Постанова 4801 № 128/1534/21

Справа № 128/1534/21 Провадження № 22-ц/801/136/2023 Категорія: 21 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2023 рокуСправа № 128/1534/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Стрижавська селищна рада Вінницького району, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Шевчук Л. П., в залі суду, встановив: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення свинарника №3-«А» з прибудовами «а» та «а1» загальною площею 475,6 кв.м, а також водопровідна башта «Б» та артезіанська свердловина №1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, загальною площею 4,6164 га, а також на даній земельній ділянці знаходяться інші нежитлові приміщення, що належать третім особам у справі. Земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, загальною площею 4,6164 га, що по АДРЕСА_2 , яка рахується як несільськогосподарські угіддя (землі під сільськогосподарськими будівлями та дворами) і призначена для обслуговування сільськогосподарських дворів перебуває в користуванні ОСОБА_3 на підставі договору оренди, укладеного між орендарем та Стрижавською селищною радою як орендодавцем. ОСОБА_1 звернулася до Стрижавської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність для особистого селянського господарства частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,4000 га, яка необхідна для обслуговування належного їй на праві власності нерухомого майна. Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області відмовила позивачці у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність частини земельної ділянки з тих підстав, що на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать на праві спільної часткової власності іншим особам. Крім цього, підставою для відмови відповідач указав те, що рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 29.05.2019 №11 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницької області» загальною площею 1428,88 га. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність частини земельної ділянки, оскільки це суперечить нормам Конституції України, ЗК України, положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначає, що її клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідало вимога ч. 2 ст. 123 ЗК України та містило письмову згоду землекористувача ОСОБА_3 на вилучення з переданої йому в користування частини земельної ділянки. На підставі викладеного позивач, звернувшись в суд з позовом просила: визнати протиправним та скасувати рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №20 від 29.05.2019 року; зобов`язати Стрижавську селищну раду повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою та надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність для ведення особистого селянського господарства, частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,4000 га. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 29 травня 2019 року. Зобов`язано Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_7 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,4000 га, та прийняти за наслідком розгляду заяви відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що часткове задоволення позову не призведе до відновлення порушеного права. Скаржник зазначає, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законом, тому ефективним способом захисту інтересів позивачки є саме зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Також, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та закрити провадження у справі. Вказана апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що на бажаному позивачкою місці розташування земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, що належать на праві власності іншим особам, а також указана ділянка знаходиться у зоні комерційного призначення, що унеможливлює передачу позивачці цієї земельної ділянки, оскільки суперечитиме Генеральному плану населеного пункту. Крім того, даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, що відповідно є підставою для скасування оскаржуваного рішення. На апеляційну скаргу позивачем ОСОБА_8 подано відзив, у якому просила апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради залишити без задоволення. В судовому засіданні представник ОСОБА_8 подану останньою апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній обставини та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, яка подана Стрижавською селищною радою. Представники Стрижавської селищної ради власну апеляційну скаргу підтримали, надавши при цьому відповідні пояснення та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 .. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступних висновків. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 145808049 від 19.11.2018, за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на наступні будівлі: свинарник №3 «А», прибудова «а», прибудова «а1», водонапірна башта «Б», артезіанська свердловина «№1», загальною площею 475,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 148088664 від 05.12.2018, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на наступні будівлі: свинарник №4 «А», прибудови «а, а1, а2, а3, а4, а5», силосна яма - №1, колодязі для стоків №2, №3, №4, загальною площею 922,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 145807455 від 19.11.2018, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на наступні будівлі: свинарник №5 «А», загальною площею 180,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 161573831 від 29.03.2019, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на наступні будівлі: свинарник №2 «А», тамбур-склад «а», тамбур-склад «а1», загальною площею 613,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 145806535 та 145806461 від 19.11.2018, за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці зареєстровано право власності на наступні будівлі: свинарник №1 «А», прибудова кормокухні «а», прибудова (сінний склад) «а1», загальною площею 683,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 105006724 від 24.11.2017 зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 23.10.2010 з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, площею 4,6164 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого орендодавцем є Стрижавська селищна рада, орендарем ОСОБА_3 . Право орендаря ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, площею 4,6164 га, з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид користування земельної ділянки: для обслуговування господарських дворів, що перебуває у власності територіальної громади Стрижавської селищної ради, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному земельному кадастрі, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0517765442019від 04.12.2019. 22 березня 2019 року позивач звернулася до Стрижавської селищної ради із письмовим клопотанням, яке Стрижавською селищною радою отримано 03.04.2019 за вх. №97, в якому просила надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства. Листом за вих. №785 від 25.04.2019 Виконавчий комітет Стрижавської селищної ради повідомив ОСОБА_10 наступне. На засіданні постійної комісії з питань раціонального використання земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища та агропромислового комплексу Стрижавської селищної ради розглянуто клопотання ОСОБА_10 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га із земельної ділянки площею 4,6461 кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 за договором оренди земельної ділянки від 23.10.2010 у власність для ведення особистого селянського господарства; Рішенням постійної комісії відмовлено в наданні такого дозволу, оскільки рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №21 від 30.01.2019 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 4,6164 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, на п`ять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення. Також, у зв`язку з тим, що згідно п. б) ст. 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2020, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того, на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . З врахуванням викладеного рекомендовано виконати рішення 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №21 від 30.01.2019 та подати на затвердження технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,6164 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, здійснивши розподіл пропорційно до часток осіб у праві власності на будівлі або споруди та з урахуванням вимог генерального плану смт. Стрижавка, яким передбачено будівництво пожежного депо та дошкільного навчального закладу на даній земельній ділянці. Припинити дію договору оренди земельної ділянки від 23.10.2010, укладеного між Стрижавською селищною радою та ОСОБА_3 .. Відповідно до ч. 5 ст. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» клопотання ОСОБА_10 буде внесено на розгляд пленарного засідання чергової сесії Стрижавської селищної ради. Рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №20 від 29.05.2019 року відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_10 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га, із земельної ділянки площею 4,6164 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 згідно договору оренди земельної ділянки з змінами та доповненнями від 23.10.2010 у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка, враховуючи те, що рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №21 від 30.01.2019 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 4,6164 га кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із земель сільськогосподарського призначення (для обслуговування господарських дворів) на п`ять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення. Листом за вих. №1115/02-6 від 25.06.2019 Стрижавська селищна рада повідомила ОСОБА_10 про те, що листом за вих. №785 від 25.04.2019 ОСОБА_10 було проінформовано про те, що її клопотання буде винесено на розгляд пленарного засідання чергової сесії Стрижавської селищної ради. Окрім того, повідомляється, що рішенням 46 сесії Стрижавської селищної ради №11 від 29.05.2019 «Про затвердження Генерального плану та плану зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради» затверджено містобудівну документацію «Генеральний план смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області» загальною площею 1428,88 га; містобудівну документацію «План зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області». Як слідує з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 09.04.2019, останній не має заперечень проти вилучення із переданої йому в користування на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеної між ПП «Агрофірма Батьківщина» та Стрижавською селищною радою від 23.10.2010, земельної ділянки під № НОМЕР_1 площею 4,6164 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для подальшої передачі орієнтовною площею 1,4000 га у власність ОСОБА_10 . Відповідно до викопіювання із плану зонування смт. Стрижавка з позначенням місця розташування земельної ділянки комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських дворів площею 4, 6164 га земельна ділянка по АДРЕСА_3 поділена на зони: Ж-1, Ж-1П, Р-3, КС-6П та В-7. Згідно інформації Відділу містобудування та архітектури Стрижавської селищної ради зона комерційного призначення В-7 утворюється з метою поступової переорієнтації промислових, комунально-складських та інших амортизованих підприємств на комерційні види використання. До неї входять цінні території міста, що зараз не використовуються за призначенням. Використання території зони можливе лише на основі розробленого та затвердженого детального плану території або детального плану зонування в М 1:2000 в комплексі з містобудівними розрахунками. Для цих територій детальний план території та детальний план зонування можуть використовуватися з урахуванням інвестиційних намірів власників та користувачів земельних ділянок та об`єктів нерухомого майна в разі, якщо ці наміри не суперечать будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Відповідно до копії рішення 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради №45 від 17.09.2021 викладено рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання №20 від 29.05.2019 в новій редакції: «Відмовити ОСОБА_10 у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки до Генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації». Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №120/12608/21-а, визнано протиправним та скасовано рішення 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради №45 від 17.09.2021 «Про нову редакцію рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання від 29.05.2019 №20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_10 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства». Рішення суду набуло законної сили 03.03.2022 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №120/12935/21-а, визнано протиправним та нечинним рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №11 від 29.05.2019 про затвердження містобудівної документації «план зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області» в частині віднесення орендованої ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_4 до зони комерційного використання В-7. Рішення суду набуло законної сили 11.03.2022 року. Частиною 1, пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування, при цьому безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам здійснюється в тому числі і у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, яка проводиться один раз по кожному виду використання. Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. В силу вимог частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі №813/481/17 та від 25.01.2021 року у справі №812/1449/17. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У рішенні 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №20 від 29 травня 2019 року в обґрунтування винесеного рішення, зазначено, що рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №21 від 30 січня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 4,6164 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, на п`ять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення. Разом із тим, таке обґрунтування відмови не ґрунтується на положеннях ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови і наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 29 травня 2019 року, є правильним. Разом з тим, у мотивувальній частині суд першої інстанції помилково послався на положення ст. 123 ЗК України «Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування», у той час як позивачка просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки (ст. 118 ЗК України). Отже,

мотивувальна частина рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що передача земельної ділянки у власність позивачки порушить права інших власників нерухомого майна, що розташоване на цій земельній ділянці, є безпідставними, оскільки власниками цього майна не висловлено заперечень проти виділення позивачці земельної ділянки. Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач мала б звернутися з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу існуючої земельної ділянки, а не виділення нової, оскільки ці обставин не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення селищної ради. Аргументи апеляційної скарги Стрижавської селищної ради про те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставними. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 214/6004/14-а (2-а/214/3/16), (К/9901/14467/18) дійшла наступних висновків: «Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин». Враховуючи, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить позивачці та третім особам, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, доводи апеляційної скарги Стрижавської селищної ради про необхідність закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними. Щодо позовних вимог про зобов`язання Стрижавської селищної ради повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою та надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність для ведення особистого селянського господарства, то колегія суддів виходить з наступного. За висновками Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відтак, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тому, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні. З наведеного можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству і при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду. Правові висновки аналогічного змісту були наведені у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №821/925/18. У даній справі відповідач, розглядаючи клопотання, подане позивачкою, фактично, не перевірив виконання останньою вимог статті 118 ЗК України, а обмежився лише формальною вказівкою у своєму рішенні про відмову у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав не передбачених ч. 7 статті 118 ЗК України. З огляду на наведене, належним способом захисту порушених прав буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з прийняттям обґрунтованого та законного рішення. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Проте надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме невиконання ним обов`язку, передбаченого приписами діючого законодавства, за наявності достатніх та належним чином поданих ОСОБА_1 документів, недоведеність відповідачем існування, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зважаючи, що позивач з тривалий час намагається реалізувати своє право на отримання земельної ділянки, такий спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення цього питання без невиправданих зволікань. Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 у справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18 та від 14.08.2019 у справі № №0640/4434/18, від 11.09.2019 у справі № 819/570/18, 12.06.2020 у справі № 808/3187/17. З огляду на це, саме зобов`язання Стрижавської селищної ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача. Отже, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неправильно надав оцінку фактичним обставинам справи, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, у іншій частині рішення суду слід змінити з підстав наведених вище. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , тому із Стрижавської селищної ради на її користь слід стягнути судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. Судовий збір, сплачений Стрижавською селищною радою за подання апеляційної скарги необхідно залишити за відповідачем, оскільки подана останньою апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Зобов`язати Стрижавську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність для ведення особистого селянського господарства, частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,4000 га. В іншій частині рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2022 року змінити, виклавши в редакції цієї постанови. Стягнути із Стрижавської селищної ради на користь ОСОБА_1 1362 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Судовий збір, сплачений Стрижавською селищною радою за подання апеляційної скарги залишити за відповідачем. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. Г. Копаничук С. К. Медвецький