Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/37926/24

Справа № 127/37926/24 Провадження № 22-ц/801/1200/2025 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 рокуСправа № 127/37926/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Сала Т. Б., Сопруна В. В. Секретар: Пантелеймонова А. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, Рішення ухвалила суддя Романюк Л. Ф. Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Вінниця Дата складання повного тексту рішення 25 березня 2025 року, В с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до рф в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000,00 євро, що на день подачі позову до суду еквівалентно 22 038 300,00 грн. за офіційним курсом КБУ і просив стягнути на його користь із відповідача судові витрати в розмірі 15 000,00 грн. на професійну правничу допомогу. Свої вимоги мотивував тим, що згідно указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 він був мобілізований 26 лютого 2022 року на військову службу до Збройних Сил України та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації. 28 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області, через артилерійський обстріл противника отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях та здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини в подальшому був направлений на лікування до КНП «МКЛ № 5» ММР, де клінічно та рентгенологічно був обстежений, виконані ВХО, накладений АЗФ стрижневого типу (плече передпліччя). Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 52/п від 04 січня 2023 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 12:00 год поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області, під час виконання бойового завдання, через артилерійський обстріл противника, отримав поранення: мінно-вибухову травму. Вказані поранення отримані під час виконання обов`язків військової служби та пов`язані із захистом Батьківщини. Отримане поранення на підставі класифікатора розділу прав та за ступенем тяжкості згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04 липня 2007 року - травма відноситься до важких. З 28 жовтня 2022 року по 04 листопада 2024 року йому проведено оперативні втручання 29 разів, а саме: 28 жовтня 2022 року, 02 листопада 2022 року, 04 листопада 2022 року, 08 листопада 2022 року, 11 листопада 2022 року, 15 листопада 2022 року, 21 листопада 2022 року, 25 листопада 2022 року, 29 листопада 2022 року, 05 грудня 2022 року, 09 грудня 2022 року, 13 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 23 грудня 2022 року, 27 грудня 2022 року, 30 грудня 2022 року, 03 січня 2023 року, 06 січня 2023 року, 09 січня 2023 року, 13 січня 2023 року, 17 лютого 2023року, 17 квітня 2023року, 26 квітня 2023року, 11 травня 2023року, 23 червня 2023 року, 11 вересня 2023 року, 12 лютого 2024 року, 04 листопада 2024 року (а. с. 15-45). Однак навіть після всіх оперативних втручань через отримані поранення функції руки взагалі не відновились, він був змушений довготривало лікуватися в госпіталях, лікарнях, крім того через велику кількість оперативних втручань був інфікований гепатитом С, що негативно відобразилось на стані його здоров`я та потребує ще довготривалого дороговартісного лікування. 13 березня 2024 року йому надано 2 групу інвалідності; захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Його безпосередня участь в бойових діях мала істотний вплив на його психологічний, фізичний та моральний стан, оскільки за час виконання бойових завдань, він неодноразово був свідком загибелі та поранення своїх товаришів та побратимів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався ризику поранення та загибелі, був змушений використовувати зброю та зазнав інших множинних грубих порушень конституційних прав, зокрема, гарантованого Конституцією України права на життя, адже, постійно реально сприймав загрозу бути вбитим. Від початку збройної агресії рф проти України він, як громадянин України та учасник бойових дій, інвалід війни, постійно перебуває у пригніченому стані, у зв`язку з важким пораненням через мінновибухову травму, стану після закритого дефекту шкіри та м`яких тканин аутедермотрансплантантом, травматичного пошкодження променевого нерва на рівні дистального відділу плеча. Йому потрібна стороння допомога для самообслуговування; у нього знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на стосунках з оточуючими, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, чим особисто завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача. Із 26 лютого 2022 року він постійно зазнає душевного болю та страждань, внаслідок військової агресії він став інвалідом у молодому віці, через отримане поранення змушений довготривало лікуватися в госпіталях, лікарнях. Через велику кількість оперативних втручань був інфікований гепатитом С, що негативно відобразилося на стані здоров`я та що потребує ще довготривалого дороговартісного лікування. Він втратив можливість проживати повноцінне життя, яким він проживав до збройної агресії. Крім того він зазнав та зазнає душевного болю і страждань, втратив душевний спокій, постійно відчуває невпевненість і незахищеність. З урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності він вважає, що йому завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню винуватцем. Враховуючи характер душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із збройною агресією рф проти України, що не дають йому можливості проживати повноцінне життя, яке він проживав до збройної агресії, істотних порушень моїх конституційних прав, умисного характеру дій відповідача, а також беручи до уваги його безпосередню участь в бойових діях та факт отримання захворювання, каліцтва, пов`язаного із захистом Батьківщини, вважає розумним присудити йому у відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 22 038 300,00 грн., що на день подачі позову до суду еквівалентно 500 000,00 євро за офіційним курсом НБУ. При цьому звернув також увагу й на те, що ті душевні страждання, які він отримав у результаті участі в бойових діях, є наслідком саме протиправних дій рф, за відсутності яких шкода не була б заподіяна. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині постанову, якою позов задовольнити і стягнути з рф на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000,00 євро, що на день подачі позову до суду еквівалентно 22 038 300,00 грн. за офіційним курсом НБУ. Зазначив, що не погоджується із рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки воно винесено внаслідок неповного з`ясування судом всіх обставин справи та при порушенні норм процесуального права. Суд не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до обставин справи, а тому ухвалене рішення не відповідає фактичним обставинам та підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення у відповідній частині. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку доказам, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення моральної шкоди саме у сумі 1 000 000,00 грн., що в 22 рази менше заявлених вимог та є неспівмірним із завданими стражданнями позивачеві, які виразилися у його безперервних перебуваннях в закладах лікування, постійних оперативних втручаннях 29 разів за 3 роки, що також негативно відобразилося на стані здоров`я та потребує ще довготривалого дороговартісного лікування. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що каліцтво позивача негативно не лише вплинуло на нього, а й кожного дня впливає і буде впливати до кінця його життя, оскільки верхня кінцівка зазнала такого травмування, що вже ніколи не буде виконувати своїх функцій, а провести протезування також неможливо. Суд першої інстанції не врахував тривалості фізичних, душевних та психічних страждань позивача, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям, яке він мав до початку збройної агресії рф проти України. Також суд не взяв до уваги, що через протиправні дії відповідача, позивач став інвалідом війни 2 групи та більше не зможе працювати й забезпечувати свою сім`ю як до початку збройної агресії. Кожного дня він вимушений звертатися за допомогою до сторонніх, що негативно впливає на душевний стан. Щоденно, кожної миті він відчуває душевні страждання через каліцтво, якого він зазнав через збройну агресію рф проти України. Суд також не в повній мірі взяв до уваги характер і тривалість страждань позивача, стан психічного здоров`я його, тяжкість отриманого ним психологічного насилля, істотність вимушених змін у його житті після каліцтва, що є конкретними обставинами у справі, а також характер моральних страждань і наслідків, що наступили для нього, що є підставою вважати доведеним позивачем повністю заявлений розмір моральної шкоди, завданої відповідачем. Судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано характер моральних страждань позивача, не у повному обсязі надано оцінку наданим позивачем письмовим доказам, що потягло за собою помилкове визначення розміру моральної шкоди лише в 1 000 000,00 грн. та порушення норм матеріального й процесуального права. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно вимог частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії. Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. 24 лютого 2022 року розпочалася та триває збройна агресія російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства рф в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. Тому відсутня необхідність у направленні до посольства рф в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв язку із вчиненою збройною агресією проти України та ігноруванням нею суверенітету й територіальної цілісності Української держави. Із 24 лютого 2022 року таке направлення є неможливим у зв`язку із розірванням дипломатичних відносин України із рф. З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку із триваючою повномасштабною збройною агресією рф проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди рф бути відповідачем у справі є недоречним. В судове засідання позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Майструк Н. Р., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, причини неявки не повідомили. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. За правилами частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 ОСОБА_1 був мобілізований 26 лютого 2022 року на військову службу до Збройних Сил України та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації. 28 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області, через артилерійський обстріл противника отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях та здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, в подальшому був направлений на лікування до КНП «МКЛ № 5» ММР, де клінічно та рентгенологічно був обстежений, виконані ВХО, накладений АЗФ стрижневого типу (плече передпліччя). Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 52/п від 04 січня 2023 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 12:00 год поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області, під час виконання бойового завдання, через артилерійський обстріл противника, отримав поранення: мінно-вибухову травму. Вказані поранення отримані під час виконання обов`язків військової служби та пов`язані із захистом Батьківщини (а. с. 14). Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України № 5012 від 04 грудня 2023 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир взводу, дійсно в період з 12 жовтня 2022 року по 28 жовтня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області. Підстава: довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04 січня 2023 року № 52/п (а. с.13). Отримане поранення на підставі класифікатора розділу прав та за ступенем тяжкості згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04 липня 2007 року, - травма відноситься до важких. З 28 жовтня 2022 року по 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 проведено оперативні втручання - 29 разів, а саме: 28 жовтня 2022 року, 02 листопада 2022 року, 04 листопада 2022 року, 08 листопада 2022 року, 11 листопада 2022 року, 15 листопада 2022 року, 21 листопада 2022 року, 25 листопада 2022 року, 29 листопада 2022 року, 05 грудня 2022 року, 09 грудня 2022 року, 13 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 23 грудня 2022 року, 27 грудня 2022 року, 30 грудня 2022 року, 03 січня 2023 року, 06 січня 2023 року, 09 січня 2023 року, 13 січня 2023 року, 17 лютого 2023 року, 17 квітня 2023 року, 26 квітня 2023 року, 11 травня 2023 року, 23 червня 2023 року, 11 вересня 2023 року, 12 лютого 2024 року, 04 листопада 2024 року (а. с. 15-45). Однак навіть після всіх оперативних втручань через отримані поранення функції руки взагалі не відновились, ОСОБА_1 був змушений довготривало лікуватися в госпіталях, лікарнях, крім того через велику кількість оперативних втручань був інфікований гепатитом С, що негативно відобразилось на стані його здоров`я та потребує ще довготривалого дороговартісного лікування. Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 08 лютого 2024 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 безтерміново, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. с. 10). Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 08 квітня 2024 року Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради, Управлінням соціального захисту населення (Правобережне), на термін до 01 квітня 2026 року, ОСОБА_1 як особа з інвалідністю 2 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни учасників бойових дій (а. с. 11). Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 689372, виданої 13 березня 2024 року спец. травматологічною МСЕК Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи у зв`язку з пораненням (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини; інвалідність встановлена на строк до 1 квітня 2026 року (а. с. 12). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку зі збройною агресією рф проти України, ОСОБА_1 зазнав фізичних та душевних страждань, зокрема переніс 29 хірургічних втручань, постійний стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача-агресора. При визначенні розміру моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн., суд врахував характер допущеного державою рф правопорушення, глибину душевних страждань позивача, позбавлення його можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості. Із таким висновком суду колегія судів погоджується частково. Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема шляхом застосування судового імунітету держави, є таким що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція, 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55). ЄСПЛ неодноразово визнавав, що «надання імунітету державі в ході цивільного судочинства переслідує законну мету дотримання міжнародного права для сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через повагу до суверенітету іншої держави» (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 60; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 29 червня 2011 року, § 52; Wallishauser v. Austria, (скарга № 156/04), рішення від 17 липня 2012 року, § 60). Таким чином, у контексті наведеної практики ЄСПЛ, застосування судового імунітету російської федерації у справі за позовом про відшкодування шкоди повинно мати законну мету, зокрема сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через дотримання міжнародного права. У той же час, збройна агресія проти України, здійснена російською федерацією в порушення основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, вчинені її збройними силами міжнародно-правові злочини в Україні виключають, з ініціативи російської федерації, питання ввічливості та добрих відносин між країнами. Це позбавляє застосування судового імунітету російської федерації, що обмежує право позивача на справедливий суд, законної мети. Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі, в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (резолюція 71/189, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 2016 року). Отже, обов`язку держав утримуватися від збройної агресії кореспондує право людини на мир, яке є запорукою дотримання інших прав і свобод, гарантованих нормами Загальної декларації прав людини та інших міжнародно-правових актів. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Основного Закону України). Преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки. Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24 жовтня 2005 року, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи. Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19 грудня 2016 року). Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія рф проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. Також відомим є той факт, що 24 лютого 2022 року рф здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а тому такі обставини не підлягають доказуванню, згідно приписів частини 3 статті 82 ЦПК України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України. Силові дії рф, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення рф до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року. Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» - права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія. Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданної цими діями шкоди. Суд також враховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно частин першої і четвертої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів. Частиною 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України). Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України). Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. В пункті 10 цієї постанови роз`яснено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом. Такий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19. Як вбачається із матеріалів справи, позивач до початку військової агресії з боку рф, як повноправний громадянин своєї країни, мав налагоджений побут, ритм і графік життя, був здоровим військовим, маючи звання старшого лейтенанта та можливість вести повноцінне життя. Проте наведені обставини, а саме такі, як збройна агресія рф проти України, призвели до тривалих фізичних, душевних та психічних страждань, до того, що він став інвалідом 2 групи і більше не зможе повноцінно працювати й забезпечувати свою сім`ю як до початку збройної агресії, потребує сторонньої допомоги; до постійного перебування та лікування в лікувальних закладах; до перенесення 29 оперативних втручань за 3 роки, та в результаті призвело до каліцтва, яке негативно впливає і буде впливати на нього до кінця його життя, оскільки верхня кінцівка зазнала такого травмування, що вже ніколи не буде виконувати своїх функцій, а провести протезування неможливо. Суд погоджується із доводами позивача про те, що у зв`язку з підступною збройною агресією рф та у страшному почутті невизначеності щодо подальшого його існування, російська федерація завдала йому тяжких моральних страждань. Він, як може, докладає додаткових зусиль для організації свого життя. Також він сприймає як зверхнє ставлення до нього, як до людини з боку рф, яка під час воєнного вторгнення в Україну вбиває українців як військових так і мирних громадян, знищує і цивільну інфраструктуру українських міст, селищ і сіл, з чого також він відчуває себе наляканим, приниженим і морально подавленим, та ці відчуття продовжуються і понині. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З урахуванням таких встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, який заявлений позивачем у 500 000,00 євро, є таким, що відповідає розміру спричиненої йому відповідачем моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, фізичного і душевного здоров`я особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач також зазнав і продовжує зазнавати психологічних страждань, фізичного болю і душевного болю, оскільки маючи вік 38 років на сьогоднішній день і 35 років на час поранення, та будучи зовсім молодим чоловіком, офіцером із військовим званням старший лейтенант, отримав поранення внаслідок чого визнаний інвалідом 2 групи, у зв`язку з чим позбавлений багатьох життєвих можливостей, бажань, мрій, а також і того, що відновлення попереднього становища ніколи не буде. Також слід врахувати при визначенні розміру моральної шкоди і безпосередню участь позивача в бойових діях та факт отримання захворювання, каліцтва, пов`язаного із захистом Батьківщини. Апеляційний суд, врахувавши обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, множинний характер порушень його конституційних прав, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його житті, безповоротно пошкодженого здоров`я, каліцтва, час та зусилля, необхідні для можливості переживання таких подій у його житті і здоров`ї та неможливості відновлення попереднього стану, приходить до висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань буде заявлена позивачем сума 500 000,00 євро. Суд першої інстанції ухвалив своє рішення із додержанням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права, проте при визначенні розміру моральної шкоди не врахував таких наведених обставин, тому висновки суду щодо визначення розміру моральної шкоди є такими, що не відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення. Отже, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки при вирішенні справи суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, проте при визначенні розміру моральної шкоди не врахував таких наведених вище обставин, тому рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні: із 1 000 000,00 грн. моральної шкоди на 500 000,00 євро моральної шкоди, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що складатиме суму 23 425 000,00 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні. З урахуванням встановлених по справі обставин та вимог цивільного матеріального та процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення суду в частині визначення до стягнення розміру моральної шкоди. Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, у зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги та задоволенням позовних вимог, відповідно до положень ст. 141, п.п. «б» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір: при подачі позовної заяви судовий збір, від якого позивач звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», становить суму 15 140,00 грн. та суму 22 710,00 грн. за подачу апеляційної скарги, а разом 37 850,00 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_5 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500 000,00 євро, що еквівалентно сумі 23 425 000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України. Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір в сумі 37 850,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіТ. Б. Сало В. В. Сопрун Повний текст судового рішення складений 22 травня 2025 року