Ухвала Велика Палата ВС № 640/9314/21

У Х В А Л А 01 лютого 2023 року м. Київ Справа № 640/9314/21 Провадження № 11-13за23 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П. розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 640/9314/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та ВСТАНОВИЛА: У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, викладені в листах від 23 листопада 2020 року № 2600-0306-8/166704 та від 18 березня 2010 року № 2600-0306-8/46330, про відмову позивачеві у проведенні перерахунку пенсії, призначеної у 2010 році у розмірі 84 відсотки від суми заробітної плати, без обмеження граничним (максимальним) розміром, визначеним у довідці Офісу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2020 року № 21-1750зп та у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 16 лютого 2021 року № 21/10ПФ вих-21; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві з 11 вересня 2020 року на підставі довідки Офісу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2020 року № 21-1750зп та з 01 січня 2021 року на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 16 лютого 2021 року № 21/10ПФ вих-21 пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії, далі - Закон № 1697-VI) у розмірі 84 відсотки від розміру місячної заробітної плати, без обмеження граничним (максимальним) розміром; - здійснити позивачеві виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2020 року № 21-1750зп та довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 16 лютого 2021 року № 21/10ПФ вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задовольнив частково: - визнав протиправними та скасував рішення ГУ ПФУ в м. Києві, викладені в листах від 23 листопада 2020 року № 2600-0306-8/166704 та від 18 березня 2021 року № 2600-0306-8/46330, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, призначеної у 2010 році у розмірі 84 відсотки від суми заробітної плати, без обмеження граничним (максимальним) розміром, визначеним у довідці Офісу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2020 року № 21-1750зп та у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 16 лютого 2021 року № 21/10ПФ вих-21; - зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києвіздійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року на підставі довідки Офісу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2020 року № 21-1750зп та з 01 січня 2021 року на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 16 лютого 2021 року № 21/10ПФ вих-21 пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1697-VI (у редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 84 відсотки від розміру місячної заробітної плати, без обмеження граничним (максимальним) розміром та виплатити різницю в пенсії за минулий час. В іншій частині позовних вимог відмовив. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасував в частині задоволення позовних вимог та ухвалив у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову, в іншій частині зазначене рішення залишив без змін. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29 листопада 2022 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. 26 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року і залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року. Як на підставу для перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивача. На думку скаржника, справа підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки для формування єдиної правозастосовчої практики спірним є питання темпорального (часового) застосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Так, скаржник указав, що рішенням від 28 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив його вимоги відповідно до чинного законодавства та на основі сформульованих на той час правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, а саме висновків у постановах від 06 жовтня 2015 року, 04 лютого та 12 листопада 2019 року (справи № 127/11720/14-а, 240/5401/18, 360/1428/17 відповідно). Однак 21 грудня 2021 року Верховний Суд сформулював нову правову позицію, здійснивши відступ від свого висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, пославшись на нього у постанові у справі № 580/5962/20, згідно з яким до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Закону № 1697-VI, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Отже, на думку ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні його позовних вимог, застосувавши правову позицію Верховного Суду до правовідносин, які виникли до набрання нею чинності, що суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність. Проте подана касаційна скарга про перегляд постанови суду апеляційної інстанції у справі № 640/9314/21 не може бути прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду з огляду на таке. Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Частиною шостою статті 346 КАС України передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначений статтею 347 КАС України. Відповідно до частин першої та четвертої цієї статті питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 КАС України, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу. Отже, обов`язковою передумовою для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за касаційною скаргою її учасника є постановлення судом касаційної інстанції з власної ініціативи чи за клопотанням учасника справи ухвали про її передачу до Великої Палати Верховного Суду з обґрунтуванням підстав, визначених у вказаній правовій нормі. Як убачається з матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не приймав. При цьому положеннями КАС України не передбачено права учасника справи звертатися безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, тому у Великої Палати Верховного Суду немає правових підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу позивача на відсутність у Великої Палати повноважень щодо скасування ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження. Ураховуючи викладене та керуючись статями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 640/9314/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

2. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців І. В. Ткач Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич І. В. Желєзний С. П. Штелик Л. Й. Катеринчук