Постанова 4872 № 916/2684/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2684/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. Представники учасників провадження у судове засідання не з`явились. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 по справі №916/2684/21 за позовом Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» до відповідача Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни про укладення договору суддя суду першої інстанції Степанова Л.В. місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області. Повний текст рішення складено та підписано: 25.07.2022. ВСТАНОВИВ: Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни про укладення договору. В обґрунтування позовних вимог Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» посилається на те, що Фізична особа-підприємець Хаджиміті Лілія Михайлівна використовує у своїй діяльності об`єкти авторського права без укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 позов Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» до відповідача Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни про укладення договору задоволено частково. Вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір №12-04/06/21 між Громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» та Фізичною особою-підприємцем Хаджиміті Лілією Михайлівною про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, у редакції зазначеної у Рішенні суду. В частині зазначення про набрання договором чинності з моменту підписання його сторонами та застосування умов договору до правовідносин з 10.04.2020- відмовлено. Пункт 5.1. викладено в наступній редакції: п.5.1. Цей Договір є укладеним та набуває чинності з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 у справі №916/2684/21.. В частині строку дії договору до 31.12.2025 - відмовлено. Пункт 5.2. договору викладено в наступній редакції: п.5.2. Сторони домовились, що строк дії цього Договору встановлюється з дати його укладення і до 10 вересня 2022 року включно.. Пункт 1 Додатку №3 до договору викладено в редакції: з 21.07.2022р. по 10.09.2022. Обґрунтування рішення суду. В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав», яка є єдиною в Україні акредитованою організацією в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського і (або) суміжних прав (крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення) (згідно з чинним на час вирішення спору наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019р.) є належним позивачем у даній справі; в межах програм (телерадіопрограм), які ретранслюються відповідачем, використовуються об`єкти авторського права і (або) суміжних прав; проаналізувавши зміст запропонованого проекту договору, суд не вбачав в ньому умов, які б суперечили законодавству. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав вважати укладеним такий договір з дня набрання чинності рішенням суду, оскільки стаття 14 ЦК України у частині 1 передбачає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Оскільки 10.04.2020 не є днем укладення цього Договору, суд на підставі ч. 2 цієї статті Кодексу не може примусити Провайдера програмної послуг до дій, вчинення яких не було обов`язковим для нього станом на 10.04.2020. З наведених мотивів, місцевий господарський суд відмовив позивачу в частині позовної вимоги вважати Договір укладеним в запропонованій редакції умови п.3.1.2 шляхом виключення з її змісту обов`язку Провайдера програмної послуги надати інформацію, яка була актуальною станом на 10.04.2020. Щодо положень п.5.2 договору, яким визначено, що строк дії цього договору встановлюється з дати його укладення і діє до 31 грудня 2025 року, місцевий господарський суд зазначив, що згідно даних Реєстру організацій колективного управління, акредитація позивачу надана на 3 роки з 10.09.2019, а тому враховуючи, що 10.09.2022 у позивача закінчуються повноваження організації в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського і (або) суміжних прав (крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення), суд зазначив про безпідставну вимогу позивача про укладення договору на строк до 31.12.2025. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець Хаджиміті Лілія Михайлівна звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 у справі №916/2684/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що була позбавлена судом першої інстанції права на подання обґрунтованого відзиву на позов. Скаржник зазначає про протиправне визнання судом факту надання позивачем на адресу відповідача пропозиції укладення договору, та зазначає, що оскаржуване рішення є передчасним та винесеним внаслідок ігнорування факту неотримання відповідачем пропозиції від Позивача, а відтак незаконним та необґрунтованим. Скаржник звертає увагу суду на те що, факт наявності ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ніяким чином не підтверджує факт здійснення ретрансляції програм зарубіжних телерадіоорганізацій, які знаходяться поза контролем державних органів України. Тобто суд у Оскаржуваному рішенні у протиріччя наявним доказам, протизаконно ототожнює факт видачі ліцензії (отримання можливості) із фактом здійснення певної дії (розповсюдження іноземних телевізійних програм). Відповідач зазначає про відсутність визначеності у тексті спірного договору істотних умов, передбачених Законом, зокрема позивачем не визначено конкретного переліку авторських та суміжних прав, які мають передаватися у використання за договором, не наведено те, що власники авторських та суміжних прав передали саме такі права позивачеві для розповсюдження. Скаржник зазначає про відсутність згоди щодо ціни по договору, досягнутої у передбачений законом спосіб. Доводи інших учасників провадження у справі. 07.11.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і Музичних прав», в якому посилаючись на додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022, у справі № 916/2684/21 - залишити без змін. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2684/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 доручено господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2684/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 у справі №916/2684/21 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 07.09.2022 матеріали справи №916/2684/21 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 по справі №916/2684/21 - залишено без руху. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 по справі № 916/2684/21. Призначено розгляд апеляційної скарги ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 по справі №916/2684/21 на 24.11.2022 о 14:00 год. 24.11.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 24.11.2022. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 916/2684/21 відбудеться 31.01.2023 о 14:30 год. 21.09.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни про закриття провадження по справі в якій відповідач просить визнати нечинним рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 по справі № 916/2684/21 у зв`язку із втратою предмета позову і закрити провадження у справі. Відповідач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 14 від 10.09.2019, ГС «КАМП» акредитована в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Строк акредитації три роки, тобто до 10.09.2022. Відтак, строк акредитації ГС «КАМП» закінчився, яка надавала позивачу право бути стороною спірного договору. 29.11.2022 до суду від Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і Музичних прав» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. адвокатських витрат. 10.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни про зменшення розміру судових витрат/відмову віднесення до складу судових витрат, скаржник просить відмовити ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» у віднесені заявлених витрат ним у розмірі 10000,00 грн. У судове засідання від 31.01.2023 представники учасників справи не з`явились. Судова колегія зазначає, що Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР, Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005. Особа, яка подала апеляційну скаргу, з метою дотримання своїх процесуальних прав, має стежити за подальшим рухом справи, як шляхом отримання кореспонденції ним або уповноваженим представником, так і за допомогою офіційних джерел, зокрема, ЄДРСР. При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» та у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», згідно з якою сторони в розумні «інтервали часу» мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 31.01.2022 з огляду тієї обставини, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, та судом апеляційної інстанції вжито усіх можливих заходів для повідомлення учасників справи. Розглянувши під час судового засідання клопотання відповідача про закриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 зі справи № 638/3792/20 (провадження №638/792/20) викладено правові висновки, згідно з якими: «З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення». Пункт 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України текстуально відповідає пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Тому відповідні норми процесуального права мають застосовуватися судом однаково. Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 909/1036/21. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 26.01.2021 у справі № 910/15374/19, від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі N 456/647/18, від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20. Згідно з висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у пункті 4.14 постанови від 26.06.2019 у справі №13/51-04, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Так, предметом спору у даній справі є укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах викладених в прохальній частині позовної заяви. Наявними матеріалами справи, зокрема наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019 «Про акредитацію організації колективного управління», підтверджується, що ГС «КАМП» було акредитовано у сфері обов`язкового колективного управління кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки, тобто до 10.09.2022. Відтак, станом на час прийняття оскаржуваного рішення 21.07.2022 акредитація ГС «КАМП» в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення була дійсною, що відповідно й стало однією з підстав задоволення позовних вимог. Слід також відзначити, що оскаржуваним рішенням встановлено, що строк дії Договору встановлюється з дати його укладення (з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №916/2684/21) і до 10 вересня 2022 року включно. Тобто, судом під час часткового задоволення позовних вимог враховано те, що акредитація позивача закінчується 10 вересня 2022 року. Отже, як станом на час звернення із позовом, так й на час прийняття оскаржуваного рішення предмет спору був наявний. З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що зумовлює відмову у задоволенні такої заяви. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Фактичні обставини справи. Як вказує позивач, Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (далі позивач, ГС «КАМП») є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України. Відповідно до вимог ст.ст. 1, 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст.ст. 1, 12, 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» ГС «КАМП» має статус єдиної в Україні акредитованої організації у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Зазначений факт підтверджується наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 гід 10.09.2019р. Відповідний Реєстр організацій колективного управління розміщений на офіційному сайті Мінекономіки https://me.gov.ua/ за посиланням: Головна Діяльність Інтелектуальна гласність Колективне управління у сфері авторського права і суміжних прав. Фізична особа-підприємець Хаджиміті Лілія Михайлівна (далі - Відповідач) є суб`єктом господарської діяльності, зареєстрованим за законодавством України. Відповідно до вимог ст. 1, 23, 28, 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідач є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НР №00003-п переоформлена НР №1293-п) від 23.08.2013р. та №00431-м від 16.02.2015р. та здійснює на території України кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав. Зазначений факт підтверджується Додатком 4 до Положення про порядок видачі ліценцій провайдера програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 28.12.2011 №2979. Позивач зазначає, що 04.06.2021 він в порядку ст. 181 ГК України надіслав на адресу Відповідача цінний лист з пропозицією укласти Договір № 12-04/06/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення та два примірники проекту зазначеного договору, скріплених печаткою та підписом Генерального директора ГС «КАМП». Станом на день підписання цієї позовної заяви Відповідач не здійснив жодних дій, направлених на укладення договору відповідно до загального порядку укладення договору, визначеному ст. 181 ГК України та гл. 53 ЦК України. ГС «КАМП» не отримала від Відповідача прийняття пропозиції (акцепту), а також не отримало іншого проекту договору чи протоколу розбіжностей. Таким чином, всупереч вищезазначеним вимогам законодавства відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність без підписання договору з акредитованою організацією використовувати у своїй діяльності об`єкти авторського права і суміжних прав, чим створює у порушення прав інтелектуальної власності численної кількості правовласників, зокрема авторів, виконавців, виробників фонограм і відеограм. Слід зазначити, що предметом позовної заяви є не виявлений факт порушення конкретних прав суб`єктів авторського та/або суміжних прав, а наявність факту невиконання з боку відповідача прямої вказівки ч. 3 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у і авторського права і (або) суміжних прав. Позивач стверджує, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність без підписання договору з акредитованою організацією використовувати у своїй діяльності об`єкти авторського права і суміжних прав, чим створює загрозу порушення прав інтелектуальної власності численної кількості правовласників. зокрема авторів, виконавців, виробників фонограм і відеограм. Слід зазначити, що предметом цієї позовної заяви є не виявлений факт порушення конкретних прав суб`єктів авторського права і / або суміжних прав, а наявність факту невиконання з боку Відповідача прямої вказівки ч. 3 ст. 20 Закону №2415. Як зазначає позивач, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4 ст. 180 ГК України). Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ч. 3 ст. 426 ЦК України). Аналогічні норми права містять ч. 2 ст. 15 та ст.ст. 39-41 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління. Суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Згідно з п. 1 ч. ст. 12 Закону №2415 однією з функцій організації колективного управління є укладання із користувачами договорів про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договорів про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Таким чином, предмет договору, обов`язковість укладання якого встановлено чинним законодавством України, є прямо визначеним. Позивач вказує, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, и законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 ГК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (у редакції від 15.05.2018р., яка була чинна на час затвердження остаточних тарифів винагороди) передбачає, тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об`єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання в авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів. Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об`єктів авторського і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов`язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів. Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження попереднього проекту тарифів організація колективного управління зобов`язана оприлюднити проект попередніх тарифів шляхом: опублікування на своєму веб-сайті; надсилання до Установи; надсилання разом з пропозицією взяти участь у переговорах про встановлення тарифів профільним асоціаціям і об`єднанням користувачів за відповідною категорією, а також окремо користувачам, які, за даними організації колективного управління, у попередньому звітному періоді сплатили не менше 1 відсотка загального обсягу доходів від прав, зібраних організацією колективного управління за цією категорією користувачів. Установа протягом 10 робочих днів з дня отримання від організації колективного управління проектів тарифів розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок процесу переговорів про встановлення тарифів. Протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення проектів тарифів Установа здійснює реєстрацію представників профільних асоціацій і об`єднань користувачів за відповідною категорією, а також користувачів, які виявили бажання взяти участь у переговорах. Протягом 10 робочих днів з дня завершення реєстрації учасників переговорів організація колективного управління подає до Установи, а Установа оприлюднює інформацію дату і місце проведення переговорів. Установа здійснює посередництво у переговорах. Переговори про встановлення тарифів мають бути завершені не пізніш як за 30 календарних днів. У разі якщо сторони у процесі переговорів не дійшли згоди щодо остаточних розмірів тарифів, організація колективного управління на строк до шести місяців застосовує тимчасові тарифи, розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі якщо протягом шести місяців застосування тимчасових тарифів сторони не узгодили остаточні розміри тарифів, тариф визначається судом. Звернення до суду не звільняє користувача від обов`язку сплати винагороди за тимчасовим тарифом до набрання чинності судовим рішенням. Як зазначає позивач, у період з 10.03.2020 по 09.04.2020 позивачем із представниками провайдерів програмної послуги, а також їхніми об`єднаннями були проведені переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Сторони дійшли згоди щодо остаточних тарифів винагороди. Так у період з 09 по 10 квітня 2020 року було складено й підписано Протокол щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Протокол розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі «Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав». Протоколом визначено, що за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, встановлено наступні остаточні розміри тарифів: 2020 рік 0,40грн. за кожного абонента користувача, 2021 рік 0,90грн. за кожного абонента користувача, 2022 рік 1,50грн. за кожного абонента користувача, 2023 рік 2,00грн. за кожного абонента користувача, 2024 рік 2,50грн. за кожного користувача, 2025 рік 3,00грн. за кожного абонента користувача. Таким чином, ціна, запропонована ГС «КАМП» відповідає встановленим остаточним тарифам та чинному законодавству України. Позивач вказує, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше (ч. 7 ст. 180 ГК України). Частиною 2 ст. 187 ГК України визначено, що день набрання чинності рішення суду, вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України). У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд вважати спірний договір укладеним з 10.04.2020р., тобто з моменту набрання чинності остаточних тарифів оскільки ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (в редакції від 16.07.2020, яка є чинною на час пред`явлення позову) визначено, що тарифи, узгоджені на переговорах про встановлення тарифів чи визначені судом, є обов`язковими для всіх користувачів за відповідною категорією та застосовуються з дати завершення переговорів про встановлення тарифів на підставі відповідного договору. Відповідач на час встановлення (остаточних) тарифів здійснював діяльність з кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і суміжних прав як провайдер програмної послуги, що засвідчуються Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про видання ліцензії провайдера програмної послуги. Положенням пункту 5.1. проекту оспорюваного договору передбачено: Цей Договір є укладеним та набуває чинності в дату його підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками, разом із тим Сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до правовідносин, що виникли між Сторонами з 10 квітня 2020 року. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та з 10.04.2020 вважати укладеним між Громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» та Фізичною особою-підприємцем Хадиміті Лілією Михайлівною договір №12-04/06/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах визначених у позовній заяві. Позиція суду апеляційної інстанції. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення в редакції позивача. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. Так, у даній справі Спілка обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів як суб`єкта суміжних прав у зв`язку з відмовою відповідача щодо укладання договору з акредитованою організацією колективного управління (Спілкою) у відповідній сфері - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Судова колегія зазначає, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. Правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 648 ЦК України. Стаття 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Так, Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» - акредитована в Україні організація в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки, про що свідчить наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про акредитацію організацій колективного управління» № 14 від 10.09.2019. Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Частиною третьою статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» установлено, що користувачі зобов`язані до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про авторське право і суміжні права» укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов`язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Відповідно до вимог ст. 1, 23, 28, 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідач є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення HP № 00853-п, що діє з 24.06.2020 по 24.06.2030, та здійснює на території України кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав. Відповідно до пункту 2.4 Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 28.12.2011 №2979, суб`єкт господарювання, який має на меті отримати ліцензію провайдера програмної послуги, або провайдер програмної послуги, який має на меті продовжити ліцензію провайдера програмної послуги, подає до Національної ради заяву про видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", до якої, зокрема, додаються загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, за формою згідно з додатком 3 до цього Положення (загальна кількість програм програмної послуги, кількість вітчизняних програм, перелік телерадіопрограм). Перелік телерадіопрограм не повинен містити програми, ретрансляція яких є обмеженою відповідно до вимог законодавства України. Відповідно до пункту 2.14 цього Положення у разі зміни відомостей, що містилися у переліку телерадіопрограм, ліцензіат повідомляє про це Національну раду протягом десяти робочих днів після настання змін шляхом подання особисто або направлення інформації щодо каналів, які вимкнені та (або) включені до переліку, і документа, передбаченого в абзаці четвертому пункту 2.4 цього розділу, із відповідним підтвердженням направлення цієї інформації. Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства провайдери програмної послуги, які здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги, здійснюють таку діяльність на підставі ліцензії та відповідного дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема тих, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення). Поряд з тим використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється лише на підставі відповідного договору, який укладається між провайдером програмної послуги (користувачем у розумінні Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав") та організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері. Укладання такого договору є обов`язковим у силу вимог чинного законодавства. Фізична особа-підприємець Хаджиміті Л.М. є суб`єктом господарювання, що здійснює на території України діяльність провайдера програмної послуги (згідно відомостей з Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, що розміщений на офіційному сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення). З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2021 позивач звертався до відповідача із пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення. Проте, відповідач на пропозицію позивача відповіді не надав, запропонований позивачем проект не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав. За таких обставин, враховуючи наявність у Хаджиміті Л.М. відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та здійснення на території України кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і суміжних прав та наявність акредитації у Спілки в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу чинного законодавства укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення, між відповідачем та Спілкою є обов`язковим. У зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що факт наявності ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ніяким чином не підтверджує факт здійснення ретрансляції програм зарубіжних телерадіоорганізацій, які знаходяться поза контролем державних органів України, оскільки як зазначено вище, в силу чинного законодавства укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення, між відповідачем та Спілкою є обов`язковим. Колегія суддів зазначає, що у переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору, зміст яких є обов`язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами. Враховуючи, що предметом розгляду у цій справі є переддоговірний спір і, відповідно, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у цій справі. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 по справі №915/1473/20. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дати укладення договору. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність згоди щодо ціни по договору, досягнутої у передбачений законом спосіб, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 20 Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» проекти попередніх тарифів розглядаються на загальних зборах організації колективного управління та визначаються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат, пов`язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотків від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів не менше, ніж на три роки. Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження проекту попередніх тарифів організація колективного управління зобов`язана оприлюднити проект попередніх тарифів шляхом: опублікування на своєму веб-сайті; надсилання до Установи (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності); надсилання разом з пропозицією брати участь у переговорах про встановлення тарифів профільним асоціаціям і об`єднанням користувачів за відповідною категорією, а також окремо користувачам, які за даними організації колективного управління у попередньому звітному періоді сплатили не менше одного відсотка загального обсягу доходів від прав, зібраних організацією колективного управління за цією категорією користувачів. Установа протягом 10 робочих днів з дня отримання від організації колективного управління проектів попередніх тарифів розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок процесу переговорів про встановлення тарифів. Протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення проектів попередніх тарифів Установа здійснює реєстрацію учасників переговорів про встановлення тарифів зі сторони користувачів, а саме профільних асоціацій і об`єднань користувачів за відповідною категорією, а також користувачів, які виявили бажання брати участь у переговорах з організацією колективного управління. Протягом 10 робочих днів з дня завершення реєстрації учасників переговорів організація колективного управління подає до Установи, а Установа оприлюднює інформацію про дату і місце проведення переговорів або про проведення переговорів у режимі відеоконференції. Установа здійснює посередництво у переговорах. Переговори про встановлення тарифів мають бути завершені не пізніш як за 60 календарних днів. Рішення учасників переговорів зі сторони користувачів приймаються двома третинами голосів від загального складу зареєстрованих учасників переговорів. У разі якщо сторони переговорів про встановлення тарифів не узгодили тарифи протягом 60 календарних днів, такі тарифи визначаються судом. Кожен з учасників переговорів або організація колективного управління, або особа, яка провадить діяльність у відповідній сфері, має право на звернення з позовом до суду із обов`язковим залученням усіх учасників переговорів до судового процесу. Тарифи, узгоджені на переговорах про встановлення тарифів чи визначені судом, є обов`язковими для всіх користувачів за відповідною категорією та застосовуються з дати завершення переговорів про встановлення тарифів на підставі відповідного договору. Так, протоколом переговорів, які відбулись у період з 10.03.2020 по 10.04.2020 щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, на підставі ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» Спілкою «КАМП» та представниками провайдерів програмної послуги та їхніх об`єднань затверджено наступні тарифи: на 2020 рік сума за кожного абонента користувача становить 0,40 грн/місяць; 2021 рік - 0,90 грн/місяць; 2022 рік - 1,50 грн/місяць; 2023 рік - 2,00 грн/місяць; 2024 рік - 2,50 грн/місяць; 2025 рік - 3,00 грн/місяць (Том №1, а.с.85-88). Також, матеріали справи містять копії окремих думок відносно означеного Протоколу (Том №1, а.с.90-95). У Протоколі переговорів також вирішено, що зобов`язання з нарахування винагороди на користь Спілки виникають з 10.04.2020, відповідно до укладеного договору. А також, що рішення з питань І та ІІ на переговорах вважаються прийнятими, а тарифи, зазначені в даному протоколі, затвердженими. Вищеозначений протокол, в тому числі оголошення про остаточні тарифи громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» оприлюднено на офіційному вебсайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. У матеріалах справи немає доказів про наявність судового спору щодо узгодження тарифів, як це передбачено названою нормою закону. Отже, узгоджені на переговорах тарифи є обов`язковими для всіх користувачів за відповідною категорією. Та обставина, що відповідач не приймав участі у переговорах чи не погоджується із встановленими тарифами не впливає на обов`язковість застосування таких у договорі про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, який у силу закону відповідач зобов`язаний укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері - Громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав». Судова колегія зазначає, що наявними матеріалами справи спростовуються твердження скаржника з приводу того, що на адресу відповідача не надходило від позивача пропозиції про укладення договору. Як вбачається з матеріалів справи 04.06.2021 позивач в порядку ст. 181 ГК України надіслав на адресу Відповідача цінний лист з пропозицією укласти Договір № 12-04/06/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення та два примірники проекту зазначеного договору, скріплених печаткою та підписом Генерального директора ГС «КАМП». Судова колегія зауважує, що оскільки скаржник перебуваючи у статусі фізичної особи підприємця, повинен перевіряти поштову кореспонденцію, яка надходить на його адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Щодо заяви Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і Музичних прав» про розподіл судових витрат за результатом розгляду справи, відповідно до якої просить стягнути з ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни на користь позивача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000,00 грн. та клопотання ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та дослідивши матеріали цієї справи, судова колегія зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Судова колегія відзначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). З урахуванням наведеного встановлено, що заява Спілки про ухвалення додаткового судового рішення подано у порядку та у межах і в строки, визначені чинним законодавством. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим у відповідності до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу). Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас, згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19. Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Так, 28.10.2020 між Адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери» (далі - адвокатське об`єднання), в особі керуючого партнера адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича та громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав», в особі директора Калениченка Павла Анатолійовича укладено договір № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого, Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства в Південно західному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни до клієнта на рішення Господарського суду Одеської області віл 21.07.2022 у справі №916/2684/21. Пунктом 3 Договору сторони передбачили, що загальна сума гонорару (винагороди) складає 10000,00 грн. та сплачується клієнтом протягом 15 робочих днів з дати ухвалення апеляційним господарським судом судового рішення. 28.11.2022 між Спілкою та Адвокатським об`єднанням «Гур`єв і партнери» підписано акт прийому-передачі наданих послуг на суму 10 000,00 грн. Зі змісту зазначеного акта вбачається, що у період з 28.10.2022 по 24.11.2022 Адвокатським об`єднанням «Гур`єв і партнери» в межах апеляційного розгляду справи № 916/2684/21 надано клієнту наступні види правничої допомоги: - Надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (4 години) 4 000,00 грн.; - Правовий аналіз апеляційної скарги (2 години) 2 000,00 грн.; - Складання, оформлення і надсилання відзиву на апеляційну скаргу (4 години) 4 000,00 грн. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Колегія суддів зазначає, що послуги зазначені в Акті приймання-передачі наданих послуг: надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики; правовий аналіз апеляційної скарги та складання, оформлення і надсилання відзиву на апеляційну скаргу - є складовими та за своєю суттю дублюють одну послугу - складання відзиву на апеляційні скарги відповідно фактичним обставинам справи і змісту судових актів, які оскаржується. Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу, правова позиція ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» не змінювалася в судах першої та апеляційної інстанцій, крім того адвокат у даній справі був обізнаним про нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, та усталеної судової практики, адвокат готував відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вже наявної позиції, яка була викладена в суді першої інстанції у позовній заяві та викладеної місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні, отже підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Таким чином, у справі, що переглядається, судова колегія під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає сума 5 000,00 грн. (50% від заявленого розміру). Судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» та стягнення з ФОП Хаджиміті Лілії Михайлівни 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Хаджиміті Лілію Михайлівну. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 у справі №916/2684/21 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Хаджиміті Лілію Михайлівну. Заяву Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» за вх.суду№1915/22 від 29.11.2022 задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хаджиміті Лілії Михайлівни на користь Громадської спілки «Коаліції аудіовізуальних і музичних прав» 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 02.02.2023. Головуючий суддя Філінюк І.Г. Суддя Аленін О.Ю. Суддя Поліщук Л.В.