Постанова 4807 № 334/2887/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2887/22 Головуючий у 1 інстанції: Філіпова І.М. Провадження № 22-ц/807/1898/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Кочеткової І.В. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про визнання оформлення фінансового документу Особистого рахунку нерухомості, в якій прописана та проживає, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання оформлення фінансового документу Особистого рахунку нерухомості, в якій прописана та проживає. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із недодержанням вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Позивачу був наданий строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали. ОСОБА_1 подала заяву про продовження строку на усунення недоліків, посилаючись на необхідність з`ясування відповідачів та їх юридичного статусу, який просила продовжити на 15 днів з дня отримання ухвали. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку задоволено частково, продовжено строк для усунення недоліків, визначених ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року, до десяти днів, тобто до 12 серпня 2022 року включно. 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала суду уточнену позовну заяву. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що судом правомірно було застосовано наслідки, передбачені ч. 3 статті 185 ЦПК України, оскільки позивач не усунула описані в ухвалі суду від 02.08.2022р. недоліки. Наголошує, що це не створює перешкод позивачу для звернення з позовом до суду повторно. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із п.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, скарги на які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки, визначені в ухвалі від 02.08.2022р. про залишення позовної заяви без руху, не були усунуті позивачем. Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне. Статтею 175 ЦПК України передбачено обов`язкові вимоги до змісту та оформлення позовної заяви. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтува- ння. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Статтею 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 185 ЦПК України). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, виз- начені статтями 17 5і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185цього Кодексу. Встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 , з яким вона звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, є визнання оформлення фінансового документу Особистого рахунку нерухомості, в якій вона прописана та проживає. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції посилався на наступні недо- ліки позову: позивачем не зазначено ідентифікаційні коди відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, офіційні електронні адреси відповідачів; матеріали вищезазначеної позовної заяви не містять: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; зазначення ціни позову. Також судом було відхилено посилання ОСОБА_1 на те, що вона звільняється від сплати судового збору за подання позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», мотивуючи це тим, що дія зазначеної норми не поширюється на вимоги позову ОСОБА_1 . Отже у такому разі позивачеві слід було сплатити судовий збір за подання цієї позовної заяви до суду. У наданій суду уточненій позовній заяві від 08.08.2022 (вх. № 13872/22) позивач визначила відповідачів та зазначила необхідні відомості про них. Зазначила про те, що ціна позову відсутня, оскільки позов не підлягає грошовій оцінці (а.с. 39). Щодо сплати судового збору пояснила, що позовні вимоги пов`язані із захистом майнових прав споживачів отримувачів адміністративних послуг (а.с. 40), що є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору. Разом з тим, вказала що вона є непрацюючим пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 2 200 грн (а.с. 41). Також позивач послалася на заходи досудового врегулювання спору і надала перелік доказів в обґрунтування своїх вимог (а.с. 4156). Отже, зі змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що позивачем було усунено недоліки позовної заяви на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя про залишення позовної заяви без руху. Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Суд першої інстанції, не встановивши з яких правовідносин виник даний спір, передчасно вимагав надання позивачем відомостей щодо досудового урегулювання спору. З іншої сторони, ОСОБА_1 виклала в уточненому позові (а.с.40) відомості про дії, які вона ро- зуміла як досудове врегулювання спору, що свідчить про фактичне виконання вимоги п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Надання доказів досудового врегулювання спору не вимагається положеннями п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, що не спростовує належного виконання цих вимог з оформлення позовної заяви. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити поперед- ній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно з позовними вимогами, ОСОБА_1 не заявляла про стягнення з відповідача на її користь жодних судових витрат. Разом із тим, як у позовній заяві, так і в уточненнях до позову на виконання ухвали про залишення позову без руху повідомляла, що від сплати судового збору вона звільнена за законом. Колегія судів зазначає, що наведення позивачем орієнтовного розрахунку суми судових витрат вимагається лише за їх наявності, якщо такі витрати сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи За відсутності витрат позивача у зв`язку із розглядом справи, у тому числі й очікуваних, твердження суду про невиконання позивачем вимоги про надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є безпідставною. Поряд з цим, відхиляючи доводи позивача щодо звільнення від сплати судового збору, суд дійшов до передчасного висновку про те, що на позовні вимоги ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», не вдаючись до аналізу спірних правовідносин. Разом з тим, в ухвалах суду не відображено посилання ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві на те, що вона є непрацюючим пенсіонером, яка отримує пенсію у розмірі 2 200 грн. Отже, судом першої інстанції було залишено поза увагою дану обставину, оскільки жодних мотивів її прийняття чи відхилення за ч. 3 ст. 136 ЦПК України в оскаржуваній ухвалі не наведено. Аналіз зібраних матеріалів у сукупності свідчить, що фактично позивач виконала вимоги суду та усунула недоліки, зазначені в ухвалі Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2022, однак місцевий суд визнав позов неподаним та повернув його позивачу як такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Між тим, в ухвалі про повернення позовної заяви від 10.08.2022, суд не обґрунтував належним чином підстави ухвалення такого рішення, оскільки не зазначив, які саме недоліки не були усунені ОСОБА_1 . Т аким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виявив надмірний формалізм, не проаналізувавши належним чином виправлень, які вчинені позивачем, у зв`язку з чим дійшов до передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). ЄСПЛ зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) закріплено «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, § 230). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. ЄСПЛ зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення ЄСПЛ у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії», № 47273/99, п. п. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції», № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною з підстав невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином підстави повернення позову та не зазначив, які саме недоліки позивачем не були усунуті, чим припустився наразі надмірного формалізму. Зважаючи на все вищенаведене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до суду, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачеві скасувати, матеріали за позовом ОСОБА_1 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова прийнята, складена та підписана 28 вересня 2022 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар І.В. Кочеткова Дата документу 28.09.2022 Справа № 334/2887/22