Постанова 4857 № 161/2672/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 161/2672/22 пров. № А/857/12250/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Большакової О.О., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Гранат В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2022 року (суддя Ковтуненко В.В., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом доУправління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП у Волинській області), Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі ГУНП у Волинській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 250312 від 03.02.2022 (далі Постанова). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджується жодними доказами. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржувана Постанова не містить відомостей, яким чином зафіксовано факт вчинення правопорушення. Зазначає, що з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити на який сигнал світлофора проїхав автомобіль, яка марка, модель, номерний знак цього автомобіля. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Разом з тим, 14.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання від апелянта про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 03.02.2022 близько 20год49хв в м. Луцьк, на перехресті вулиць Волі та Паркова, Волинської обл., керуючи транспортним засобом Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору, а також у авто під керуванням водія був неосвітлений державний номерний знак в темну пору доби, чим порушив пункт 8.7.3 е), 2.9 в) Правил дорожнього руху які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР). На підставі наведеного, поліцейським взводу № 1 роти ТОР УПП у Волинській області ДПП Вашкевичем А.М. винесено Постанову, згідно якої позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122, частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та на підставі частини другої статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 4). Не погодившись з винесеною Постановою, позивач оскаржив таку до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана Постанова за формою та змістом відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки в ній містяться всі дані, як того вимагається даною нормою права. При цьому, позивачем взагалі не надано суду належних доказів, на підтвердження своїх позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно дост.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Пункт 8.7.3 е) ПДР передбачає, що сигнали світлофора мають такі значення:червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Пункт 2.9 в) ПДР передбачає, що водієві забороняється:керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Диспозицією частини другої статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора. Диспозицією частини шостої статті 121 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, що є неосвітленим. Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження події адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозапис з технічного приладу портативного відеореєстратора Dashcamз службового автомобіля патрульної поліції Video.Guru_20220203_212144315 від 03.02.2022 (а.с. 26). Апелянт покликається на той факт, що оскаржувана Постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 13 лютого 2020 року, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що у пункті 7 оскаржуваної Постанови зазначається, що до постанови додаються відео з бодікамери 477748, 477296, відео YTDashcam. Відеозапис з бодікамери станом на момент надходження адміністративного позову до УПП у Волинській області зі спливом терміну зберігання інформації на сервері (30 діб) були видалені. Однак надано до суду відеозапис з відеореєстратора, посилання на яке міститься в оскаржуваній Постанові, відтак доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими. Стосовно покликань апелянта на те, що з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити на який сигнал світлофора проїхав автомобіль, яка марка, модель, номерний знак цього автомобіля. Оглянувши відеозапис з технічного приладу портативного відеореєстратора Dashcam з службового автомобіля патрульної поліції Video.Guru_20220203_212144315 від 03.02.2022, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що транспортний засіб Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 проїхав регульоване перехрестя на червоний сигнал світлофора. З відеозапису чітко видно, що для пішоходів по вул. Волі був ввімкнений дозволений зелений сигнал світлофора. Логічним є висновок, що зелений сигнал світлофора для пішоходів є взаємовиключним із зеленим або жовтим сигналом світлофора, який регулює рух транспортних засобів по проїзній частині. Відтак, зрозумілим є те, що водій здійснив проїзд на червоний сигнал світлофора, який регулює рух транспортних засобів. Відтак, доводи апелянта в цій частині є безпідставними, та свідчать лише про намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Більше того, з відеозапису чітко видно, що номерний знак автомобіля, яким керував позивач, був неосвітленим. Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в Постанові мали місце, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування Постанови. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Стосовно клопотання апелянта про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з положеннями частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, відтак відсутні підстави стягувати на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу. Таким чином, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2022 року в справі №161/2672/22- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 18 жовтня 2022 року