Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/12350/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Присяжнюк Л.М. 25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/12350/22 пров. № А/857/17531/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавель Р.М. за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2022 року у справі № 161/12350/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: 06.09.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) у якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд: - скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА№00000696 від 16.08.2022р., а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2022р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2022р. скасувати та прийняти нову постанову якою позов задоволити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2022р. в 09 год. 37 хв. за автодорозі М-03, 22 км. + 700 м. у Київській області, автомобіль Mercedes-Benz Actros, НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР, а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 9% (1,036 тон) при дозволеному навантаженню на вісь 11,5 тон. 16.08.2022р. головний спеціаліст відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики по нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Василенко І.В. прийняв постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місці проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00000696. Із змісту вказаної постанови видно, що ОСОБА_1 власника транспортного засобу притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Не погоджуючись із прийнятою постановою позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст.7 КУпА видно, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 "Про дорожній рух", що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В п.1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За визначенням, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" великовагові та великогабаритні транспортні засоби-це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 (далі - Правила №30) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. В п.3 Правил №30 зазначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України. п.22.1 розділу 22 "Перевезення вантажу" ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. За приписами п.22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги-4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах-4,35 м), за довжиною-22 м (для маршрутних транспортних засобів-25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів-понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь-11 т (для автобусів, тролейбусів-11,5 т), здвоєні осі-16 т, строєні-22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь-11 т, здвоєні осі-18 т, строєні-24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі-понад 16 т, строєні осі-понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів-навантаження на одиночну вісь-понад 11 т, здвоєні осі-понад 18 т, строєні осі- понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах-понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Отже, п.22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів. За змістом ч.1 ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян- суб`єктів господарської діяльності-у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ч.2 ст.132-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у виді штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян- у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. 21 червня 2022 року в 09 год. 37 хв. за автодорозі М-03, 22 км. + 700 м. у Київській області, автомобіль Mercedes-Benz Actros, НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР, а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 9% (1,036 тон) при дозволеному навантаженню на вісь 11,5 тон. З матеріалів справи видно, що 21.06.2022р. в 09 год. 37 хв. за автодорозі М-03, 22 км. + 700 м. у Київській області, зафіксовано транспортний засіб Mercedes-Benz Actros, НОМЕР_1 відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 9% (1,036 тон) при дозволеному навантаженню на вісь 11,5 тон, за що власника транспортного засобу ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. ст.73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення. Згідно п.п.2,16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019р. №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену ст.14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Отже, положення вищезазначених правових норм надають право посадовим особам Укртрансбезпеки використовувати інформацію технічного запису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення, а зафіксована технічним засобом інформація може розцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи видно, що порушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП зафіксоване за допомогою технічного засобу «WIM 59, WAGA-WIM3, зав. №8», який відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134 та ДСТУ 7363:2013 та має сертифікат відповідності UA.TR.113 - 0619/06F - 21 від 29.12.2021р. В матеріалах справи знаходяться надані відповідачем копії сертифікату відповідності UA.TR.113 - 0619/06F - 21 від 29.12.2021р., сертифікату перевірки типу та експертного висновку щодо відповідності автоматичного контролю у русі «WAGA» вимогам нормативних документів. Як видно із сертифікату відповідності UA.TR.113 - 0619/06F - 21/1 від 29.12.2021р. прилад автоматичний для зважування дорожніх засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго - габаритного контролю «WAGA») за результатами проведених досліджень та випробувань відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA - WIM35 таким вимогам проведені випробування, викладені в п.5.2 ДСТУ OIML R 134 - 1 та 4.2.1, 4.4.2 ДСТУ 7363:2013, зокрема випробування в русі; випробування для основної похибки під час випробування в русі; оцінювання програмного продукту. Клас точності під час визначення маси транспортного засобу в русі -

10. Клас точності під час визначення навантаження на одинарну вісь та групу осей - F. За змістом сертифікату перевірки типу UA.TR.113 - 0619- 21 від 13.04. 2021р. прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA») відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою КМУ №94 від 13.01.2016р. При цьому, як видно із оспорюваної постанови , відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт міститься на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.Ua/r/a/АА00000696/. Таким чином, колегія суддів вважає, що відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення є належним доказом по справі, що не спростував апелянт. Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта, що оспорювана постанова не містить інформації про категорію транспортного засобу, оскільки дана постанова відповідає вимогам вимогам ст.283 КУпАП та містить відомості, передбачені вказаною правовою нормою. Разом з тим, оспорювана постанова, відповідно до вимог п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019р. №1174, містить інформацію про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом покликання на п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. В п.3 Інструкції «Про затвердження інструкцій з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті» № 512 від 27.09.2021р. під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. ( далі Інструкція № 512). Отже, вказане свідчить, що даною Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення. Колегія суддів вважає, що оспорювана постанова в повній мірі відповідає формі, яка затверджена додатком 1 Інструкції. Зокрема, постанова за своїм змістом та формою відповідає вищезазначеним нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, відповідно до якої контролюючи орган встановив подію, склад адміністративного правопорушення та обгрунтовано притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП. Також, не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про хибність здійсненого посадовою особою органу Держслужби з безпеки на транспорті розрахунку перевищення нормативних параметрів, саме лише здійснення власного розрахунку та покликання на те, що без встановлення типу транспортного засобу неможливо вірно розрахувати перевантаження. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що перевищення нормативних параметрів зазначених в п.22.5 ПДР встановлено з врахуванням вимірів та з урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги (п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174). Відсоткове перевищення навантаження на осі транспортного засобу здійснено із врахуванням 10% відсоткової похибки, як це передбачено ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 (ОІМL R134-1:2006, IDT). Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення навантаження на вісь транспортного засобу здійснюється за формулою: М факт - М макс - похибка пристрою*М факт % перевищення =_____________________________*100% М макс де М факт-фактична маса навантаження на ось транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі, М макс - максимально допустима п. 22.5. Правил маса навантаження на осі; Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в оспорюваній постанові розмір перевищення в кілограмах та відсотках зазначений з врахування 10% похибки приладу та розрахований за формулою ((14 924 11 500) 10% х 14 924) / 11 500) / 100 = 9 %. Стосовно доводів апелянта про відсутність в ПДР на момент вчинення адмінправопорушення дорожніх знаків 5.96.1 (початок зони габаритно-вагового контролю) і 5.96.2 (кінець зони габаритно-вагового контролю) та невідомого місця розташування вагового комплексу, колегія суддів вказує на те, що 03.06.2021р. прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" № 1534-IX (набув чинності 01.10.2021р.) який законодавчо закріплює автоматичну фіксацію порушень габаритно-вагових параметрів з 1 жовтня 2021 року. Тобто, відповідач фіксуючи адміністративне правопорушення за допомогою засобів фото- відеозапису, зокрема в автоматичному режимі через платформу «Зважування-в-русі» (система WiM) діяв відповідно до закону та в межах своїх повноважень. Сумніви апелянта про коректну роботу приладу для вимірювання маси транспортного засобу нічим не підтверджуються та зводяться до його власних припущень, які належними та допустимими доказами не підтверджуються. Стосовно покликань апелянта на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду в схожих справах, колегія суддів такі відхиляє, оскільки ч.5 ст. 242 КАС України чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ч.1,ч.2 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2022 року у справі № 161/12350/22 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 01.02.2023р