Постанова 4824 № 754/15443/21

Постанова Іменем України 28 листопада 2022 року м. Київ провадження № 22-ц/824/9715/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Кравець В.А. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Оладько С. І. від 23 червня 2022 року по справі №754/15434/21Деснянського районного суду м. Києва за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості У С Т А Н О В И В: В 2021 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 20 760 грн 40 коп. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву №б/н від 27.04.2010, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті https://privatbank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви. Також Банк вказував, що27.04.2010 відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони погодили всі істотні умови за договором кредиту. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктом 2.1.1.1.3, Договору, на підставі якого позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку. В подальшому розмір кредитного ліміту встановлено в розмірі 19 000,00 грн. Також, вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 14.09.2021 складала загальну суму 20 760,40 грн, з яких: 16426,02 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту; 4 334,38 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 426,02 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування щодо розміру відсотків внаслідок чого безпідставно відмовлено в їх стягненні з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем і правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги, що в матеріалах справи наявна довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій погоджено умови щодо відсоткової ставки. Дана довідка підписана ОСОБА_1 та за своєю суттю і є Тарифами по кредиту. Також в обґрунтування скарги зазначав, що Верховний Суд в постанові від 08.07.2019 по справі №923/760/18 дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними умовами та правилами закон не вимагає. Вважав, що за таких обставин, відсутність підпису відповідача на Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору. Зазначив, що після отримання кредитної картки відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, шляхом активації картки та користування кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. На думку позивача, вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання кредитного договору, зокрема, на погашення заборгованості, свідчить про погодження істотних умов між сторонами. Додав, що суд, посилаючись на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, не звернув уваги, що такий висновок зроблений за наявності інших встановлених судом обставин, зокрема коли відповідачем заперечувалися умови договору, які погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі кредитний договір відповідачем не спростовувався. За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2022 в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі. В іншій частині просив залишити рішення суду без змін. Відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Клопотання про продовження строку для подання відзиву до суду не подавав. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2010 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву №б/н від 27.04.2010. Анкета-заява не містить відомостей що останньому видано платіжну карту «Універсальна». Також відсутні відомості, що сторони погодили бажаний кредитний ліміт (а. с. 20). Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 14.09.2021 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 20 760,40 грн, з яких: 16426,02 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту; 4 334,38 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині не надав доказів, що сторони погодили в кредитному договорі умови щодо розміру відсотків. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов кредитного договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків. Суд першої інстанції, встановивши, що в кредитному договорі - Анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не міститься положень про розмір відсотків дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині. Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав до позовної заяви належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків. Крім того, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яка також врахована судом першої інстанції. Ураховуючи викладене, та зважаючи на те, що умовами Анкети-заяви від 27.04.2010, яка підписана ОСОБА_1 , не передбачено обов`язку останнього щодо сплати та розміру відсотків, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині. Вимог про стягнення відсотків та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених статтями 625, 1048 ЦК України позивач не заявляв. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», яка на думку позивача, містить істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру відсотків, відхиляються колегією суддів. Дійсно, в матеріалах справи наявна копія довідки, яка 27.04.2010 підписана ОСОБА_1 . Однак, така довідка не вказує на те, що між сторонами погоджено істотні умови щодо сплати відсотків, так як вона надана по договору SAMDN50OTC003096924, тоді як Анкета-заява №б/н від 27.04.2010 не містить інформації про те, що було укладено договір SAMDN50OTC003096924. Більш того, на довідці зазначено №1512150200151585096, а на Анкеті-заяві №0404130600152366783. Крім того, слід зазначити, що хоч дана довідка і підписана ОСОБА_1 27.04.2010, того ж дня що і Анкета-заява, проте матеріали справи не містять доказів тотожності цих двох документів. Отже, факт підписання відповідачем довідки про умови кредитування за відмінним номером ніж підписана Анкета-заява, не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано факт погодження між сторонами істотних умов договору, зокрема щодо сплати відсотків. А не зазначення в рішенні суду мотивів не прийняття вищевказаної довідки не спростовує висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків. Доводи апеляційної скарги, що випискою по рахунку, яка подана до суду першої інстанції, підтверджується факт користування кредитними коштами, як і сам факт користування кредитними коштами, не вказують на погодження між сторонами істотних умов кредитного договору щодо розміру відсотків, а тому на увагу судової колегії не заслуговують. Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір є правомірним та він в установленому порядку не визнаний судом недійсним теж не вказують на факт погодження істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків. Більш того, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутній висновок суду щодо недійсності кредитного договору. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що стосуються укладення між сторонами договору приєднання, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні висновки, що договір не укладено. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків. Доводи апеляційної скарги, що довідка про умови кредитування є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що підтверджено практикою Верховного Суду по аналогічним справам, а саме: постанови Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №750/6058/17-ц, від 06.05.2020 по справі №358/384/19, від 01.09.2020 по справі №293/599/19-ц, від 04.11.2020 №534/1072/18-ц не приймаються до уваги судової колегії. Зокрема, що стосується правових висновків Верховного Суду в постановах від 04.12.2019 по справі №750/6058/17-2, від 06.05.2020 по справі №358/384/19, від 01.09.2020 по справі №293/599/19-ц, на які посилається скаржник, слід зазначити, що встановлені судами обставини у справах, яка переглядалися касаційним судом, та у даній справі не є тотожними. Так, у справах, які переглядалися Верховним Судом судами встановлено, що позичальник підписав довідку про умови кредитування, в якій зокрема визначено розмір відсотків за користування кредитом пені та штрафів. У даній справі в матеріалах справи хоч і наявна довідка про умови кредитування, підписана відповідачем, проте, як вже зазначалось вище в матеріалах справи відсутні докази, що ця довідка має відношення до Анкети-заяви №б/н від 27.04.2010. Судом першої інстанції також правомірно не взято до уваги висновок, висловлений Верховним Судом в постанові від 12.02.2020 по справі №136/840/17, оскільки у цій справі судами встановлено обставини того, що істотні умови щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені та штрафів були погоджені сторонами в анкеті-заяві, тоді як у даній справі такі обставини судом не встановлено. До того ж, у справі, яка переглядалася Верховним Судом, касаційний суд, враховуючи правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 дійшов висновку, що позов в частині стягнення неустойки у вигляді пені не підлягає задоволенню, оскільки банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати штрафів за неналежне виконання зобов`язання. Щодо правового висновку Верховного Суду у справі №534/1072/18-ц від 04.11.2020, слід зазначити, що даний правовий висновок не може бути взятий до уваги суду, оскільки у цій справі, касаційний суд, встановивши неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, направив справу на новий розгляд до цього ж суду. Оскільки апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також рішення суду в цій частині не оскаржувалося відповідачем, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець