Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/14557/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 161/14557/21 пров. № А/857/8871/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., за участю секретаря судового засідання Петрунів В.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2022 року (головуючого судді Крупінської С.С., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 34 хв. в м. Луцьк повний текст рішення виготовлено 16.05.2022) у справі №161/14557/21 провадження №2-а/161/36/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 12.08.2021 звернувся в суд з позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради в якому просить визнати скасувати постанову відповідача №721 від 30.07.2021. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача Хитрик Р.І. надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи у відсутності сторін, оскільки зайнятий в іншому судовому засіданні Волинського апеляційного суду. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 30.07.2021 відповідачем було розглянуто постанову про адміністративне правопорушення № 684805 за ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), складений ЛРУП ГУНП в Волинській області, відносно ОСОБА_1 та винесено постанову № 721, згідно якої накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП (аркуш справи 8). Не погодившись із даною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду щодо її скасування. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 2 статті 6 КУпАП органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю, адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями. Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Частиною 2 статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, - у вигляді накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Справи про адміністративні правопорушення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 213 КУпАП розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Частина 1 статті 218 КУпАП передбачає, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною 2 статті 156 цього Кодексу. Отже, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення. Стаття 254 КУпАП передбачає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: посадові особи, уповноважені на те, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР). Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Згідно статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до статті 15-3 Закону №481/95-ВР сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби. Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. У відповідності до підпунктів 20.1.4, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пунктами 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Пунктом 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Луцькою міською радою 20.04.2011 за №9/23 прийнято рішення «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів». Пунктом 1 вказаного рішення визначено, що заборонено з 01.05.2011 продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: - в об`єктах торгівлі (крім закладів ресторанного господарства), розміщених в радіусі 100 метрів від головного входу в приміщення загальноосвітніх навчальних закладів; - в стаціонарних магазинах, які вбудовані в житлові приміщення, тимчасових спорудах торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (в тому числі торгівельних павільйонах на зупинках громадського транспорту) з 22.00 до 08.00 години (крім продажу тютюнових виробів). Згідно пункту 4 встановлено, Луцькому МВ УМВС України у Волинській області, відділу муніципальної дружини міської ради, управлінню розвитку підприємництва та реклами міської ради забезпечити в межах своїх повноважень контроль за дотриманням статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та цього рішення. На підставі наказу від 27.065.2021 за №1605 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 28.05.2021 за №1521/03-20-07-05 та 1522/03-20-07-05, посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (аркуші справи 48-49). За результатами перевірки складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 09.06.2021 за №4868/03-20-07-05/ НОМЕР_1 та встановлено порушення серед інших, а саме: згідно баз даних «Системи збору захисту даних почекової інформації РРО» та даних СОДРРО, що підтверджено контрольними стрічками РРО встановлено продаж алкогольних напоїв (пиво) заборонений рішенням Луцької міської ради від 30.04.2011 №591138 час доби. Даним рішенням встановлено заборона щодо продажу алкогольних напоїв, пиво на території міста з 22:00 год. до 08:00 год. Згідно чека РРО №568, 11.03.2021 о 22:06 год. продано пиво «Zeman нефільтроване» 0,99 л. по ціні 28,99 грн. на суму 29,70 грн., чек №569 11.03.2021 о 22:16:42 год. продано пиво «Zeman нефільтроване» ,0992 кг. по ціні 29,03 грн. на суму 28,80 грн.; чек №575 12.03.2021 о 22:25:52 год. продано вино «Вікторія спокуса» 1,032 по ціні 50,00 грн. на суму 51,60 грн. (аркуші справи 44-47). Головним управлінням ДПС у Волинській області 16.06.2021 за №6118/5/03-20-07-05-05 надіслано матеріали перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , де здійснює торгівлю суб`єкт господарювання ОСОБА_2 для розгляду та вжиття відповідних заходів за ч.2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області. Відповідно до пояснення ОСОБА_1 від 23.06.2021 наданого в Луцькому районному управлінні поліції ГУНП у Волинській області продаж алкоголю в заборонений час, а саме 11.03 і 12.03.2021 р. не здійснював, оскільки магазин після 22:00 був зачинений, час вказаний у фіскальних чеках не вірний, тому що годинник на РРО не був переведений з літнього на зимовий період. Про даний факт повідомлено ДПС (аркуш справи 52). Зміст статті 268 КУпАП, у тому числі щодо права користуватись правовою допомогою, роз`яснено ОСОБА_1 23.06.2021, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу (аркуш справи 39). Згідно повідомлення Укрпошти від 01.07.2021, рекомендований лист з ШКІ №4302523592727 та рекомендований лист ШКІ №4302523683897 на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 був вручений особисто адресату (аркуш справи 34). 06.07.2021 повістку про виклик ОСОБА_1 на засідання адмінкомісії на 09-30 год. 19.07.2021 року вручено під особистий підпис (аркуш справи 38). При цьому, будь-яких письмових пояснень нею подано до комісії не було. Протоколом №721 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 30.07.2021 відносно ОСОБА_1 встановлено, що 23.06.2021 було виявлено, що 11.03.2021 року, о 22 год 16 хв та 12.03.2021 року о 22 год 25 хв гр. ОСОБА_1 здійснював продаж алкогольних напоїв, а саме пиво «Zeman» нефільтроване та вино «Вікторія спокуса» у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 , що є порушенням Рішення Луцької міської ради «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів» від 20.04.2011 №9/23, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (аркуш справи 36). Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вищезазначені дії була винесена 30.07.2021 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Луцької міської ради. Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивачем проводилася реалізація алкогольних напоїв, а саме: 11.03.2021 року, о 22 год 16 хв та 12.03.2021 року о 22 год 25 хв, а саме пиво «Zeman» нефільтроване та вино «Вікторія спокуса» у магазині «Пивмаг» за адресою вул. Конякіна, 12-Б у м. Луцьку, що є порушенням Рішення Луцької міської ради «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів», що підтверджується копіями фіскальних чеків та витягом з інформаційної бази даних почекової інформації РРО (аркуші справи 50-51). Крім цього, у суду відсутні будь які відомості про некоректну роботу (функціонування) реєстратора розрахункових операцій чи формування та/або занесення неточної (помилкової) інформації щодо фіскальних чеків в березні 2021 року, апелянтом не подано доказів звернення до ДПС про некоректну роботу касового апарату, а щодо зазначення ним, що годинник на РРО не був переведений з літнього на зимовий період, то такі обґрунтування надані працівнику поліції в поясненнях від 23.06.2021 спростовуються тим, що перехід з літнього на зимовий період не відбувається в березні. Відповідачем були надані належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем, що спростовує твердження останнього про його не винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 156 КУпАП. Доводи апелянта, що у вказаний в постанові час 11.03.2021 та 12.03.2021 не міг бути здійснений продаж алкогольних напоїв, що підтверджується звітом по постановках охорони об`єкту №4098 магазину «Пив МАГ», з якого видно, 11.03.2021 року о 22.08.55 год. та 12.03.2021 року о 22.20 год. було постановлено під охорону і в цей час не міг ніхто перебувати в магазині є необґрунтованими, оскільки як свідчать матеріали справи, а саме фіскальні чеки №569 від 11.03.2021 та №575 від 12.03.2021 продані о 22:16:42 та 22:25:52 годинах відповідно (аркуш справи 50), а поданий звіт охоронної фірми не є повним і належним доказом відсутності позивача на робочому місці і неможливості продажу вказаних алкогольних напоїв у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 , що є порушенням рішення Луцької міської ради «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів». Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 156 КУпАП доведена в повному обсязі, доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за частиною 2 статтею 156 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за порушення продажу алкогольних напоїв, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2022 року у справі №161/14557/21 провадження №2-а/161/36/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль Повний текст постанови складено 27.06.2022