Постанова Київський апеляційний суд № 754/10634/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 754/10634/21 Головуючий у суді першої інстанції - Таран Н.Г. Номер провадження № 22-ц/824/4162/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - ВСТАНОВИВ: В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2020 року по 31 травня 2021 року в сумі 38 475,25 грн, а також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 квітня 2021 року у справі №754/10634/21 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2020 року, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позивачем вказано, що на підставі вказаного вище заочного рішення суду від 17 квітня 2021 року, Деснянським районним судом міста Києва 11 травня 2021 року було видано виконавчий лист №754/10634/21 та на підставі її заяви 02 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. відкрито виконавче провадження № 65650263. Незважаючи на застосування приватним виконавцем заходів спрямованих на примусове виконання рішення суду, відповідач свій обов`язок по утриманню дитини не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 червня 2021 року становить 38 475,25 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який було здійснено приватним виконавцем від 18 червня 2021 року та не проведено розрахунок пені зі сплати аліментів. Вказано, що зазначений розрахунок заборгованості по аліментам не оскаржувався та його дані не були спростовані сторонами виконавчого провадження в установленому законом порядку, тобто відповідач не подавав відповідної скарги на дії приватного виконавця щодо складеного розрахунку заборгованості. Доводами апеляційної скарги також є те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивачем не було доведено наявність вини відповідача щодо прострочення строку виплати аліментів, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягаю. Так, апелянт вказує на презумпцію вини платника аліментів, оскільки саме він має довести, що вжив всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання. Щодо погашення відповідачем заборгованості зі сплати аліментів після подання позовної заяви, то апелянт вказує, що обчислюючи розмір неустойки слід виходити із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку та існує на час звернення позивача до суду із відповідним позовом. Таким чином, апелянт вважає, що погашення заборгованості зі сплати аліментів вже після пред`явлення позову до суду не звільняє боржника від відповідальності у вигляді неустойки (пені) за несвоєчасну їх сплату за минулий період, тобто в період прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів. Також апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не було вирішено питання судових витрат. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а також вирішити питання судових витрат, які понесені в суді першої інстанції у розмірі 12 500 грн, а також в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено наявності вини відповідача щодо прострочення строку виплати аліментів, оскільки, як вбачається із наданих самою позивачкою доказів - рішення суду було постановлено у відсутність відповідача, заборгованість з аліментів виникла за період розгляду справи в суді та була погашена в перший же місяць з дня відкриття виконавчого провадження. Також вказано, що суд не може перевірити правильність розрахунку заборгованості. Суд вказав, що з наданого відповідачем відзиву, розрахунку заборгованості від 24 листопада 2021 року, визначеної приватним виконавцем, станом на 21 липня 2021 року відповідач сплатив заборгованість в повному обсязі. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17 січня 2008 року (а.с.13). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.14-15). Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року у справі №754/12768/20 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2020 року, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-18). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгового А.М. від 02 червня 2021 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №754/12768/20, виданого 11 травня 2021 року Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2020 року, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.19). В матеріалах справи міститься також розрахунок заборгованості по аліментах ВП №65650263 від 18 червня 2021 року №1075, складений приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговим А.М., відповідно до якого ОСОБА_3 станом на 01 червня 2021 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 38 475,25 грн (а.с.20), зокрема: За жовтень 2020 року - 4 373,50 грн; За листопада 2020 року - 4 395,50 грн; За грудень 2020 року - 5 453 грн; За січень 2021 року - 4 383,25 грн; За лютий 2021 року - 4 626 грн; За березень 2021 року - 5 033 грн; За квітень 2021 року - 5 105,50 грн; За травень 2021 року - 5 105,50 грн. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України). Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України). Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України). Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України). Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)». Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказі того, що відповідач по справі ОСОБА_3 виконував покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, а також вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, що могло б бути правовою підставою для відмови у стягненні неустойки (пені). Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах ВП №65650263 від 18 червня 2021 року №1075, складеного приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговим А.М., вбачається, що ОСОБА_3 станом на 01 червня 2021 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 38 475,25 грн (а.с.20). Відповідач у справі, заперечуючи проти вказаних позовних вимог не надав суду іншого розрахунку заборгованості по аліментах, хоч відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» мав право на отримання від приватного виконавця вказаних відомостей. З врахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити розрахунок пені, виходячи із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по аліментах ВП №65650263 від 18 червня 2021 року (а.с. 20) . Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Так із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_3 , заперечуючи проти позовних вимог позивачки у справі, належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог та викладених нею обставин суду не подав. Не погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у несплаті визначених рішенням суду аліментів, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач суду не подав. Як і не подав доказів сплати заборгованості по аліментах. З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає доводи апелянта про не обґрунтованість рішення суду першої інстанції підставними, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені по аліментах із відповідача на користь позивачки. . Розрахунок пені по аліментах за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року належить здійснювати таким чином: №Заборгованість по аліментах за відповідний місяцьКількість днів прострочення заборгованості по аліментах за відповідний місяць, починаючи з 01 числа наступного місяця до 07.07.2021Розрахунок пеніРозмір пені за відповідний період 1.Жовтень 2020 року - 4 373,50 грн2494 373,50х249х1%10 890 2.Листопад 2020 року - 4 395,50 грн2194 395,50х219х1%9 626,14 3.Грудень 2020 року - 5 453 грн1885 453х188х1%10 251,64 4.Січень 2021 року - 4 383,25 грн1574 383,25х157х1%6 881,70 5.Лютий 2021 року - 4 626 грн1294 626х129х1%5 967,54 6.Березень 2021 року - 5 033 грн985 033х98х1%4 932,34 7.Квітень 2021 року - 5 105,50 грн685 105,50х68х1%3 471,74 8.Травень 2021 року - 5 105,50 грн375105,50х37х1%1 889 Таким чином, розмір пені становить 53 910,10 грн. Однак, враховуючи положення статті 196 СК України стосовно того, що розмір пені має становити не більше 100 відсотків заборгованості, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 38 475,25 грн. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс в суді першої та апеляційної інстанції, то апеляційний суд керується наступним. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 306/1198/17 від 08 квітня 2020 року. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України). Так, матеріалами справи підтверджено, що представник ОСОБА_2 представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі укладеного договору №24-09/20 про надання адвокатом правової допомоги від 24 вересня 2020 року, а також ордеру серії КС №898410 від 07 липня 2021 року (а.с.21, 24). В матеріалах справи міститься також додаток №6 від 03 липня 2021 року до договору №24-09/20 про надання адвокатом правової допомоги, відповідно до якого сторони погодили вартість робіт у розмірі 12 500 грн (а.с.22). В матеріалах справи міститься також свідоцтво ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю, а також прибутковий касовий ордер №24-09/20 від 03 липня 2021 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №24-09/20 від 03 липня 2021 року про сплату 7 812,50 грн (а.с.21 зворотній бік, 23). Крім того, разом із апеляційною скаргою представником ОСОБА_2 було надано договір №08-07/22 про надання Адвокатським бюро «Юридичної компанії Шаповалов та партнери» правової допомоги від 08 липня 2022 року, який укладено із ОСОБА_1 (а.с.98). Також було надано додаток №2 від 08 липня 2022 року до договору №08-07/22 про надання Адвокатським бюро «Юридичної компанії Шаповалов та партнери» правової допомоги, відповідно до якого сторони обумовили, що юридичний супровід написання апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року буде коштувати 7 000 грн (а.с.100). В матеріалах справи міститься також акт виконаних робіт №2 до додатку №2 від 08 липня 2022 року до договору №08-07/22 про надання Адвокатським бюро «Юридичної компанії Шаповалов та партнери» правової допомоги, який складено 09 серпня 2022 року (а.с.101). Відповідно до платіжного доручення №355867764 від 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 перерахувала Юридичній компанії «Шаповалов та партнери» 7 000 грн (а.с.102). Також до апеляційної скарги було надано ордер серії АІ №1258426 від 29 липня 2022 року відповідно до якого ОСОБА_2 представляє інтереси ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді (а.с.103). Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Враховуючи надані позивачем документи, які підтверджують понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених судових витрат позивача, то апеляційний суд доходить висновку про задоволення вказаних вимог. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з жовтня 2020 року по липень 2021 року у розмірі 38 475,25 грн. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 500 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв