства порушує його права та/або законні інтереси. При цьому посилання позивача (акціонера) в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними рішень наглядової ради та/або загальних зборів акціонерів на порушення його корпоративних прав на участь в управлінні товариством свідчить про загальний, абстрактний характер таких порушень. Такі посилання позивача є недостатніми для висновку про доведеність факту порушення його прав та/або інтересів оспорюваними рішеннями.

24. Так, з метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсними саме рішень наглядової ради та/або рішень загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення свого права на участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням. Оскаржувані рішення органів управління акціонерного товариства можуть бути визнані недійсними лише у разі, якщо вони прямо (а не опосередковано чи потенційно) впливають на права чи законні інтереси акціонера та порушують їх та за умови, що буде дотримано справедливий баланс між індивідуальними та загальними інтересами, що залежить від всіх обставин у кожному окремому випадку. При цьому позивач повинен довести, що існує безпосередній зв`язок між стверджуваним порушенням та прийнятими оскаржуваними ним рішеннями органів управління акціонерного товариства. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21.

25. Викладене також узгоджується з усталеною позицією у судовій практиці, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16). Наведене також прямо випливає із змісту норми абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України "Про акціонері товариства", яка визначає, що суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

26. В цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що спірними рішеннями наглядової ради Відповідача, оформленими протоколом № 77 від 23 травня 2019 року, було вирішено: - прийняти до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова за I квартал 2019 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова ОСОБА_7, преміювати його за підсумками роботи товариства у І кварталі 2019 року у сумі 170 782,00 грн. - затвердити персональний склад членів правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова: ОСОБА_3 - перший заступник голови правління, ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_6

27. Я вважаю, що судом апеляційної інстанції правильно зазначено те, що враховуючи доводи Позивача, які викладені в позовній заяві щодо наявності порушень норм Закону України "Про акціонерні товариства" під час проведення засідання наглядової ради Відповідача, оформленого протоколом № 77 від 23.05.2019, не вбачається, яким саме чином спірні рішення, прийняті на засіданні, порушують саме права Позивача на участь в управлінні Товариством.

28. Так, Позивачем не зазначено конкретні негативні наслідки для його прав та законних інтересів, внаслідок прийняття наглядовою радою Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова рішень з вказаних питань.

29. Крім того, Позивачем взагалі не зазначено яким чином відновиться його становище, яке існувало до прийняття спірних рішень з вказаних питань.

30. Таким чином, враховуючи, що Позивач у даній справі в обґрунтування позову про визнання недійсними оспорюваних рішень наглядової ради посилався на порушення його корпоративних прав на участь в управлінні Товариством, що свідчить про загальний, абстрактний характер таких порушень, та не обґрунтував конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями наглядової ради, співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваних рішень) зі стверджуваним порушенням, вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

31. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважаю, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, також з огляду на таке.

32. Як зазначено вище підставами касаційного оскарження Позивачем зазначено пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України: - пункт 1: суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норму права (ч. ч. 2, 4 статті 54 Закону України "Про акціонерні товариства") без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №910/2607/21; - пункт 2: необхідність відступити від висновку, що викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, в частині щодо застосування Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" до таких акціонерних товариств як Відповідач, оскільки Відповідач не був та не є учасником ДК "Укроборонпром", який здійснює лише управління пакетом акцій, емітованих Відповідачем, що закріплені у державній власності; - пункт 3: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах статей 2, 25, 52, 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме статей 7, 13, 42, 46, 161, 267, 269, 270 ГПК України.

33. Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

34. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 367/2022/15-ц).

35. Так, Скаржник наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норму права (ч. ч. 2, 4 ст. 54 Закону України «Про акціонерні товариства») без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №910/2607/21.

36. У справі №910/2607/21 предметом позову були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова про визнання недійсними рішень наглядової ради, оформлених протоколом № 79 засідання наглядової ради від 28.08.2019, з тих підстав, що станом на час прийняття спірних рішень склад наглядової ради не відповідав вимогам статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки до наглядової ради не було включено незалежних директорів; по питаннях, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не були членами наглядової ради Товариства, а отже, не мали права голосу; оскаржуваними рішеннями наглядової ради, які прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства, порушено право позивача брати участь в управлінні товариством. Верховний Суд в зазначеній справі постановою від 28.07.2022 залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в позові повністю з тих підстав, що позивачем не доведено суду взаємозв`язку між прийняттям рішень на засіданні наглядової ради відповідача та порушенням будь-яких прав позивача на участь в управлінні товариством відповідача. А тому Верховний Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав чи інтересів позивача.

37. Отже наведена Скаржником у касаційній скарзі постанова Верховного Суду, яка стала підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України жодним чином не суперечать висновкам, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

38. Наступною підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, а саме зазначив, що існує обґрунтована необхідність відступити від висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/6685/21, в частині щодо застосування Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

39. Проте Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» набрав чинності лише 06.10.2021, натомість, правовідносини у даній справі виникли 23.05.2019. Тому до спірних правовідносин норми вказаного закону не підлягають застосуванню та правильно не були застосовані апеляційним судом в оскаржуваній постанові.

40. Зважаючи на наведене, вважаю, що доводи Скаржника є необґрунтованими, а підстава касаційного оскарження за п.2 ч.2 ст. 287 ГПК України також є недоведеною.

41. Наступною підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. В касаційній скарзі Скаржник викладає нові обґрунтування порушення його безпосередніх прав прийнятими оспорюваними рішеннями наглядової ради Відповідача, та, відповідно, з урахуванням таких обґрунтувань просить надати відповідний висновок Верховного Суду.

42. Натомість Позивач (акціонер) саме у позовній заяві має обґрунтовувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими оспорюваними ним рішеннями, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до їх прийняття) зі стверджуваним порушенням.

43. Однак, враховуючи приписи частини 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Такі нові обґрунтування, зазначені Скаржником, фактично є зміною підстав позову, які не можуть бути прийняті під час перегляду справи в суді касаційної інстанції.

44. За таких обставин, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зазначених Скаржником в касаційній скарзі.

45. Щодо доводів Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 7, 13, 42, 46, 161, 267, 269, 270 ГПК України, та відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зазначаю таке.

46. Зокрема, в цій частині Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу по суті, без направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду клопотання про розподіл судових витрат; суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив усне клопотання Позивача про відкладення судового засідання, з метою ознайомлення з додатковими поясненнями третьої особи.

47. Разом з тим, Скаржник не обґрунтовує, як саме вказане призвело до порушення доказування у цій справі чи призвело до нез`ясування певних обставин справи, ухвалення неправильного рішення у цій справі. Крім того, в цій частині Скаржник не посилається на підстави касаційного оскарження за п.4 ч.2 ст. 287 ГПК України, та ч.3 ст. 310 ГПК України, яка зокрема передбачає те, що необґрунтоване відхилення клопотання учасника справи може бути підставою для скасування судових рішень лише, якщо таке клопотання стосується встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

48. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

49. Необхідно також зазначити, що суд апеляційної інстанції у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняттям нового рішення у справі здійснив новий розподіл судових витрат у справі.

50. Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважаю, що Скаржником не обґрунтовано необхідності формування правового висновку в межах доводів касаційної скарги на підставі п.3 ч.2 ст. 287 ГПК України.

51. З урахуванням того, що основною підставою для відмови у позові апеляційним судом у цій справі стало саме недоведення Позивачем порушеного права та інтересу, що є самостійною достатньою підставою для відмови у позові, вважаю що постанову апеляційного суду слід було залишити без змін, оскільки Скаржником в касаційній скарзі жодним чином не спростовано висновки апеляційного суду покладені ним в основу оскаржуваного судового рішення.

52. Крім того, Верховний Суд у цій справі скасовуючи оскаржувану постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції вказав на необхідність при новому розгляді справи апеляційному суду перевірити правильність нарахування Позивачем заборгованості та розрахунки, і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

53. Проте, не зрозуміло правильність яких саме нарахувань, якої заборгованості та яких розрахунків слід перевірити апеляційному суду під час нового розгляду справи у цій справі, якщо предметом позову є визнання недійсними всіх рішень наглядової ради Відповідача, оформлених протоколом № 77 від 23.05.2019 року як таких, що порушують корпоративні права Позивача як учасника Товариства в управлінні останнім. Будь-які розрахунки Позивача в матеріалах справи відсутні.

54. Підсумовуючи викладене, я не погоджуюсь з висновком Верховного Суду, що за наслідками перегляду в касаційному порядку оскаржуваної постанови апеляційного суду від 13.07.2022 у цій справі її слід було скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду. Вважаю, що Верховний Суд, на мою думку, повинен був в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 залишити без змін. Суддя Г. Вронська