Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/4744/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 31 січня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/4744/21 Головуючий у першій інстанції Маслюк Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/366/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. секретар Зіньковець О.О. Позивач: ОСОБА_1 Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики (суддя Маслюк Н.В.), ухвалене о 10 год 24 хв у м. Чернігові, повний текст складений 22.11.2022, В С Т А Н О В И В: В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики (боргової розписки) від 22.12.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про одержання в борг 120 000,00 дол США, з яких 27 000,00 дол. США це погашення боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 , а залишок 93 000,00 дол США це борг перед ОСОБА_2 . Позов мотивовано тим, що зазначений договір позики не відповідає ст. ст. 203, 207 ЦК України, оскільки, позивачем грошові кошти не одержувалися, текст розписки надруковано без його волі та згоди. Сам бланк розписки виконано на українській мові, а текст викладений на російській мові, із тексту вбачається, що ОСОБА_1 начебто отримав гроші як фізична особа, тоді як бланк розписки містить печатку і підпис від імені позивача вже як директора ТОВ «ЧЕК-Трейд». Також, на підтвердження складання форми бланку ТОВ «ЧЕК-Трейд» та появи в ньому тексту розписки в різні періоди свідчить про те, що номери тел/факт, що зазначені в ньому, діяли до січня 2006 року, а потім були змінені (відповідне рішення розміщено на офіційному сайті Чернігівської міської ради). Графічне зображення реквізитів ТОВ «ЧЕК-Трейд» відносно кутів листа відображені рівно, водночас як текст розписки у середені форми має відповідний нахил. Зважаючи, що позивачем грошові кошти не отримувались, договір позики у формі ( боргової розписки) не укладався, а текс самої розписки було надруковано без згоди та волі на те позивача просив визнати договір позики від 22.12.2016 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду мотивовано тим, що оспорювання факту укладення 22.12.2016 договору позики між сторонами здійснюється не шляхом подання окремого позову про визнання недійсним спірного договору, а під час вирішення справи про стягнення боргу за договором позики, що свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту свого права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позовних вимог або у разі, якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для скасування рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину із врахуванням висновків про ухилення стороною відповідачів від надання оригіналу боргової розписки для проведення судово-технічної експертизи із застосуванням наслідків передбачених статтею 109 ЦПК України. Скарга мотивована тим, що розглядаючи питання обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, суд не врахував, що вимога про визнання недійсним договору позики є законним і ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що серед суддів Верховного Суду, які приймали участь у винесенні даної постанови, не має спільної чіткої позиції щодо прийнятого ними рішення (було прийнято три окремі думки). Не визнав суд обставину недійсності боргової розписки, стосовно якої судом була призначена судово-технічна експертиза та взагалі не поставив під сумнів факт укладення договору позики з огляду на поведінку відповідачів, які всіляко ухилялись від виконання вимог ухвали від 13.07.2021. Щодо розміру правничої допомоги адвоката, який стягнутий судом з позивача, то зважаючи на складність справи, критерій реальності адвокатських витрат, поведінку відповідача щодо невиконання своїх процесуальних обов`язків (ненадання оригіналу розписки), вважає його завищеним та надуманим. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що 22.12.2016 ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_2 120 000,00 дол США на потреби сім`ї, з яких 27 000,00 дол США це погашення боргу за ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за розпискою від 08.09.2016, а решту - 93 000,00 дол США він зобов`язувався повернути у строк не пізніше 22.12.2018 (а. с. 5). В обгрунтування своїх вимог про визнання правочину (договору позики) недійсним, ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 215 ЦК України, вказував, що грошові кошти у сумі, зазначеній у борговій розписці, він не одержував, договір позики не укладав, текст самої розписки був надрукований без надання позивачем згоди та без його волі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2022 у цивільній справі № 201/13103/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , про стягнення заборгованості, позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 13.09.2017 у розмірі 93 000,00 дол США. У задоволенні вимог до ОСОБА_6 відмовлено (а. с. 203-210). Вказане рішення суду від 02.02.2022 не набрало законної сили, оскільки, воно було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Наразі провадження у справі № 201/13103/19 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21.09.2022 зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.01.2022 у справі призначалась технічна експертиза документу розписки від 22.12.2016, складеної ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , витребуваною із матеріалів цивільної справи № 201/13103/19 її оригіналу, проте, експертиза проведена не була, оскільки, оригінал розписки (за повідомленням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська) в матеріалах справи відсутній та відповідно до наявної у справі інформації, оригінал розписки від 22.12.2016 був отриманий представником позивача адвокатом Нугаєвою В.В., після чого, адвокат Радченко О.О. отримав її від ОСОБА_2 та в судовому засіданні під час розгляду справи повідомив про її втрату. За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальну настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Кодексу). Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України). Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати договір позики від 22.12.2016 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним посилаючись, як на підставу недійсності його неукладеність . У п.7.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року постановленій у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що правочин, який не вчинено ( договір який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Таким чином, висновок суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх інтересів є вірним. Доводи апеляційної скарги що до різних підходів та наявності окремих думок при ухваленні вище зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду не можуть бути підставою для неврахування її при розгляді даної справи. Доводи апеляційної скарги, щодо неврахування поведінки відповідачів та суду щодо не надання боргової розписки від 22.12.2016 року для проведення судової експертизи також не заслуговують на увагу суду, як підставу для зміни судового рішення. У справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , про стягнення заборгованості було призначено судово- технічну експертизу, на вирішення якої винесено питання які є схожими за змістом з питаннями, що були поставлені на вирішення експертизи призначеної у справі що розглядається. Експертам у розпорядження було надано оригінал боргової розписки від 22.12.2016 року, але в зв`язку з не оплатою відповідачем проведення експертизи, остання не була зроблена. Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Правнича допомога відповідачу ОСОБА_3 надавалася на підставі договору про надання правової допомоги від 31.08.2021 року, укладеного з адвокатом Радченком О.О. (а.с.60), та ордера про надання правової допомоги серії СВ №1018954 (а.с.61). Відповідач ОСОБА_3 сплатив на користь адвоката 10 000,00 грн за надання послуг, що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру №19 від 08.09.2021 (а.с.64), детальним описом робіт від 08.09.2021 (а.с.63), актом здачі-прийняттянаданих послуг від 08.09.2021 (а.с.65). Відповідних клопотань у суді першої інстанції про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачем та його представником не заявлялось та відповідних доказів не подавали, розмір витрат на правничу допомогу не спростовано. Отже, висновок суду про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу є вірним та базується на матеріалах справи та встановлених судом обставинах. Підстав для зменшення розміру таких витрат колегія суддів апеляційного суду не вбачає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 2 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: