Постанова 4801 № 127/1407/22

Справа № 127/1407/22 Провадження № 22-ц/801/156/2023 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 рокуСправа № 127/1407/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П., розглянувши апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Бойком В.М., ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вінницької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди. В подальшому 07.04.2022 збільшуючи вимоги, просив суд через неможливість тривалого відновлення своїх конституційних прав, а також невиконання щодо нього ст. 11 Закону №266/94-ВР роз`яснити порядок поновлення його процесуальних прав та свобод шляхом направлення повідомлення із зазначенням, куди і протягом якого терміну можна звернутися за поновленням порушених прав (у тому числі ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області для поновлення на попередній роботі). Також, просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 400 000,00 грн. на відшкодування втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції недоотриманої заробітної плати включаючи премії та інші виплати за період з 28.09.2011 по 26.01.2021. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 7 020 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, застосування відносно нього запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою, проведенням за участі позивача слідчих дій та обмеження у конституційних правах. Крім того, стягнути 20 798,13 грн. на відшкодування витрат по оплаті за проведення судово-психологічної експертизи. Позовна заява мотивована тим, що 28.09.2011 відносно ОСОБА_1 слідчим відділом прокуратури Вінницької області необґрунтовано, безпідставно порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. 02.09.2014 вироком Вінницького міського суду Вінницької області позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна. 10.03.2020 вироком Вінницького міського суду Вінницької області, який залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 26.01.2021 , ОСОБА_1 виправдано за ч.3 ст. 368 КК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості у скоєні злочину. Позивач вказує, що незаконним засудженням йому була спричинена значна моральна шкода. Він біля 10 років знаходився спочатку під досудовим, а потім під судовим слідством. Більше 10 місяців перебував під вартою. Зазначив, що в результаті незаконного кримінального переслідування йому завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, викликаних тривалим судовим розглядом справи, під час яких він був змушений доводити свою невинуватість. Моральні втрати призвели до розлучення із дружиною, порушення його нормальних життєвих зв`язків. Внаслідок перебування під вартою він був позбавлений можливості спілкуватися з сім`єю, що призвело до розлучення з дружиною. Початок перебігу строку під час якого позивач зазнав душевних страждань день, коли відносно нього порушили кримінальне провадження - 28.09.2011, а закінчення день ухвалення рішення Вінницьким апеляційним судом - 26.01.2021. Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір завданої йому моральної шкоди складає 1 014 000,00 грн., яку він просив стягнути з державного бюджету України. Однак, в подальшому в ході розгляду даної справи позивач звернувся до Вінницького відділення КНДІСЕ із заявою про проведення психологічної експертизи, відповідно до висновку якої еквівалент моральної шкоди становить 1 080 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальних заробітної плати в Україні, що становить 7 020 000,00 грн. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом. Відповідач Вінницька обласна прокуратура на позовну заяву подала відзив, в якому вказує на безпідставність та не обґрунтованість зазначених позивачем обставин, просить відмовити в задоволенні позову. Заперечуючи позов, зазначає, що не сам факт притягнення до кримінальної відповідальності особи з послідуючою її реабілітацією дає право на відшкодування моральної шкоди, а лише незаконність прийнятих органом досудового розслідування чи прокурором процесуальних рішень, яка має бути доведена та встановлена. Як вбачається із обставин кримінальної справи, підставою для виправдання позивача стало визнання судом ряду зібраних у справі доказів недопустимими. Крім того, завдання моральної шкоди не підтверджена позивачем належними, допустимими та достатніми доказами, а зазначені бездоказові твердження не обґрунтовують та не доводять визначений позивачем розмір моральної шкоди. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку передбаченим чинним законодавством України з окремим позовом щодо захисту його порушених трудових прав. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, застосування відносно нього запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою, проведення за його участі слідчих дій, обмеження у його конституційних прав - 7 020 000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по оплаті за проведення судово-психологічної експертизи від 02.03.2022 року - 20 798, 13 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Позивачем рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось. З таким рішенням відповідачі не погодились та оскаржили його в апеляційному порядку. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач ДКСУ просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. В якості основних доводів скаржник посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення приписів норм чинного законодавства України, невірно визначив джерела відшкодування шкоди та помилково стягнув моральну шкоду. Крім того, судом необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди. При цьому висновок на проведення соціально-психологічного дослідження, не може бути безумовною підставою для встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди та правильності здійснення розрахунку її розмірів. В апеляційній скарзі прокуратура Вінницької області просила рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо моральної шкоди скасувати та відмовити у задоволенні цих вимог, оскільки рішення не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Одним із головних доводів апеляційної скарги зазначено те, що суд під час розгляду справи не врахував, що підставою для порушення кримінальної справи стало звернення потерпілої ОСОБА_2 до УСБУ у Вінницькій області про вимагання хабара. Отже, за умови надходження заяви про вчинення злочину, органи досудового розслідування та прокуратури зобов`язані були діяти у відповідності із завданнями кримінального судочинства, виконуючи покладені на них кримінально-процесуальним законом обов`язки. Не сам факт притягнення до кримінальної відповідальності особи з послідуючою її реабілітацією дає право на відшкодування завданої шкоди, а лише незаконність прийнятих органом досудового розслідування чи прокурором процесуальних рішень, яка має бути доведена та встановлена. Як вбачається із обставин кримінальної справи, підставою для виправдання позивача стало визнання судом ряду зібраних у справі доказів недопустимими. Суд під час розгляду справи визначає, яка саме моральна шкода була завдана особі, який розмір доцільно визнати необхідним для неї та чи взагалі можна обставини та докази, на які посилається позивач вважати моральною шкодою, тому наданий позивачем висновок експерта у частині встановлення факту заподіяння моральної шкоди та її розміру не має бути прийнятий судом до уваги, як належний доказ. В свою чергу ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2011 постановою слідчим в ОВС відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Вінницької області Солдатовим І.М. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 268 КК України (т.1, а.с.11). 30.06.2011 постановою Ленінського районного суду м. Вінниці ОСОБА_1 продовжено строк затримання до 10 діб (т.1, а.с. 131). 07.10.2011 постановою Ленінського районного суду м. Вінниці обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т.1, а.с.144). 13.10.2011 ухвалою Апеляційного суду Вінницької області постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2011, якою відмовлено у задоволенні подання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_1 скасовано. Справу повернуто на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів (т.1, а.с.147-149). 27.10.2011 постановою Ленінського районного суду м. Вінниці обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т.1, а.с.151-152). 02.11.2011 ухвалою Апеляційного суду Вінницької області постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.10.2011 скасовано, а матеріали справи направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів (т.1, а.с.154-155). 14.11.2011 постановою Ленінського районного суду м. Вінниці обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т.1, а.с.157-159). 18.11.2011 ухвалою Апеляційного суду Вінницької області постанову Ленінського райсуду м. Вінниці від 14.11.2011 про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 скасовано, матеріали направлено на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів (т.1, а.с.160). 12.12.2011 постановою Ленінського районного суду м. Вінниці, яка залишена без змін Апеляційним судом Вінницької області, обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту (т.1, а.с. 162-165). 07.02.2012 постановою Ленінського районного суду м.Вінниці змінено обраний ОСОБА_1 запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду (т.1, а.с.186-187). 02.09.2014 вироком Вінницького міського суду Вінницької області позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна. Позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання майора міліції. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання час тримання його під вартою з 28.09.2011 року по 07.10.2011 року, та з 12.12.2011 року по 07.02.2012 року (т.1, а.с.12-22). 08.09.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області винесено окрему постанову у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, відповідно до якої вирішено довести до відома начальника УСБ України у Вінницькій області та прокурора Вінницької області про порушення кримінально-процесуального закону та службових обов`язків з боку підлеглих їм працівників під час проведення слідчих дій відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.23-24). 30.12.2016 постановою Вінницького міського суду Вінницької області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України направлено прокурору Вінницької області для організації та проведення додаткового розслідування (т.1, а.с.25-29). 22.06.2017 ухвалою апеляційного суду Вінницької області постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30.12.2016 скасовано. Кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів (т.1, а.с.30-31). 10.03.2020 вироком Вінницького міського суду Вінницької області, який залишено без змін, ОСОБА_1 виправдано за ч.3 ст. 368 КК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості у скоєні злочину. Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасовано. ОСОБА_3 виправдано за ч.3 ст. 368 КК України, в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину. Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд скасовано (т.1, а.с.32-39). 26.01.2021 ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 залишено без змін (т.1, а.с.40-46). ОСОБА_1 перебував під слідством у період з 28.09.2011 по 26.01.2021. За час перебування під слідством до ОСОБА_1 було застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд. З Довідки ДУ «Вінницької установи виконання покарань №1» слідує, що ОСОБА_1 перебував в ДУ «Вінницької установи виконання покарань №1» з 16.12.2011 по 07.02.2012 (т.1, а.с. 188). Відповідно до листа №3464 від 13.05.2015 ДУ «Вінницької установи виконання покарань №1» ОСОБА_1 перебував в ДУ «Вінницької установи виконання покарань №1» з 02.09.2014 по 23.04.2015 (т.1, а.с.209). Протягом всього досудового слідства на майно ОСОБА_1 був накладений арешт. Рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 28.08.2012 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано (т.1, а.с.47). Внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за фактом вимагання хабаря, його Наказом (витяг) №1134 від 30.09.2011 було звільнено з органів внутрішніх справ (т.1, а.с.142). Крім того, Наказом (витягу) 3188о/с від 18.10.2011 по особовому складу, майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору ДІМ Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області (за рахунок коштів БД), з 18.10.2011 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ (т.1, а.с.143). З довідки про доходи, ОСОБА_1 працював по 18.10.2011 у Вінницькому РВ УМВС України у Вінницькій області. Займав посаду начальника СДІМ Вінницького РВ УМВС. Загальна сума доходу з липня 2011 року по вересень 2011 року становить 9 470,69 грн. (т.2, а.с.8). Відповідно до Довідки Вінницької міської станція швидкої медичної допомоги №635 від 19.08.2014, 29.09.2011 було зафіксовані виїзди бригад ШМД до ОСОБА_1 об 11 год. 39 хв. за адресою АДРЕСА_1 з приводу вегето-судинної дистонії та о 12 год. 37 хв. за адресою АДРЕСА_1 з приводу вегето-судинної дистонії, ситуаційної невротичної реакції (т.1, а.с.126). З Листа Вінницької обласної клінічної лікарні ім.М.І. Пирогова №01-1-23/2214 від 20.09.2013 слідує, що ОСОБА_1 , 1980 року народження, знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні лікарні з 02.07.2012 по 12.07.2012 (т.1, а.с.195). Згідно обстеження Міського лікувально-діагностичного центру від 26.04.2016, у ОСОБА_1 наявний остеохондроз шийного відділу хребта (т.1, а.с. 227). З Виписки №13/22 із медичної карти стаціонарного хворого відділення транссфеноїдальної нейрохірургії вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діагноз ендоселлярна аденома гіпофіза, акромегалія (т.1. а.с.232). Відповідно до Консультативного висновку спеціаліста від 16.02.2022, у ОСОБА_1 виявлено акромегалію активної форми (т.1, а.с.233). З Висновку експерта за результатами проведення психологічного дослідження №8101/21-21 від 02.03.2022 слідує, що у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особливості і виникли внаслідок впливу певних обставин, а саме: безпідставному обвинуваченню у вчиненні тяжкого злочину, незаконному утриманні та примушуванні бути учасником слідчих дій, які проводилися 27.09.2011 з 22 год. 27 хв. в нічну пору доби, незаконному затриманні та в утриманні в нічний час без сну, їжі, фізично та психологічно виснажений та інше. Ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, що викликала у нього страждання (моральну шкоду). ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. Кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), спричиненої ОСОБА_1 , може становити 1 080 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальних заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом (т.2, а.с.11-35). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 020 000,00 грн. , розмір якої визначено експертним висновком та 20 798,13 грн. витрат за проведення такої експертизи. Також судом прийнято до уваги час перебування позивача під слідством та судом. Суд вважав доведеним наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та моральними стражданнями позивача, які були викликані нервовим напруженням, погіршенням відносин з оточуючими людьми, порушенням нормальних життєвих зв`язків. З таким висновком не погоджується апеляційний суд. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Ст. 56 Конституції Українипроголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У ч.ч.1,2 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Ч.7 ст. 1176 ЦК України вказує, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Отже шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті). Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. За змістом п. 5 ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Відповідно до положень ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Оскільки ОСОБА_1 виправдано в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину, він має право на відшкодування моральної шкоди, що передбачено пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави. Вирішуючи спір, встановивши, що позивач перебував під слідством та судом 112 місяців та більше 10 місяців перебував під вартою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок повідомлення про підозру, затримання, проведення обшуку, застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, порушення звичайних життєвих зв`язків позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі постановленого щодо нього виправдувального вироку суду. Як вбачається із матеріалів справи, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції посилався на висновок експерта № 8101/21-21 від 02.03.2022, в якому вказано, що кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), спричиненої ОСОБА_1 , який, як вказано у висновку, може становити 1 080 МЗП( мінімальних заробітних плат). Визначаючи розмір моральної шкоди судом першої інстанції проігноровано засади розумності, виваженості та справедливості. Згідно ч. 1 ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Вінницький апеляційний суд вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, приймає до уваги період перебування позивача під слідством і судом з урахуванням положень статті 532 КПК України. Так, 28.09.2011 постановою слідчим порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 268 КК України. Проте 10.03.2020 вироком Вінницького міського суду Вінницької області, ОСОБА_1 виправдано за ч.3 ст. 368 КК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості у скоєні злочину. 26.01.2021 ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну даний вирок залишено без змін. Отже, під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 112 місяців - з 28.09.2011 до 26.01.2021 (набрання законної сили виправдувального вироку). При вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, апеляційний суд не бере до уваги висновок експерта №8101/21-21 від 02.03.2022, оскільки для даної категорії справ та з`ясування обставин, які мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій ніж право, не потрібні, адже моральна шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду визначається математичним шляхом (множенням кількості місяців перебування під судом та слідством на розмір мінімальної заробітної плати), що прямо передбачено Законом. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, необхідно враховувати суто правові підстави для її стягнення, а саме: період перебування під судом та слідством, перебування в умовах ізоляції, чи зазнала особа конституційних обмежень. Подібні висновки викладені Верховним Судом, в постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 373/1292/20. Вінницький апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди на підставі висновку експерта, оскільки даний висновок не може бути безумовною підставою для встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, хоча це має важливе правове значення для правильного вирішення спору. Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становить 6 500 грн 00 коп. Визначаючи розмір моральної шкоди, Вінницький апеляційний суд приймає до уваги конкретні обставини справи, а саме: термін перебування позивача під досудовим та судовим слідством, тривале його знаходження під арештом, а також обмеження, які стосувались у його професійної діяльності, зумовлені перебуванням останнього під слідством та судом, стаж його роботи та підрив репутації у службових відносинах, те, що позивачу було відмовлено у поновленні його на роботі, погіршення стану його здоров`я внаслідок тривалого кримінального переслідування, порушення його життєвих нормальних зав`язків з оточуючими, а тому приходить до висновку, що розмір моральної шкоди підлягає визначенню у подвійному розмірі гарантованого державою мінімуму, що не суперечать чинному законодавству і узгоджується з положеннями ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» . При визначенні розміру моральної шкоди Вінницький апеляційний суд керується положеннями ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». З урахування наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди в подвійному мінімальному розмірі заробітної плати, встановленого державою на час розгляду справи, в сумі 1 456 000 грн. (13 000 х 112 міс.), що буде відповідатиме принципу розумності та справедливості. Поряд з цим, витрати на оплату експертизи у розмірі 20 798,13 грн стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягають, оскільки суд, при вирішенні спору, не бере до уваги висновки експерта. Доводи апеляційних скарг в частині стягнення моральної шкоди є частково вагомими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині підстав та розміру стягнутого судом першої інстанції моральної шкоди. Доводи Вінницької обласної прокуратури про те, що позивачем не доведено незаконність прийнятих органом досудового розслідування чи прокурором процесуальних рішень не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення судом виправдувального вироку (пункт 1 частини першої статті 2 зазначеного Закону). Інші доводи апеляційних скарг Державної казначейської служби України та Вінницької обласної прокуратури є безпідставними та до уваги Вінницьким апеляційним судом не приймаються. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову , відповідно підлягають вирішенню питання розподілу судових витрат. Згідно з частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме: на 20,74% (розрахунок 1 456 000 грн. (задоволена частинна вимог): 7 020 000 грн. (ціна позову)) х 100 = 20,74%. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, а позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судових витрат на підставі п.13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати, понесені Вінницькою обласною прокуратурою у зв`язку з переглядом справи в суді за апеляційної інстанції в сумі 14747,50 грн. (виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог), слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 грудня 2022 року відстрочено відповідачу Державній казначейській службі України сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного провадження у справі. З матеріалів справи слідує, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги складає 18 607,50 гривень (150 % * 12405,00 грн.). Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково на 20,74%, тому їй слід сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3860,00 грн на користь держави, виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Вінницької обласної прокуратури - задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, в цій частині постановити нове. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 1 456 000 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Державної казначейської служби України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3860,00 гривень на користь держави Судовий збір, сплачений Вінницькою обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги в розмірі 14747,50 гривень компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало