Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/24420/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/24420/22 Провадження № 33/4820/126/23 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Бережний С.Д., з участю секретаря судового засідання Цимбалістої В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Шамрая В.В. на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2023 року,- в с т а н о в и в: Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн. 80 коп. судового збору. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 06 листопада 2022 року о 21 год. 51 хв. по вул. Трудовій, 7 в м. Хмельницькому, керував автомобілем "Renault Laguna", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Шамрай В.В. проситьпостанову суду першої інстанції скасувати, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Вказує, що працівниками поліції був порушений порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений у відсутності двох свідків. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав відеозапис, який вказаний та долучений до матеріалів справи належним і допустимим доказам, так як даний відеозапис є не безперервним, що свідчить про те, що цей відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та ДМВ диск, що прямо заборонено Інструкцією №100. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я висловив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а саме здати дозволені законодавством біологічні зразки крові для проведення дослідження щодо наявності алкоголю. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про поважність причин неявки ОСОБА_1 не повідомив. Адвокат Шамрай В.В. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи без долучення будь-яких документів, які б свідчили про поважність причин відсутності у судовому засіданні апеляційного суду. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд при її розгляді за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених в постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених судом першої інстанції доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Так, відповідно до ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За змістом п.п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими: даними акту огляду щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці); направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «ХОЗЗНПД» ХОР; висновку щодо результатів медичного огляду КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради № 1609 від 06.11.2022 р. щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; даними протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписів з нагрудних реєстраторів поліцейських, на яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, письмовими поясненнями свідків, а також результатом тесту за допомогою приладу «Drager» 7510, тест № 279 від 06.11.2022 р., з результатом 0,45 % проміле. Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п.2.9. ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я не відмовлявся, є безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими в суді належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема відеозаписами. У п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735 зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно із ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. З відеозаписів, які додані до матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на що він погодився, пройшов у присутності двох свідків, але отримавши позитивний результат, з яким він не погодився, поїхав до медичного закладу, де йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснювалась спеціальна процедура проведення такого огляду й наслідки відмови від неї. Проте, ОСОБА_1 вже в медичному закладі охорони здоров`я, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, посилаючись на те, що він бажає здати лише кров. Водночас, що стосується проходження огляду у медичному закладі, то такий згідно вимог п. 3 розділу ІІІ зазначеної Інструкції проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту). При цьому спосіб проходження огляду на стан сп`яніння обирає лікар, який проводить огляд, з наступними винятками: 1)обов`язковим є проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини; 2) якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові. Тобто водій, доставлений для проходження огляду на визначення стану сп`яніння, повинен пройти такий огляд у спосіб, визначений лікарем, а не відповідно до своїх власних бажань. Оскільки у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, такий не перебував у несвідомому стані чи з тяжкими травмами, а тому будь-яких порушень прав ОСОБА_1 , як особи, доставленої для проходження огляду на стан сп`яніння до медичного закладу, суд апеляційної інстанції не вбачає. Дії поліцейських по складанню протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та нормам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Посилання захисника на порушення порядку проходження огляду працівниками поліції є також необґрунтованими. Так, слід зазначити, що протокол складався внаслідок саме відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки поведінка ОСОБА_1 в медичному закладі давала підстави вважати, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції, керуючись ч.1 ст. 130 КУпАП та п. 2.5 Правил дорожнього руху України мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано саме факт відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому такі доводи апелянта не можуть свідчити про порушення порядку складання проколу та фіксування наявних в ньому відомостей. Посилання захисника, щодо тієї обставини, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як видно з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, посилаючись на те, що хоче здати кров. Проте, в результаті тривалих перемовин з працівниками поліції в решті відповів відмовою, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та узгоджується з іншими доказами у справі. Доводи апелянта, що до процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не були залучені свідки не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що працівниками поліції було порушено вимоги оформлення протоколу, оскільки відмова від проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зафіксована із застосуванням технічних засобів відеозапису згідно положень ч.2 ст. 266 КУпАП, а залучення свідків до процедури проведення огляду передбачається лише у разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, тому такий не може бути належним доказом у справі. Слід зазначити, що надані відеозаписи сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 та містять відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, на відео чітко зафіксовано увесь перебіг події, які підтверджують обставини справи, саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом, дії поліцейських, поведінку ОСОБА_1 та його відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Під час апеляційного розгляду порушень в діях поліцейських вимог «Інструкції», та порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено. При розгляді справи щодо ОСОБА_1 порушень процесуального чи матеріального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі мотивів, допущено не було. Таким чином всі наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції не вбачає, постанова суду є законною та обгрунтованою. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суддя,- п о с т а н о в и в: Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Сергій БЕРЕЖНИЙ