Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/683/25

ПОСТАНОВА Іменем України 18 травня 2026 року м. Кропивницький справа № 404/683/25 провадження № 22-ц/4809/734/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Дьомич Л. М. (суддя-доповідач), судді Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року (суддя Іванова Н.Ю.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов ОСОБА_1 звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути на свої користь з держави Україна за рахунок коштів Держдавного бюджету України 100 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди внслідок поротиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, Відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, Відповідач 2). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Національної комісії з реабілітації від 26 січня 2023 року позивача визнано реабілітованим як особу, яка зазнала політичних репресій відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», у зв`язку з чим позивач набув право на отримання підвищеної пенсії на підставі п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказує, що неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України з питання перерахунку пенсії. Через систематичну протиправну відмову у перерахунку та виплаті надбавки до пенсії відповідно до вимог Закону, позивач, з метою захисту своїх прав, звернувся з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 340/3226/23 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 31 березня 2023 року стосовно перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 в частині встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано; зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 березня 2023 року в частині встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано, врахувавши правовий висновок суду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області залишено без задоволення; рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року в адміністративній справі залишено без змін. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №340/3226/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Закарпатській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року. Наголошує, що органами Пенсійного фонду України рішення у справі № 340/3226/23, яке набрало законної сили, у повному обсязі не виконується. Зауважує, що є особою похилого віку, пенсіонером, інвалідом III групи, учасником війни, реабілітованою особою. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 23 квітня 2007 року йому протипоказані психологічні напруження, зокрема, через перенесені інсульти у 1991 та 2005 роках; з квітня 2023 року систематично перебуває на стаціонарному лікуванні маючи онкологічне захворювання. Поряд з викладеним, йому доводиться вживати додаткових зусиль для доведення законності своїх вимог до органів Пенсійного фонду України, які останніми не визнаються й не виконуються до цього часу. На переконання позивача, з урахуванням його захворювання та принципового небажання державних органів виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, він взагалі може не дочекатися коштів, на які має беззаперечне право, що викликає почуття образи та пригнічення, абсолютну зневіру до правосуддя та розпач від неможливості реального виконання рішень, постановлених судами іменем держави Україна, змушує почуватися приниженим та зневаженим державою України в особі її державних органів. З врахуванням наведеного вважає, що йому було завдано моральної (немайнової) шкоди, яку він оцінює у 100000,00 грн. Повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи складає 24600,00 грн. Відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Кіровоградській області (Відповідач 1) У поданому до суду першої інстанції відзиві Відповідач 1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Зазначає, що у справі, яка розглядається, позовні вимоги заявлено до Відповідача 1, який не є суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивача, оскільки рішенням суду від 07 вересня 2023 року у справі № 340/3226/23 зобов`язано вчинити дії Відповідача

2. Зауважує, що на виконання рішення суду Відповідачем 2 було повторно розглянуто заяву позивача від 24 березня 2023 року в частині встановлення розміру підвищеної пенсії особі, яку реабілітовано. Вказує, що доплату за період з 01 квітня 2023 року по 29 лютого 2024 року на виконання рішення суду буде виплачено позивачу при надходженні відповідного фінансування з Державного бюджету України згідно черговості за датою набрання судовим рішенням законної сили. Наголошує, що всі судові рішення вносяться до реєстру за датою набрання законної сили та виконуються в частині виплати в межах фінансування на відповідний бюджетний рік. Рішення суду у справі № 340/3226/23 набрало законної сили 16 січня 2024 року, а погашення заборгованості з пенсійних виплат рішеннями суду станом на 24 лютого 2025 року Пенсійним фондом України фактично проведено по 19 листопада 2020 року включно, а отже не могло бути профінансовано поза чергою. Наполягає, що на виконання рішення суду було вчинено всі необхідні дії. На переконання Відповідача 1, наведені позивачем у позовній заяві розрахунок і оцінка душених страждань є суб`єктивними і не підтверджені відповідними документами, іншими належними та допустимими доказами. Вважає, що нарахований розмір правничої допомоги є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню (а.с. 60-64 том 1). Відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Закарпатській області (Відповідач 2) та доповнення до відзиву Відповідно до відзиву на позов Відповідач 2 в обґрунтування своїх заперечень вказує, що ГУ ПФУ в Закарпатській області діяло у спірних відносинах відповідно до п. 4 постанови КМУ від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а саме позивачу підвищення проводилося у розмірі 54,40 грн. Стверджує, що 06 лютого 2024 року Відповідачем 2 у добровільному поряду виконано рішення Кіровоградськолго окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 340/3226/23, оскільки, враховуючи правовий висновок суду, здійснено опрацювання перерахунку стосовно встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано, з 01 квітня 2023 року. Вважає, що усі твердження позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди діями ГУ ПФУ в Закарпатській області є безпідставними та недоведеними. Заперечує проти стягнення з Відповідача 2 витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката (а.с. 83-86, 89-93 том 1). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 5 000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання рішення суду, яке зобов`язує орган державної влади забезпечити конституційне право позивача на належне пенсійне забезпечення, у даному випадку об`єктивно призвело до зростання у останього відчуття безпорадності, невпевненості у завтрашньому дні та постійного емоційного напруження. Суд вказав, що похилий вік позивача, наявність у нього захворювань та інвалідності не є причиною виникнення протиправної бездіяльності відповідача, проте є тими обставинами, які суттєво підсилюють негативний вплив невиконання рішення суду на емоційний, психологічний і життєвий стан. Судом взято до уваги те, що невиконання рішення суду є суттєвим чинником, який поглиблює моральні страждання, оскільки позивач змушений постійно звертатися до органів державної влади, подавати скарги, контролювати рух виконавчого провадження та витрачати значні зусилля для захисту свого порушеного права, яке вже було встановлено та підтверджено судом. Невиконання рішення суду є самостійним порушенням прав особи та підставою для компенсації моральної шкоди, навіть за відсутності прямих матеріальних втрат. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також врахував стан його здоров`я, вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважав, що компенсація в сумі 5 000,00 грн буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань. Судом зауважено, що відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України. У частині вирішення питання про відшкодування витрат позивача на правоу допомогу, суд, з огляду на заперечення відповідачів, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з позовними вимогами, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не відповідає критеріям розумності та реальності, а відтак має бути зменшеним до 2 000,00 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року у даній справі, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 100 000,00 грн на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Кіровоградській області та ГУ ПФУ в Закарпатській області; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в суді першої інстанції у розмірі 11600,00 грн». Також просить відшкодувати судові витрати позивача у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Разом з тим, забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов`язковим держави. При цьому, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб такий засіб не вважався неефективним. Наголошує, що відверта протиправна бездіяльність державних органів призвела до розпачу, відчуття відчаю та душевних страждань позивача, які полягають в усвідомленні непотрібності людини сучасній Україні так само, як це було за часів радянщини. Звератає вагу, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поршуння прав позивача та спричинення йому моральної шкоди, проте, задовольняючи позовну вимогу в частині стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн не тільки не захистив прав позивача на належну сатисфакцію (відшкодування), але й довів його твердження про непотрібність людини державі, про повну зневіру у правосудді. Щодо вирішення судом питання відшкодування витрат позивача на правову допомогу, вказує, що у позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, розмір яких складав загалом 24600,00 грн. Проте, у судовому засіданні 10 грудня 2025 року позивач та його представник просили відшукодувати понесені витрати у загальному розмірі 11600,00 грн. Наведеному суд першої інстанції належної оцінки не надав та не обґрунтував розмір стягнутих судових витрат у сумі 2000,00 грн. Короткий зміст заперечень проти вимог і доводів апеляційної скарги У відзиві на апеляційну скаргу, поданому ГУ ПФУ в Закарпатській області, Відповідач 2 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване ним рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказує, щоДержавна казначейська служба України не була залучена до участі у справі в якості представника Держави України. ГУ ПФУ в Кіровоградській області та в Закарпатській області є юридичними особами публічного права та не можуть представляти державу. На переконання Відповідача 2, наявність судового спору та рішення судів у справі №340/3226/23 не може бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є зокрема шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, який позивачем у позові не наведений та необґрунтований належним чином. Наголошує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Проте, позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди, не вказав жодних критеріїв, які він враховував при визначенні причинно-наслідкового взаємозв`язку наслідків, що настали у зв`язку з діями органу пенсійного фонду та не вказав конкретних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди. Вказує на відсутність конкретизації, яку саме норму ЦК України порушено. Звертає увагу, що ГУ ПФУ в Закарпатській області 06 лютого 2024 року в добровільному порядку виконано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року по справі №340/3226/23. Щодо витрат позивача на правову допомогу зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (а.с. 240-245 том 1). Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, що поданий ГУ ПФУ в Кіровоградській області, Відповідач 1просить скасувати рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року і даній справі в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Мотивуючи свою правову позицію, наголошує, що виконання рішення суду у справі №340/3226/23 здійснювалось Віповідачем 2, а не Відповідачем

1. Наполягає на тому, що ГУ ПФУ вчинило всі необхідні дії по виконанню рішення суду, обрахували суму та забезпечили облік суми боргу та подальші виплати Пенсійним фондом України сум за рахунок коштів державного бюджету. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні, а тому у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити. Вказані позивачем у позовній заяві розрахунок і оцінка душевних страждань є суб`єктивними і не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами. Щодо стягнення судових витрат зазначає, що нарахований розмір правничої допомоги є безпідставним та необґрунтованим, відповідно не підлягає задоволенню (а.с. 2-7 том 2). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги. Згідно з ухвалою апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу. 17 березня 2026 року закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 30 квітня 2026 року о 12 год. 00 хв., про що постановлено відповідну ухвалу. У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії з розгляду даної справи судді Дуковського О.Л. судове засідання, призначене на 30 квітня 2026 року, не відбулося та було відкладене на 18 травня 2026 року об 11 год. 30 хв. У відповідності до вимог процесуального закону учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 36-43 том 2), Згідно з ухвалою апеляційного суду від 18 травня 2026 року строк розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року продовжено на п`ятнадцять днів. У судовому засіданні 18 травня 2026 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити у частині вимог про стягнення моральної шкоди. Представники Відповідача 1 та Відповідача 2 участі в судовому засіданні не бради, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. При цьому, ГУ ПФУ в Кіровоградській області було подано до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с. 44 том 2). Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Національної комісії з реабілітації від 26 січня 2023 року (а.с. 15-16 том 1) ОСОБА_1 з 23 березня 2023 року визнано реабілітованим довічно як особу, яка зазнала політичних репресій відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (посвідчення реабілітованої особи серії НОМЕР_1 від 23 березня 2023 року, а.с. 13 на зворіті том 1), у зв`язку з чим останній набув право на отримання підвищеної пенсії на підставі п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач неодноразово звертався до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з заявами, клопотаннями та пропозиціями щодо здійснення перерахунку пенсії, відповідно до ст. 47 та п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 18-20 том 1). Листами ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17 квітня 2023 року, 04 квітня 2023 року, 17 травня 2023 року повідомлено, що заяви позивача розглянуті, зокрема, заява від 27 березня 2023 року -за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Закарпатській області та рішенням від 31 березня 2023 року № 935040165272 проведено перерахунок пенсії з 01 квітня 2023 року; зазначено, що надбавка та підвищення до пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Мінічстрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654, за якою з 01 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводяться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн; вказано, що підвищення пенсій у розмірі 54,40 грн встановлено відповідно до норм діючого законодавства (а.с. 23-24 том 1). Вважаючи відмову органу ПФУ України у здійсненні перерахунку пенсії у відповідності до вимог законодавства неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому ст. 47, п. «г» ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком; зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 24 березня 2023 року; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (а.с. 25 том 1). Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 340/3226/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до участі у справі у якості співвідповідача залучено ГУ ПФУ в Закарпатській області з тих підстав, що здійснення перерахунку пенсії позивача здійснюється саме ГУ ПФУ в Закарпатській області, у той час як пенсійна справа знаходиться у ГУ ПФУ в Кіровоградській області та цим управлінням здійснюється виплата пенсії (а.с. 26). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 340/3226/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 31 березня 2023 року стосовно перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 в частині встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано; зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 24 березня 2023 року в частині встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано, врахувавши правовий висновок суду; відмовлено у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог (а.с. 27-29 том 1). Відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 340/3226/23 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області залишено без задоволення; рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року - без змін (а.с. 30-32 том 1). Згідно з ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі №340/3226/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Закарпатській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 (а.с. 33 том 1). Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ від 08 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 340/3226/23, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом 18 жовтня 2023 року, відповідно до якого ГУ ПФУ в Закарпатській області зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 березня 2023 року в частині встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано, враховуючи правовий висновок суду; надано боржнику строк для виконання судового рішення - 10 робочих днів (а.с. 34 том 1). Листом від 07 лютого 2024 року ГУ ПФУ в Закарпатській області на вимогу виконавця повідомило, що останнім 06 лютого 2024 року в добровільному порядку виконано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 340/3226/23 та проінформувало, щолтстягувачу опрацьовано перрахунок стосовно встановлення розміру підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано з 01 квітня 2023 року. Відповідно до доданого перерахунку від 06 лютого 2024 року розмір підвищення пенсії ОСОБА_1 склав 1046,50 грн (а.с. 35-36 том 1). У позові стверджується, що ОСОБА_1 не вважає судове рішення у справі № 340/3226/23 виконаним, посилаючись на те, що 23 лютого 2024 року він звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з заявою, у якій зазначив, що підвищення до пенсії у сталому розмірі 1046,50 грн не відповідає ні висновкам судів у справі № 340/3226/23, ні п.«г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 37 том 1). У відповіді від 08 березня 2024 року на вказане зверенння позивача ГУ ПФУ в Кіровоградській області вказало, зокрема, що у рішенні суду відсутні зобов`язання щодо проведення перерахунку підвищення пенсії репресованої особи, яку реабілітовано, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 38 том 1). Крім того, листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 12 серпня 2024 року позивача було сповіщено, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ним законної сили. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 340/3226/23 набрало законної сили 16 січня 2024 року. ПФУ забезпечено фінансування виплат за судовими рішеннями, які набрали законної сили по 19 вересня 2020 року включно (а.с. 39 том 1). Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 340/3226/23 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення; у встановлений строк зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області подати до суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року; у встановлений строк зобов`язано ГУ ПФУ у Закарпатській області надати до суду інформацію на такі запитання: -коли і за який період перераховано розмір підвищення пенсії репресованої особи на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року? -який розмір підвищення пенсії репресованої особи нарахували і виплатили за період з 24 березня 2023 року по 01 вересня 2024 року? - чи збільшували розмір підвищення пенсії репресованої особи з урахуванням збільшення розміру мінімальної пенсії за віком? (а.с. 40 том 1). 04 жовтня 2024 року ГУ ПФУ у Закарпатській області подано до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі № 340/3226/23, в якому зазначено, що управлінням виконано судове рішення, а саме: 13 лютого 2024 року було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24 березня 2023 року в частині встановлення розміру підвищення пенсії репресованій особі, яку реабілітовано, врахувавши правовий висновок суду (копія рішення № 935040165272 про перерахунок), а саме: з 01 квітня 2023 року щомісячно встановлено підвищення репресованій особі, яку реабілітовано в розмірі 1046,50 грн (мінімальний розмір пенсії за віком станом на 2023 рік 2093,00 грн*50%); розрахунок здійснено з 2023 року по теперішній час 2024 рік та встановлено довічно. Вказано, що під час виконання рішень суду дії Головного управління повинні узгоджуватись із зобов`язаннями, визначеними судом в результативній частині рішення; в мотивувальній частині рішення суду зазначено, що підвищення пенсії як для репресованої особи, яку реабілітовано, становить 1046,50 грн. Щодо питання номер 2: «Який розмір підвищення пенсії репресованої особи нарахували і виплатили за період з 24 березня 2023 року по 01 вересня 2024 року?» повідомлено, що згідно з абз. 1 п. 4.10 розділу IV Постанови правління ПФУ № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після перерахунку пенсії електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання для здійснення виплати пенсії. Тобто, у впровадженому технологічному процесі опрацювання звернень, доступ до матеріалів електронної пенсійної справи ГУ ПФУ в Закарпатській області має тільки на етапі прийняття рішення. У зв`язку з тим, що електронна пенсійна справа ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області, у ГУ ПФУ в Закарпатській області відсутня можливість надати інформацію про розмір підвищення, який виплатили заявнику за період з 24 березня 2023 року по 01 вересня 2024 року (а.с. 41-42 том 1). Згідно з ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 340/3226/23 у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовлено та встановлено новий 10 денний строк для подання звіту з дня отримання ухвали суду. При цьому, судом зауважено, що Закон пов`язує розмір підвищення пенсії з розміром мінімальної пенсвії за віком. Тому у разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком збільшується і розмір підвищення пенсії. Приписами ч.1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 2361,00 грн. Отже, з 01 січня 2024 року підвищення пенсії становить 1180,50 грн. Таким чином, ГУ ПФУ в Закарпатській області допустило помилку при обчисленні 13 лютого 2024 року підвищення до пенсії за період з 01 січня того ж року (а.с. 43-44 том 1). Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 340/3226/23 ГУ ПФУ в Закарпатській області оскаржило в апеляційному порядку (а.с. 46-47 том 1). З єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 340/3226/23 залишено без змін. Згідно з ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 340/3226/23 прийнято звіт ГУ ПФУ в Закарпатській області в Закарпатській області про виконання рішення суду. Також судами встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, учасником війни, має інвалідність III групи, йому протипоказані психологічні напруження, з квітня 2023 року проходить лікування від онкологічного захворювання (а.с. 13 на звороті 14, 48-52 том 1). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи наведену вимогу процесуального закону та беручи до уваги зміст і вимоги апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції у даній справі переглядається лише у частині обґрунтованості визначення місцевим судом присудженого до відшкодування позивачу розміру моральної шкоди, а також у частині розподілу витрат позивача на правову допомогу. Таким чином, викладені в оскаржуваному судововому рішенні мотиви та відповідні висновки суду першої інстанції щодо суб`єктного складу учасників справи та самого факту спричинення позивачу моральної шкоди, у тому числі наявності складу правопорушення, апеляційним судом на предмет їх законності та обґрунтованості не досліджуються та не переглядаються. Колегія суддів виходить з того, що відповідні обставини були встановлені у судовому рішенні і Відповідач 1 та Відповідач 2 у встановленому процесуальним законом порядку їх не заперечили, оскільки з апеляційними скаргами на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції не звернулись. Таким чином, апеляційним судом не приймаються до уваги відповідні доводи відзивів на апеляційну скаргу. Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржено Відповідачем 1 у встановленому процесуальним законом порядку, вимоги відзиву ГУ ПФУ в Кіровоградській області про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року і даній справі в повному обсязі та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають положенням процесуального законодавства та є безпідставними. У контексті доводів Відповідавча 1 та Відповідача у, що викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів також звертається допринципу заборони повороту до гіршого, що відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше тановище, порівняно із тим, що така особа досягнула в опередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Отже, вирішуючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги питання обґрунтованості визначення судом розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, колегія суддів виходить з обставин встановлення місцевим судом фактів протиправної бездіяльності відповідачів і заподіяння позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди, що не було спростовано відповідачами. Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України). Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine). Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц). Виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14- 714цс19) Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Як зазначила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди та є підставою для її відшкодування. Апеляцйіним судом зважено на те, що вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справі, що переглядається, встановлено,що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через здійснення органами ПФУ необґрунтованого та такого, що не відповідає вимогам закону перерахунку пенсії репресованій особі, яку реабілітовано, а також у тому, що позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав та звертатись з позовом до адміністративного суду. Матеріали справи свідчать, що позивачу дійсно довелось прикладати значних зусиль для відновлення своїх порушених прав і після ухвалення Кіровоградським окружним адміністративним судом рішення у справі № 340/3226/23. Апеляційним судом зважено на те, що домігшись поновлення свого порушеного права у судовому порядку, позивач усвідомлює, що встановлене відповідно до норм діючого законодавства підвищення до пенсії він у повновму обсязі фактично не отримує через черговість виконання судових рішень органами ПФУ. Вказане також є фактором, що спричиняє моральні страждання. Врахувавши викладене, а також беручи до уваги вік та стан здоров`я позивача, характер правопорушення, глибину душевних страждань та негативні наслідками, які продовжували існувати після ухвалення судового рішення у справі № 340/3226/23 та набрання ним законної сили,є очевидним, що присуджений до стягнення судом першої інстанції розмір грошової компенсації у сумі 5000,00 грн не відповідає обставинам завдання моральної шкоди, верховенству права, вимогам розумності і справедливості. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди змінити та збільшити розмір компенсації моральної шкоди до 50 000,00 грн. Судові витрати Щодо витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, необхідно зазначити наступне. Місцевий суд, вирішуючи відповідне питання, дійшов висновку, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, однак, заявлений позивачем до відшкодування розмір таких витрат не відповідає критеріям розумності та реальності, а тому має бути зменшений до 2000,00 грн. З такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може. Так, за положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги під час розгляду даної справи у суді першої інстанції адвокатом Суліменко Тетяною Анатоліївною (а.с. 9-13 том 1). Так, матеріали справи свідчать про те, що20 січня 2025 року між позивачем та адвокатом Суліменко Т.А. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, які полягають у наданні Клієнту правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складенні заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру у справі про відшкодування моральної шкоди, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. У п.п. 3.2. 3.3. вказаного договору сторони дійшли згоди, що визначення розмірів гонорару та гонорару успіху визначаються Додатком 1 до договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2025 року. Підстави для зміни розміру гонорару, порядок оплати тощо визначаються Сторонами шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Виключенням є Гонорар успіху. Згідно з п. 6 Додаткової угоди №1 від 20 січня 2025 року до договору сторони погодили, що оплата за отримані послуги відбувається у день їх отримання/подання документа, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів, у розмірі визначеному Додатком 1, який є невід`ємною частиною договору. Вартість послуг (правової допомоги) визначається у розмірі від мінімальної заробітної плати визначеної чинним законодавством України станом на день надання послуги. На підтвердження здійсненої оплати Адвокатом виписується розрахункова квитанція оригінал якої передається та зберігається Клієнтом. 20 січня 2025 року Адвокатом було видано Клієнту розрахункову квитанцію серія ААБГ№ 008253, яка підтверджує надання консультації з вивченням документів наданих Клієнтом, вартість якої, відповідно до Додатку 1 до Договору складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та дорівнює 1600,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 20 січня 2025 року складає 8000,00 грн.). 22 січня 2025 року Адвокатом складено позовну заяву майнового характеру з ціною позову до 200000,00 грн. Вартість цієї послуги відповідно до Додатку 1 до договору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати, що відповідає 8000,00 грн, про що Клієнту була видана розрахункова квитанція серії ААБГ № 008255. З урахуванням Додатку 1 до договору вартість участі Адвоката в одному судовому засіданні в суді першої інстанції складає 0,25 розміру мінімальної заробітної плати, що відповідає 2000,00 грн. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом першої інстанції не взято до уваги, що у позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрату загальному розмірі 24600,00 грн. Разом з тим, у судовому засіданні 10 грудня 2025 року позивач та його представник просили стягнути понесені позивачем фактичні витрати у загальному розмірі 11600,00 грн, де: 1600,00 грн - вартість консультації з вивченням документів наданих Клієнтом, 8000,00 грн вартість складення позовної заяви та 2000,00 грн - участь адвоката у судовому засіданні. Як правильно зауважив скаржник, наведеному суд першої інстанції належної оцінки не надав. Апеляційним судом зважено на те, що Відповідач 1 та Відповідач 2 сам факт надання позивачу правової допомоги не заперечили, проте вказували на те,що розмір витрат, який підлягає відшкодуванню є безпідставним та необґрунтованим. При цьому, заяв про зменшення таких витрат до суду першої інстанції ні Відповідачем 1, ні Відповідачем 2 подано не було. Колегією суддів враховано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Таким чином, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, за встановлених судом першої інстанції у даній справі обставин надання позивачу правової допомоги, а також неподання відповідачами обґрунтованої заяви про зменшення таких витрат, місцевий суд, частково задовольняючи вимоги позову, мав стягнути понесені позивачем витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, чого судом зроблено не було, а натомість безпідставно зменшено розмір відповідних судових витрат. Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, враховуючи зміну судом оскаржуваного судового рішення у частині розміру моральної шкоди, понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11600,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету пропорційно задоволеним вимогам (50%), а саме у сумі 5 800,00 грн. У відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційним судом також здійснений відповідний розрахунок витрат позивача зі сплати судового збору за подання апелдяцйіної скарги. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що маютьзначення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з тим, що висновки суду першої інстанції щодо вимоги про стягнення моральної шкоди не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, а тому підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 5 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. У задоволенні решти вимог відмовити.» Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 726,72 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст доповідачем у справі складено 23 червня 2026 року. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний