Постанова 4806 № 301/1191/22

Справа № 301/1191/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 30.01.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Попика В. В., в с т а н о в и в : Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, українець, громадянин України, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн на користь держави. Відповідно до постанови, 13 квітня 2022 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, по вулиці Гірки в селі Довге Хустського району, ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «Шторм» 150 см 3, без державного номерного знаку з очевидними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Попик В. В., вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною, - просить її скасувати. Апелянт зазначає, що вина його підзахисного матеріалами справи та зібраними доказами не підтверджена. Звертає увагу на те, що працівники поліції не зупиняли мотоцикл під керуванням ОСОБА_1 , оскільки він знаходився у нерухомому стані на узбіччі дороги, поруч із магазином. Крім того, стверджує, що працівники поліції були упереджені відносно ОСОБА_1 , а місцевий суд безпідставно взяв до уваги пояснення свідків, достовірність яких, на переконання адвоката Попика В. В., викликає сумніви. Під час розгляду справи судом першої інстанції, окрім іншого, залишено без розгляду клопотання захисника про виклик свідків для їх допиту у суді. Апелянт зазначає, що місцевий суд не дав можливості стороні захисту заявляти й інші клопотання, оскільки завершив розгляд справи, не повідомивши про це учасників справи. Також адвокат Попик В. В. вважає, що наявний у матеріалах справи відеозапис не можна вважати належним доказом у справі, позаяк з відповіді відділення поліції №1 Хустського РУП від 18.05.2022 убачається, що відеофіксація проводилась за допомогою мобільного телефону. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника, адвоката Попика В.В., які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення від 13.10.2022. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних вище осіб, апеляційний суд бере до уваги те, що розгляд справи вже відкладався, і що в апеляційного суду відсутні відомості про причини неявки цих осіб до суду, при цьому, клопотань про відкладення судового засідання на інший день, у матеріалах справи також немає. Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому чітко зазначено, що сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Попика В. В., відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги і те, що, відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я. Водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №237059, 13 квітня 2022 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, по вулиці Гірки в селі Довге Хустського району, ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «Шторм» 150 см 3, без державного номерного знаку з очевидними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїми підписами у протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що зміст протоколу йому відомий, копію процесуального документу отримав, з місцем та часом розгляду справи ознайомлений. Відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтвердили свідки події, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які цей факт засвідчили у своїх поясненнях (а. с. 2, 3). У письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив, що 13 квітня 2022 року, приблизно о 21 год, по вулиці Гірки в селі Довге Хустського району, ОСОБА_1 дійсно керував мотоциклом марки «Шторм» 150 см 3 (а. с. 4). Факт керування мотоциклом підтвердив у своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_2 (а. с. 5). Копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №943674 від 13 квітня 2022 року, підтверджено, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн (а. с. 6). На відеоматеріалі, який міститься на DVD - диску зафіксовано, що водій ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими підтвердив, що саме він, а не інша особа керував мотоциклом марки «Шторм» 150 см 3, на запитання працівників поліції чи вживав алкогольні напої напередодні події, ОСОБА_1 , відповів, що так. При цьому, на пропозицію пройти освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння, водій ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків (а. с. 7). Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Ледней Я. І. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, під час розгляду справи у місцевому суді, а також до апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Попик В. В. не приєднали жодного доказу, який може свідчити про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії поліцейського, що дає підстави для висновку про те, що апелянт погодився із законністю дій працівника поліції. З огляду на це, доводи апелянта про начебто упереджене ставлення працівників поліції відносно нього є такими, що не заслуговують на увагу. Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об`єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відсутні, оскільки свідки були ознайомлені зі своїми обов`язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі. Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати мотоциклом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. При перевірці висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки. Доводи апеляційної скарги не містять жодної конкретної обставини або доказу щодо незаконності судового рішення, в них зазначені лише формальні посилання на нібито неправильні висновки суду, тобто ці доводи є голослівними та надуманими. Апеляційний суд вважає, що місцевий суд у повному обсязі дослідив наявні у справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 ПДР, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. При оцінці доводів апелянта про те, що працівники поліції не зупиняли мотоцикл під керуванням ОСОБА_1 , оскільки він знаходився у нерухомому стані на узбіччі дороги, поруч із магазином, апеляційний суд такі до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наявними у справі письмовими та відеодоказами. На підтвердження того, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи не відповідають дійсності, і є такими, що викликають сумніви, ні ОСОБА_1 , ні його захисником, адвокатом Попиком В. В., не надано жодного переконливого доказу. Натомість на відеозаписі, який досліджений апеляційним судом, відображена подія за участі ОСОБА_1 , де він особисто підтвердив, що 13.04.2022 о 21 год 00 хв, керував мотоциклом у стані алкогольного сп`яніння, водночас пропозицію поліцейських пройти освідування водій відхилив у присутності двох свідків. Отже, відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 був ознайомлений, зауважень та заперечень щодо процесуального документу не висловлював, повністю узгоджуються з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . При оцінці доводів апелянта про те, що відеозапис, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом у справі через те, що він здійснений не на бодікамеру, а на мобільний телефон поліцейського, апеляційний суд вважає такі необґрунтованими, оскільки, враховуючи положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», вказане не є тією обставиною, яка унеможливлює застосування такої зйомки як доказу у справі про адміністративне правопорушення чи визнання цього доказу недопустимим. Тобто, наявна у матеріалах справи відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами у справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Більш того, з наявних у справі документів вбачається, що ОСОБА_1 не спростовував тієї обставини, що у вказаний у протоколі день та час саме він керував транспортним засобом та на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння відмовився. Твердження сторони захисту про те, що пояснення свідків не слід брати до уваги, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП пояснення свідків є доказами у справі про адміністративне правопорушення та зазначені пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечать іншим доказам у справі. З огляду на вищевказане, твердження ОСОБА_1 про те, що напередодні події він алкогольних напоїв не вживав, був тверезий, натомість поліцейські безпідставно склали відносно нього протокол, апеляційний суд розцінює критично, оскільки вони жодним чином не впливають на висновки місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такими, що не підтверджені жодними доказами, а отже визнаються безпідставними є доводи апелянта про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції, окрім іншого, залишено без розгляду клопотання захисника про виклик свідків для їх допиту у суді. При дослідженні та перевірці наявних у справі доказів, апеляційним судом не встановлено, що стороною захисту до суду першої інстанції були подані такі клопотання. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях водія ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Попик В. В., не з`явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Попик В. В., залишити без задоволення. Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН