Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/54/21

Справа № 301/54/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 25.11.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю секретарки судових засідань Бідзілі А. І. та представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,- адвоката Морозова В. Ю., у режимі відеоконферензв`язку, розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі (600) шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. в користь держави. Строк позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 постановлено відраховувати з моменту вилучення посвідчення водія або його добровільної здачі. Згідно постанови, 01 січня 2021 року о 09 годині 25 хвилин ОСОБА_1 в с. Білки по вул. Набережній, Іршавського району, керував транспортним засобом марки «Фольксваген Пассат», номерний знак « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох понятих, чим порушив вимоги передбачені п. 2.5. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною і підлягає скасуванню у зв`язку із тим, що справа розглянута без присутності його представника, свідків, інспекторів поліції, які складали протокол, суддя не досконало дослідив матеріали, не заслухав думки сторін, та не взяв до уваги грубі порушення законодавства працівниками поліції. Стверджує, що транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував, працівники поліції взагалі йому не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», а одразу направили його на огляд до лікарняного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Також вказує на те, що після приїзду до закладу охорони здоров`я, лікар повідомила, що в неї відсутнє свідоцтво про повірку, сертифікат відповідності та інструкція приладу, за допомогою якого планували проводити огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, внаслідок чого він запропонував відібрати відповідні біологічні зразки, такі як слина, кров з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, на що лікар не погодилась та відмовилась здійснювати огляд, після чого працівники поліції одразу після медичного огляду, який фактично не відбувся, склали щодо нього протокол. Звертає увагу і на те, що ним було подане клопотання про відкладення розгляду справи для укладення договору з адвокатом, однак дане клопотання було проігнороване. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Морозова В. Ю., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, у тому числі, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як прописано у ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до змісту ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 088792, 01 січня 2021 року, о 09 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 , у с. Білки по вул. Набережній, Іршавського району, керував транспортним засобом марки «Фольксваген Пассат», номерний знак « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох понятих - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу, отримання його копії та від надання будь-яких пояснень з приводу вказаної події також у присутності двох свідків. (а. с. 1). З наявних у матеріалах справи письмових пояснень громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 убачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Копією посвідчення водія підтверджується, що ОСОБА_1 отримав право керування транспортними засобами 17.04.2018. Викладені у протоколі обставини підтверджуються і відеозаписом, що міститься на наявному в матеріалах справи технічному носії інформації - диску, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 на чергову пропозицію лікарки пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився. З відеозапису чітко убачається, що ОСОБА_1 своєю поведінкою продемонстрував, що жодного бажання пройти огляд на визначення стану сп`яніння не має. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, і зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які би давали підстави вважати, що лейтенант поліції ОСОБА_4 був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що лейтенант поліції ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Крім того, під час розгляду апеляційної скарги судом не встановлено й даних про те, що в громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які були залучені в якості свідків відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, були підстави для обмови апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, - такі дані в матеріалах справи також відсутні й до апеляційної скарги таких також не додано. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час направлення його на огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння та безпосередньо у медичному закладі, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд ухвалив оскаржувану постанову без надання можливості апелянту реалізувати своє право на захист, - апеляційний суд ці діловоди відхиляє та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судом була надана можливість ОСОБА_1 у повному обсязі реалізувати своє право на захист та укласти угоду з адвокатом. При цьому суд, на підставі наявних у матеріалах справи відомостей вважає, що своїми правами ОСОБА_1 скористався на власний розсуд. Так, матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи уперше був призначений на 01.02.2021, про що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено. Напередодні, 29.01.2021, ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив відкласти судовий розгляд та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, а також сформувати правову позицію. Вказана заява надійшла на адресу «Електронного суду» від Морозова Вадима Юрійовича - представника ОСОБА_1 . При цьому, документу, який підтверджує повноваження Мороза В. Ю. на представлення в суді інтересів ОСОБА_1 місцевому суду не надано. Оскільки 01.02.2021 ОСОБА_1 з матеріалами справи не ознайомився, з метою забезпечення права особи на захист, клопотання апелянта судом задоволено, розгляд справи, призначений на 01.02.2021 відкладено на 12 лютого 2021 року. Однак, 12.02.2021 року на «Електронний суд» з електронної адреси Мороза Вадима Юрійовича , який повноваження свої не підтвердив, надійшли копії запитів від 11.02.2021, адресованих ОСОБА_1 КНП «Іршавська РЛ» та Іршавському відділенню поліції (доказів направлення вказаних запитів адресатам суду не подано), а також заяви від імені ОСОБА_1 про повторне відкладення розгляду справи, надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, формування правової позиції та вибору захисника. Оскільки до початку судового розгляду 12.02.2021 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, у судовому засіданні надав пояснення щодо обставин справи, поважність неявки в судове засідання адвоката та доказів укладення угоди з адвокатом суду не надав, яких-небудь клопотань по суті справи не заявив, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повторного відкладення розгляду справи, - є правильним та обґрунтованим. Як такі, що не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та, відповідно, його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що місцевий суд, ухвалюючи судове рішення не заслухав думки сторін та не взяв до уваги очевидні порушення працівників поліції. На переконання апеляційного суду, докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достатніми, які у своїй сукупності слугують підставою для висновку, що водій ОСОБА_1 , маючи очевидні ознаки алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, нестійка хода), на пропозицію поліцейського та лікарки пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі категорично відмовився, що підтвердили свідки - громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які своїми підписами у протоколі це засвідчили. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення окрім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. Водночас, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 порушив вищевказані вимоги закону. Апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було допущено низку порушень при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема не зазначено яку саме норму правил дорожнього руху України апелянт порушив, також відсутні відомості про те, що поліцейські пропонували водієві пройти огляд на місці зупинки автомобіля. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що вимоги до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейськими були дотримані. Вказаний протокол, який є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, відповідає приписам ст. 256 КУпАП, оскільки містить виклад суті вчиненого правопорушення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце та час вчинення адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за вказане правопорушення; інші дані, які мають значення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Щодо доводів апелянта про порушення з боку працівників поліції вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), - такі, на переконання апеляційного суду, не спростовують факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). На підставі відомостей, які містяться у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що сумнівів щодо правильності та законності дій поліцейських при направленні ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння до медичного закладу, не виникає. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв вказане адміністративне правопорушення, а саме не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, при цьому поліцейські взагалі не пропонували ОСОБА_1 пройти такий огляд на місці зупинки автомобіля, - апеляційний суд вважає безпідставними й такими, що не підтверджуються жодними доказами, які наявні у матеріалах справи. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП та Інструкцією. Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З матеріалів справи убачається, що водій ОСОБА_1 , маючи очевидні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеозаписом, що міститься на DVD - диску, які у своїй сукупності свідчать про відсутність бажання ОСОБА_1 пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Із цих підстав, як такі, що не спростовують факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є доводи апеляційної скарги про те, що водія ОСОБА_1 не було відсторонено від керування автомобілем, а в матеріалах справи відсутні відомості про посвідчення водія, акт медичного огляду та направлення на проходження такого огляду. Ці доводи апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони, на переконання суду, жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про те, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тобто відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, як цього вимагає закон. При цьому, апеляційний суд зазначає, що копією посвідчення водія підтверджується, що ОСОБА_1 отримав право керування транспортними засобами 17.04.2018., що вказані спростовує доводи апелянта у цій частині. Не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його твердження про те, що лікарка відмовилась надати апелянту сертифікат відповідності та інструкцію приладу «Драгер», натомість прохання ОСОБА_1 провести огляд у інший спосіб лікарка також відхилила. У контексті цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції, використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. З відеозапису убачається, що поведінка апелянта свідчить виключно про небажання ОСОБА_1 пройти пропонований лікаркою огляд, відтак доводи в цій частині апеляційний суд розцінює як намагання апелянта у будь-який спосіб уникнути відповідальності. При цьому, відеоматеріалом підтверджується, що ОСОБА_1 , перебуваючи у закладі охорони здоров`я, не звертався з проханням відібрати у нього відповідні біологічні зразки для дослідження. Те, що ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою ухилення від адміністративної відповідальності. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. Апеляційний суд окремо звертає увагу на правові позиції, викладені у рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Отже, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. 36 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан