Постанова 4807 № 195/1898/22

Дата документу 02.02.2023 Справа № 195/1898/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 195/1898/22 Головуючий у І інстанції: Яцун О.О. Провадження № 22-ц/807/550/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З. суддів: Крилової О.В. Кухаря С.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шульженка Дениса Юрійовича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шульженка Дениса Юрійовича, про відновлення втраченого судового провадження у справі № 310/7097/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлової квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження у справі № 310/7097/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлової квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в якій просив суд відновити у повному обсязі втрачене судове провадження у справі № 310/7097/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлової квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 26,0 кв.м. об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а також продовжити розгляд справи по суті та постановити повний текст рішення суду. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2022 року заяву залишено без руху. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року заяву визнано неподаною і повернуто заявнику. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шульженка Д.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шульженка Д.Ю. посилається на те, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства. Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення цієї ухвали. Скаржник зазначає, що на адресу заявника зазначена ухвала не надсилалась, а представник ОСОБА_1 - адвокат Шульженка Д.Ю. отримав копію ухвали суду від 28 жовтня 2022 року на електронну пошту тільки 02 грудня 2022 року, після чого, 07 грудня 2022 року на виконання вимог цієї ухвали направив до суду заяву про усунення недоліків, а отже, дотримався п`ятиденного строку, зазначеному в ухвалі про залишення його заяви без руху. Ухвалою Запорізького апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 492 ЦПК України, у разі невідповідності заяви про відновлення втраченого провадження вимогам, встановлених ст. 491 ЦПК України, застосовуються правила ст. 185 ЦПК України. Відповідно до чч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву (заяву) подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції керувався тим, що всупереч вимог п.п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 491 ЦПК України, заявник не зазначив номери засобів зв`язку учасників судового процесу, не зазначив відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій, не вказав документи, відновлення яких він вважає необхідним і з якою метою. Заявнику надано строк для усунення цих недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що зазначена ухвала направлялась на електронну адресу представника заявника, яку той отримав 02 грудня 2022 року. Зокрема, суд зазначив, що представник заявника мав можливість в строк до 07 грудня 2022 року виконати вимоги, які зазначені в ухвалі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2022 року, однак станом на 09 грудня 2022 року за даними автоматизованої системи Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, від заявника та представника заявника заява про усунення недоліків заяви не надходила, а тому наявні підстави для повернення заяви. Також суд першої інстанції зазначив, що заявник і його представник мали право та можливість ознайомитись з ухвалою суду від 28 жовтня 2022 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/). Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2022 року оприлюднено 05 грудня 2022 року. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала суду» від 28 жовтня 2022 року у справі № 195/1898/22 було доставлено на електронну адресу представника заявника - адвоката Шульженка Д.Ю.: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матеріалами справи підтверджено, що 07 грудня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шульженка Д.Ю. надіслав до суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення його заяви без руху (а.с.18), яка надійшла до суду 15 грудня 2022 року. Отже, повертаючи заяву, не витримавши строку поштового перебігу, суд не надав можливості особі, яка з нею звернулась, відреагувати на позицію суду щодо усунення її недоліків. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії). Отже, відмова у прийнятті до розгляду позовної заяви з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. З огляду на те, що заявник фактично виконав вимоги, зазначені судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 28 жовтня 2022 року, правові підстави, які б перешкоджали вирішенню питання про відкриття провадження в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає, що порушено його право доступу до правосуддя. Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково повернув позовну заяву заявникові. Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про повернення заяви є передчасним, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, стст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шульженка Дениса Юрійовича - задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанціїдля продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 02 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: