Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/4223/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/4223/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., без виклику сторін, розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м. Харків (вх. №284 Х/2), на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 (повний текст складено 12.01.2022) у справі № 922/4223/21 (суддя Гребенюк Т.Д.), за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ, до відповідача Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м.Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 44202,00грн, ВСТАНОВИВ: 18.10.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі ПрАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулося до Господарcького суду Харківської області з позовом Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (надалі КП "Тролейбусне депо №3") про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 44202,00грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталась 19.03.2020 у м. Харкові пр.-ту Героїв Харкова (колишня назва пр.-т Московський) з вини працівника підприємства відповідача ОСОБА_1 пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У подальшому, позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №139256 від 23.04.2019 виплачено власнику автомобіля Toyota Land Cruiser, д.р.н. НОМЕР_1 , як страхувальнику за вказаним договором, страхове відшкодування в розмірі 44202,00грн, у зв`язку з чим, до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги (регресу) до відповідача в межах здійснених фактичних затрат, оскільки саме з вини працівника КП "Тролейбусне депо №3" сталася ДТП (що підтверджено постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20), наслідки якої визнано страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 44202,00грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00грн. Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в установленому порядку доведено належними та допустимими доказами факт спричинення шкоди та наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та діями відповідача. Не погодившись із вищевказаним рішенням, КП "Тролейбусне депо №3" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує з посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення водієм ОСОБА_1 протиправних дій, внаслідок яких пошкоджено транспортний засіб Toyota Land Cruiser, д.р.н. НОМЕР_1 , та завдано матеріальну шкоду. Так, за твердженням скаржника, відносно ОСОБА_1 відсутня постанова якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, за фактом заподіяння шкоди транспортному засобу ТЗ Toyota Land Cruiser, д.р.н. НОМЕР_1 . Як також вказує апелянт, пошкодження ТЗ Toyota Land Cruiser, д.р.н. НОМЕР_1 , спричинені внаслідок випадіння проводу контактної мережі, яка знаходиться на балансі КП "Міськелектротранссервіс", і відповідно вказана позивачем сума страхового відшкодування має бути стягнута з власника такого джерела підвищеної небезпеки. Відтак, належним відповідачем у цій справі має бути саме КП "Міськелектротранссервіс", що також підтверджується правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №201/4115/16-ц. З огляду на викладені доводи, а також взявши до уваги наявність укладених між Департаментом інфраструктури Харківської міської ради та КП "Міськелектротранссервіс" відповідних договорів про закупівлю послуг, за якими останнє зобов`язалося утримувати, обслуговувати та здійснювати поточний ремонт контактної мережі для тролейбусів, тому відсутні підстави для застосування ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України і стягнення завданої шкоди з перевізника КП "Тролейбусне депо №3". В апеляційній скарзі відповідач також зазначає про те, що він очікує понести судові витрати у зв`язку з наданням правничої допомоги в сумі 5000,00грн, а також просить суд зобов`язати позивача надати докази вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, внаслідок яких пошкоджено ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.р.н. НОМЕР_2 , та завдано матеріальної шкоди; а у разі ненадання відповідних доказів відповідач просить суд визнати обставину відсутності відповідної події встановленою. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 апеляційну скаргу КП "Тролейбусне депо №3" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати до суду: докази сплати судового збору у розмірі 3405,00грн та докази направлення апеляційної скарги позивачу та третій особі відповідно до вимог ст. 259 ГПК України (описи вкладення у цінний лист). У строк, визначений судом, скаржник надіслав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №129 від 31.01.2022 та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу та третій особі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Тролейбусне депо №3" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21. Встановлено учасникам справи строк до 09.03.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Розгляд апеляційної скарги КП "Тролейбусне депо №3" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21 ухвалено розпочати з 10.03.2022 без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (44202,00грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи. На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили. Позивач та третя особа не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до суду. Апеляційним судом було створено належні умови для ознайомлення учасників справи з її рухом шляхом надсилання копій процесуальних документів. Додаткових письмових пояснень, інших, ніж викладені в апеляційній скарзі, відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень сторони до суду не надсилали, про неможливість викласти їх письмово та необхідність надати додаткового часу не заявляли. Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться. Колегія суддів також зазначає, що з урахуванням положень Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX), від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX) Східний апеляційний господарський суд здійснює розгляд справи №922/4223/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдіапрод", як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №139256, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Toyota Land Cruiser 150, д.р.н. НОМЕР_2 . Франшиза за цим договором складає - 0,50% від страхової суми (912560,00 Х 0,50% = 4562,80грн). 19.03.2020 в місті Харкові сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля Toyota Land Cruiser 150, д.р.н. НОМЕР_2 , автомобіля Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_3 , та тролейбусу КП "Тролейбусне депо №3", інвентарний номер 3337, під управлінням третьої особи - водія ОСОБА_1 . Внаслідок цієї ДТП застрахований позивачем транспортний засіб отримав різного роду ушкодження. Постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. Як свідчать матеріали справи, директор ТОВ "Укрдіапрод" - ОСОБА_2 на підставі умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 139256 від 23.04.2019 звернувся до позивача із заявою від 20.03.2020 про настання страхового випадку, в якій просив виплатити страхове відшкодування у зв`язку з пошкодженням автомобіля Toyota Land Cruiser 150, д.р.н. НОМЕР_2 , в результаті ДТП, яке мало місце 19.03.2020 в місті Харкові. Відповідно до ремонтної калькуляції №226801 від 31.03.2020 вартість ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу становить 48764,80грн. Згідно розрахунку позивача, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь становить 44202,00грн у розмірі ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну за договором з урахуванням франшизи у розмірі 4562,80 грн. Позивач визнав вищевказане ДТП, яке сталося 19.03.2019 в місті Харкові, страховим випадком та платіжним дорученням №42272 від 06.04.2020 сплатив на користь власника пошкодженого транспортного засобу ТОВ "Укрдіапрод" страхове відшкодування в розмірі 44202,80грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на підставі заяви про настання страхового випадку від 20.03.2020, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту №UА2020031900016/L01/01 від 02.04.2020. Враховуючи зазначені обставини та положення ст.ст. 993, 1172, 1166 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач звернувся до відповідача листом від 25.09.2020, в якому з метою врегулювання питання про відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок ДТП просив надати відомості щодо перебування винної у ДТП особи ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП "Тролейбусне депо№3". Однак, будь-якої письмової відповіді від відповідача отримано не було Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області із цим позовом про стягнення з КП "Тролейбусне депо №3" на користь ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" суми страхового відшкодування в розмірі 44202,00грн. Разом з позовною заявою позивачем подано клопотанням про витребування доказів щодо наявності трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_3 та виконання останнім трудових обов`язків на момент настання ДТП 19.03.2020. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 12.01.2022 у справі №922/4223/21 встановив, що третя особа ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки у день настання ДТП, що потягла за собою завдання матеріальних збитків. При цьому, факт вчинення ДТП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №ДПР18 №286926 від 29.05.2020, оформленого щодо вказаного водія тролейбусу за порушення вимог п.12.1 ПДР та постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20. Встановивши, що водій відповідача ОСОБА_1 станом на момент ДТП керував тролейбусом при виконанні своїх трудових обов`язків, господарський суд відзначив, що завдавачем шкоди у спірному випадку є роботодавець та власник джерела підвищеної небезпеки - КП "Тролейбусне депо №3". Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке. За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Матеріалами справи підтверджується, що позивач, як страховик потерпілої від ДТП особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. При цьому, позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. У свою чергу, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати з нього страхове відшкодування, оскільки: по-перше, вина водія тролейбусу ОСОБА_1 не є доведеною в установленому законом порядку; по-друге, оскільки ДТП сталося внаслідок випадіння проводу з контактної мережі тролейбусів, яка знаходиться на балансі КП "Міськелектротранссервіс", тому зазначене комунальне підприємство, як балансоутримувач об`єктів транспортної інфраструктури міста є відповідальною особою за заподіяння матеріальної шкоди. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування"). Згідно зі ст. 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 (провадження №12-134гс18). У цій справі, звертаючись з позовом, ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вказало, що як страховик виплатило суму страхового відшкодування на користь страхувальника - особи, потерпілої у ДТП, винною особою у якій визнано третю особу - водія тролейбусу, який належить КП "Тролейбусне депо №3", у зв`язку з чим позивач набув право вимоги відшкодування страхової виплати до відповідача як до особи, відповідальної за спричинену шкоду. Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Тобто відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності відповідних підстав: 1) шкоди; 2) протиправної поведінки заподіювача шкоди; 3) причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вини. Натомість, ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки закон встановлює винятки, за яких на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування: якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду, тобто таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (суїцид тощо). При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. За змістом викладених положень судам, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки ст. 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Водночас, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК) відповідальність відповідача у правовідносинах з відшкодування шкоди, спричиненої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається: якщо буде доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). В той же час, чинне законодавство не зберігає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого. У зв`язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки ст.я 1188 ЦК України) обов`язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до ст. 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Тоді як обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. З урахуванням наведеного судова колегія зазначає, що на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого ЦК України (ст. 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв`язку між ними. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 742/1378/18, від 20.05.2021 у справі №501/2015/16-ц тощо. З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. Судова колегія апеляційної інстанції, дослідивши зміст постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.06.2020, якою закрито провадження у справі №645/2912/20 встановила, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №ДПР18 №286926 від 29.05.2020, ОСОБА_1 , 19.03.2020, приблизно о 12 год. 00 хв., керуючи тролейбусом інвентарний №3337, в районі будинку №256 по пр-ту Московському у м.Харкові, не дотримався безпечної швидкості руху, чим порушив п.12.1 ПДР України, та допустив випадіння проводу з подальшим розривом ізолятора між контактними проводами, від чого провода впали на транспортний засіб Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 та транспортним засобом Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_3 , від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим була заподіяна матеріальна шкода. Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Статею 251 КУпАП визначено, що дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються з дослідженням належних доказів, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто, у вказаній постанові Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, міститься посилання на протокол про адміністративне правопорушення №ДПР18 №286926 від 29.05.2020, складеного відносно ОСОБА_1 , в якому зафіксовано, що причиною ДТП 19.03.2020 стало саме порушення особою, яка керувала тролейбусом інвентарний №3337 п.12.1 ПДР України, у зв`язку з чим відбулося випадіння контактного проводу тролейбусу на транспортний засіб Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 . Колегія суддів приймає до уваги, що наявність факту вчинення ДТП відповідачем та третьою особою не оспорюються, дій, які б свідчили про це, суду не надано (скарг, пояснень, заперечень тощо). Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності вини водія тролейбусу ОСОБА_1 у причетності до ДТП з посиланням на закриття провадження в адміністративній справі №645/2912/20 внаслідок закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке. У п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. З правового аналізу вказаної норми вбачається (п. 7 ст. 247 КУпАП), що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16 та від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18. Отже, за висновком апеляційного суду, наявність постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20 не спростовує вини водія тролейбусу ОСОБА_4 , як елемента цивільно-правової відповідальності, оскільки його вина доведена іншими матеріалами справи, зокрема складеним за фактом ДТП протоколом про адміністративне правопорушення №ДПР18 №286926 щодо водія ОСОБА_4 за порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху Укпаїни. При цьому, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 280/1222/17. Тобто, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, саме на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Судова колегія враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення у розумінні ст. 251 КУпАП не є доказом, яким підтверджується вина особи відносно якої оформлено матеріал, між тим, протокол про адміністративне правопорушення встановлює виявлені порушення. У той же час, суд бере до уваги той факт, що відповідачем та третьою особою до матеріалів справи не надано будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 77 ГПК України доказів на підтвердження того, що водій тролейбусу ОСОБА_1 19.03.2020 при керуванні тролейбусом №3337 не допустив порушення п.12.1 ПДР України, у зв`язку з чим, як зафіксовано у протколі, відбулося випадіння контактного проводу тролейбусу на транспортний засіб Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 . Тобто, відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано вини водія тролейбусу. Зокрема, відповідачем та третьою особою документально не підтверджено незаконність (шляхом оскарження) дій працівників поліції при фіксації фактів порушень водієм Правил дорожнього руху України за фактом ДТП 19.03.2020, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення №ДПР18 №286926, а також не надано будь-яких належних доказів на спростування обставин, які зафіксовані у цьому протоколі та призвели до винесення постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.06.2020 у справі №645/2912/20. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм. Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу №188/9-к від 30.09.2019 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КП "Тролейбусне депо №3". Згідно табеля обліку робочого часу за березень 2020 року, ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки у день настання ДТП, що потягла за собою завдання матеріальних збитків. Також в матеріалах справи міститься технічний паспорт тролейбусу інвентарний №3337, власником якого є КП "Тролейбусне депо № 3". Отже, водій тролейбусу ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов`язки. При цьому, відповідачем не доведено, а матеріали справи не місять доказів, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, не спростовано належними та допустимими доказами у відповідності до вимог закону обставин щодо відсутності вини водія КП "Тролейбусне депо № 3" під час ДТП, яка сталася 19.03.2020. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надання доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19. Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Відповідачем до матеріалів справи надано заяву свідка - ОСОБА_5 від 02.12.2021, в якій викладено обставини події, що сталася 19.03.2020 в районі будинку №256 по Московському пр-ту, у м.Харкові, за участю тролейбусу інвентарний №3337, транспортного засобу Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу Volkswagen Jetta", д.н.з. НОМЕР_3 . При цьому Східний апеляційний господарський суд зазначає про те, що однією з вимог допустимості доказу, яку процесуальний закон визначає для заяви свідка, є підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 2 ст. 88 ГПКК України). Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19. Враховуючи, що вказана заява свідка не відповідає вимогам ст. 88 ГПК України, а саме не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що така заява не може бути належним та допустимим доказом у справі На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази є більш вірогідними на підтвердження факту спричинення шкоди, вини водія тролейбусу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та діями водія відповідача. Що стосується клопотання відповідача про витребування у позивача доказів вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, внаслідок яких пошкоджено транспортний засіб Toyota Land Cruiser 150, д.н. НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів слід відмовити, оскільки до матеріалів справи позивачем долучено достатні для встановлення дійсних обставин справи докази. Крім того, як вже вказувалось вище, у даному випадку саме на відповідача покладено тягар доказування того, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що оскільки пошкодження застрахованого позивачем транспортного засобу відбулось внаслідок падіння електричного дроту контактної мережі тролейбусів, відтак, належним відповідачем у цій справі повинен виступати балансоутримувач об`єктів транспортної інфраструктури, а саме КП "Міськелектротранссервіс", колегія суддів зазначає наступне. Суд повторно наголошує, що ч. 1 ст. 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, для покладення відповідальності за збитки, заподіяні ДТП 19.03.2020, на балансоутримувача контактної мережі тролейбусу - КП "Міськелектротранссервіс", необхідно встановити, що відповідно до приписів ст. 1166 ЦК України саме зазначене комунальне підприємство є особою, яка завдала шкоди страхувальнику внаслідок неправомірних дій/бездіяльності. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міський електричний транспорт" міський електричний транспорт - це складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Об`єктами міського електричного транспорту є рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг. До складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об`єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв`язку, будівлі та службові приміщення (ст. 15 Закону України "Про міський електричний транспорт"). У розумінні приписів ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, повинна відшкодовуватись особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №ДПР18 №286926 ДТП 19.03.2020 сталася у зв`язку з тим, що саме водій тролейбусу ОСОБА_1 не обрав безпечної швидкості руху, чим порушено вимоги п.12.1 ПДР України, та допустив випадіння проводу з подальшим розривом ізолятора між контактними проводами, від чого провода впали на транспортний засоби та відбулась ДТП. Посилаючись на те, що пошкодження застрахованого позивачем автомобіля відбулося саме у зв`язку з неналежним виконанням КП "Міськелектротранссервіс" своїх зобов`язань з утримання та обслуговування об`єктів міського електротранспорту, відповідач суду не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що КП "Міськелектротранссервіс" будь-яким чином порушило норми чинного законодавства щодо утримання, технічного обслуговування та ремонту контактної мережі, що б могло бути причиною обриву контактного дроту та пошкодження автомобіля Toyota Land Cruiser 150, д.н. НОМЕР_2 , який був застрахований позивачем. Матеріали справи не містять доказів, що ДТП 19.03.2020 сталася внаслідок неналежного технічного стану контактної мережі для руху тролейбусів, утримувачем якої є КП "Міськелектротранссервіс", зокрема не місять дефектного акту про виявлені пошкодження чи несправностіконтактної мережі або інших доказів, з яких вбачається, що контактна мережа потребувала ремонту. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у спірному випадку позивачем належним чином доведено, а відповідачем в установленому законом порядку не спростовано того, що причини випадіння проводу з подальшим розривом ізолятора між контактними проводами залежали від дій водія КП "Тролейбусне депо №3", що призвело до випадіння проводів на транспортні засоби, яким спричинені матеріальні збитки. Разом з тим, у постанові Верховного суду від 21.11.2018 року у справі №201/4115/16-ц, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що оскільки пошкодження автомобіля сталося внаслідок неналежного технічного стану контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів, власником якої є МКП "Дніпропетровський електротранспорт", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Проте, у цій справі судом встановлено, що ДТП сталася внаслідок не дотримання водієм тролейбуса інвентарний №3337 безпечної швидкості руху, чим останній порушив п.12.1 ПДР України, та допустив випадіння контактного проводу, від чого провода впали на транспортний засіб Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження, чим була заподіяна матеріальна шкода. Отже, саме дії водія знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із завданою автомобілю шкодою. Також, у цій справі №922/4223/21 відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що обрив контактної мережі стався саме внаслідок протиправних дій/бездіяльності КП "Міськелектротранссервіс", а також не підтверджено того, що зазначене комунальне підприємство не вжило передбачених заходів для попередження виходу з ладу контактної мережі та могло б передбачити ймовірність обриву контактного дроту на відповідній ділянці. Натомість, у справі №201/4115/16-ц судом було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та неналежним технічним станом контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів, у той час, як у справі, що розглядається, такий причинно-наслідковий зв`язок не встановлений. Враховуючи викладене, за відсутності доказів на підтвердження того, що пошкодження автомобіля Toyota Land Cruiser 150, д.р.н. НОМЕР_2 сталося внаслідок неналежного технічного стану контактної мережі для руху тролейбусів, балансоутримувачем якої є КП "Міськелектротранссервіс", колегія суддів приходить до висновку, що саме КП "Тролейбусне депо №3" має нести відповідальність за заподіяну шкоду позивачу в результаті ДТП 19.03.2020, оскільки саме його водієм було порушено правила дорожнього руху, що призвели до пошкодження застрахованого позивачем автомобіля. Посилання відповідача на те, що додані позивачем до позовної заяви документи не завірені належним чином, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки як свідчать матеріали справи, всі додані позивачем до позовної заяви документи були прошиті та відповідність їх оригіналу засвідчена шляхом нанесення відповідного напису на зворотній стороні останнього аркушу прошитих документів. Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга КП "Тролейбусне депо №3" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі № 922/4223/21 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/4223/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.В. Плахов