Постанова 4824 № 369/2263/22

Постанова Іменем України 01 лютого 2023 року м. Київ провадження № 22-ц/824/2400/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач) суддів: Желепи О. В., Кравець В.А. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Янченка А. В. від 10 листопада 2022 року по справі №369/2263/22 Києво-Святошинського районного суду Київської області за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості У С Т А Н О В И В: В 2021 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 103 412 грн 33 коп. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву №б/н від 04.09.2019, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті https://privatbank.com.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви. Також Банк вказував, що 19.09.2019 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому сторони погодили всі істотні умови за договором кредиту, та отримав преміальну картку Platinum (кредитний ліміт до 100 000 грн). Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктом 2.1.1.2.5, Договору, на підставі якого позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку. В подальшому розмір кредитного ліміту встановлено в розмірі 100 000,00 грн. Також, вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 18.01.2022 складала загальну суму 103 412,33 грн, з яких: 87 989,31 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі за поточним тілом кредиту - 67 110,73 грн та за простроченим тілом кредиту - 20 878,58 грн; 4 311,51 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 111,51 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 87 989,31 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, з огляду на доданий до позову паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 . В даному паспорті споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, загальну вартість кредиту. В паспорті споживчого кредиту сторонами були досягнуті усі істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру відсотків, але судом не зазначено в рішенні підстави відхилення даного доказу. Також в обґрунтування скарги зазначав, що Верховний Суд в постанові від 08.07.2019 по справі №923/760/18 дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними умовами та правилами закон не вимагає. Вважав, що за таких обставин, відсутність підпису відповідача на Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору. Зазначив, що після отримання кредитної картки відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, шляхом активації картки та користування кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. На думку позивача, вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання кредитного договору, зокрема, на погашення заборгованості, свідчить про погодження істотних умов між сторонами. Вважав, що судом проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування щодо сплати відсотків, внаслідок чого безпідставно відмовлено в їх стягненні з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем. За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.11.2022 в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі. В іншій частині просив залишити рішення суду без змін. Відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Клопотання про продовження строку для подання відзиву до суду не подавав. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки дана справа є малозначною та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 04 вересня 2019 року звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 04.09.2019 (а.с. 41-42). Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 18.01.2022 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 103 412,33 грн, з яких: 87 989,31 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі за поточним тілом кредиту - 67 110,73 грн та за простроченим тілом кредиту - 20 878,58 грн; 4 311,51 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 111,51 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині не надав доказів, що сторони погодили в кредитному договорі умови щодо розміру відсотків. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг, які розміщено на офіційному сайті privatbank.ua та отримав примірник договору шляхом самостійної роздруківки. Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов кредитного договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків. Суд першої інстанції, встановивши, що в кредитному договорі - Анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не міститься положень про розмір відсотків дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині. Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав до позовної заяви належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків. Долучені до позовної заяви Тарифи обслуговування преміальних кредитних карток карток «Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature», також не доводить факт погодження між сторонами істотних умов, оскільки наданий позивачем Витяг не містить підпису відповідача (а. с. 47-51). Крім того, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яка також врахована судом першої інстанції. Ураховуючи викладене, та зважаючи на те, що умовами Анкети-заяви від 04.09.2019, яка підписана ОСОБА_1 , не передбачено обов`язку останнього щодо сплати та розміру відсотків, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині. Вимог про стягнення відсотків та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених статтями 625, 1048 ЦК України позивач не заявляв. Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо не надання судом оцінки паспорту споживчого кредиту, який на думку позивача, містить істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру відсотків. Однак такі доводи не є підставою для скасування судового рішення, з огляду на наступне. Дійсно, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту за програмою «VIP-обслуговування», підписана відповідачем 04.09.2019 Разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Отже, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків за анкетою-заявою від 04.09.2019. Доводи апеляційної скарги, що відповідач користувався кредитними коштами, не доводять факту погодження розміру відсотків, а відтак і наявності заборгованості за відсотками. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано факт погодження між сторонами істотних умов договору, зокрема щодо сплати відсотків. А не зазначення в рішенні суду мотивів не прийняття вищевказаного паспорту споживчого кредиту не спростовує висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків. Доводи апеляційної скарги, що випискою по рахунку, яка подана до суду першої інстанції, підтверджується факт користування кредитними коштами, як і сам факт користування кредитними коштами, не вказують на погодження між сторонами істотних умов кредитного договору щодо розміру відсотків, а тому на увагу судової колегії не заслуговують. Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір є правомірним та він в установленому порядку не визнаний судом недійсним теж не вказують на факт погодження істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків. Більш того, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутній висновок суду щодо недійсності кредитного договору. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що стосуються укладення між сторонами договору приєднання, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні висновки, що договір не укладено. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків. Доводи апеляційної скарги, що у випадку незгоди з розрахунком заборгованості повністю чи частково, зазначити правові аргументи на його спростування та навести свій розрахунок є процесуальним обов`язком суду, що підтверджено практикою Верховного Суду по аналогічним справам, а саме: постанови Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №755/7704/15-ц, від 26.09.2018 по справі №159/2146/15-ц, не приймаються до уваги судової колегії. Щодо правових висновків Верховного Суду у справі №755/7704/15-ц від 23.01.2018 та №159/2146/15-ц від 26.09.2018 слід зазначити, що дані правові висновки не можуть бути взяті до уваги суду, оскільки у цих справах, касаційний суд, встановивши неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, направив справи на новий розгляд до цього ж суду. Оскільки апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також рішення суду в цій частині не оскаржувалося відповідачем, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець