Постанова Волинський апеляційний суд № 163/609/13-ц

Справа № 163/609/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С. Провадження № 22-ц/802/175/23 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Савчук Т.Ф., за участю представника стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_1 , на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року В С Т А Н О В И В: Від позивача ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку 13 вересня 2021 року до Любомльського районного суду Волинської області надійшла заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Заява мотивована тим, що заочним рішенням цього суду від 12 квітня 2013 року у справі №163/609/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 118 252 грн боргу за договором позики. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції. Листом Любомльського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУ МЮ (м.Львів) від 27 травня 2021 року стягувача повідомлено про те, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проводжень 16 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №164/609/13-ц від 08 квітня 2014 року. В результаті вжитих виконавцем заходів примусового виконання встановлено, що у боржника відсутнє майно, яке б йому належало на праві власності і на яке можна звернути стягнення у рахунок погашення боргу. Виконавче провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Постанову про повернення виконавчого документа разом із виконавчим листом №163/609/13-ц стягувач не отримував, як і не знав про те, що такий виконавчий документ вже не перебуває на примусовому виконанні в органі ДВС. Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у цій справі пропущений з незалежних причин та підлягає поновленню. Просив видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі №163/609/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі №163/609/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено. Позивач ОСОБА_2 26 грудня 2022 року подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду, яка сформована у підсистемі «Електронний суд» 23 грудня 2022 року та підписана представником ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції посилався на припущення, що органом ДВС 07 квітня 2016 року завершено виконавче провадження №42995470 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 118 252 грн та 1182,50 грн судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність у боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення. Тому судом зазначено, що строк повторного звернення виконавчого листа до виконання в даному випадку сплив 07 квітня 2017 року. У зв`язку із набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року, строк пред`явлення згаданого виконавчого листа до виконання збігав 07 квітня 2019 року. Органом ДВС не було надано суду будь-яких доказів надсилання стягувачу ОСОБА_2 постанови про повернення виконавчого документа від 07 квітня 2016 року №42995470 рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Висновок суду першої інстанції про ймовірну обізнаність стягувача про повернення йому виконавчого документа по справі №163/609/13-ц ґрунтується лише на припущенні, яке не підтверджене будь-якими належними та достовірними доказами. Єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата оригіналу виконавчого листа. Оскільки стягувач не отримував від органу ДВС будь-яких постанов про повернення виконавчого листа №163/609/13-ц та відповідний виконавчий лист, не знав про те, що виконавчий документ вже не перебуває на виконанні в органі ДВС, строк пред`явлення до виконання такого виконавчого документа пропущений з незалежних від позивача причин та підлягає поновленню. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу не застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 31,47 Закону України «Про виконавче провадження» №60-XIV від 21 квітня 1999 року, ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року та порушив вимоги ст.12,18,433 ЦПК України. Просить скасувати ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року у справі №163/609/13-ц та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання; поновити ОСОБА_2 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі №163/609/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики; видати ОСОБА_2 дублікат виконавчого листа по цивільній справі №163/609/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили. В судовому засіданні в апеляційному суді представник позивача ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 12 квітня 2013 року ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 118 252 грн боргу за договором позики та 1182,50 грн судового збору. Виконавчий лист по справі видано судом 08 квітня 2014 року. Згідно з інформацією Любомльського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 27 травня 2021 року та доданого витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі АСВП) 14 квітня 2014 року надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Любомльського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 118 252 грн боргу за договором позики та 1182,50 грн судового збору. За цією заявою було відкрито виконавче провадження за №42995470. Вжитими заходами було встановлено відсутність в боржника майна, на яке можна було звернути виконання, а сам боржник за вказаною у виконавчому документі адресою не проживав. Оскільки було встановлено проживання боржника в місті Рівне, 26 грудня 2014 року виконавчий лист направлено за належністю до відділу ДВС Рівненського МУЮ. 04 березня 2015 року з цього відділу надійшли матеріали з відмовою у відкритті виконавчого провадження. 06 березня 2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за №46804839. Це провадження 07 квітня 2016 року було завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" через відсутність у боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення. Станом на 27 травня 2021 року на виконанні в Любомльському відділі ДВС виконавчий лист повторно не надходив. Відповідно до п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред`явлення його до виконання. Відповідно до вимог ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Доведення втрати виконавчого документа і поважних причин для поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання це не право, а обов`язок стягувача. У даному випадку, виходячи із змісту п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України питання про видачу дублікату виконавчого листа, суд вирішував одночасно з питанням про поновлення строку на його пред`явлення. Згідно даних витягу з АСВП, виконавчий лист №163/609/13-ц видано Любомльським районним судом Волинської області 08 квітня 2014 року. Пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакціях, чинних станом на день ухвалення рішення та станом на дні видачі й пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання) передбачено, що виконавчі документи (окрім тих, що визначені у п.1 ч.1 цієї статті) можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачене законом. За п.1 ч.2 вищевказаної статті строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Колегією суддів встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, заочне рішення у цій справі ухвалено Любомльським районним судом Волинської області 12 квітня 2013 року, набрало законної сили 07 червня 2013 року. Отже, строк пред`явлення виконавчого листа №163/609/13-ц на час видачі такого виконавчого листа мав бути встановлений з 08 червня 2013 року по 08 червня 2014 року. Згідно положень ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній станом на день пред`явлення виконавчого листа до виконання) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Виконавчий лист №163/609/13-ц від 08 квітня 2014 року пред`явлено до виконання в Любомльський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області 14 квітня 2014 року. Виконавче провадження відкрито постановою від 16 квітня 2014 року. Відповідно до відомостей витягу з АСВП 26 грудня 2014 року старшим державним виконавцем Кречетніковою О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року, виконавчий лист направлено за належністю виконання до відділу ДВС Рівненського МУЮ у зв`язку із тим, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на наведене, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання поновився та продовжився до 26 грудня 2015 року. До Любомльського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області вищевказаний виконавчий лист повернувся з відділу ДВС Рівненського МУЮ 04 березня 2015 року у зв`язку із відмовою у відкритті виконавчого провадження. Любомльським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області виконавче провадження відкрито 06 березня 2015 року. Постановою державного виконавця Склянчука М.В. від 07 квітня 2016 року виконавчий лист №163/609/13-ц повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року у зв`язку із відсутністю у боржника майна, яке б йому належало на праві власності і на яке можна звернути стягнення у рахунок погашення боргу. На підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції від 28 грудня 2015 року, чинній станом на день повернення виконавчого листа) строк пред`явлення виконавчу документа поновився та продовжився до 07 квітня 2017 року. В подальшому Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року втратив чинність 05 січня 2017 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року. Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (в редакції, чинній станом на 02 червня 2016 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Як визначено у ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (в редакції, чинній станом на 02 червня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа №163/609/13-ц від 08 квітня 2014 року, який поновлено у зв`язку із його поверненням 07 квітня 2016 року, сплив 07 квітня 2019 року. Висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №553/1951/14-ц. Відповідно до вимог ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Обгрунтовуючи вимоги заяви та апеляційної скарги, позивач (стягувач) вказує те, що на його адресу не надходив виконавчий лист у цій справі, який, як він дізнався у 2021 році, йому було повернено на підставі на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року. Однак як до заяви, так і до апеляційної скарги не приєднано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вищевказаного факту. У справі відсутні докази втрати такого виконавчого документу, не міститься інформації про те, ким та за яких обставин він був втрачений, а тому немає правових підстав стверджувати, що оригінал виконавчого листа №163/609/13-ц втрачений. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відділ ДВС не надав суду доказів надсилання стягувачу постанови від 07 квітня 2016 року рекомендованим листом з повідомлення про вручення не заслуговують на увагу, так як стягувач ОСОБА_2 не оскаржував дії державного виконавця, постанови про повернення виконавчого документа і це не було предметом розгляду судом першої інстанції. Такі докази мав би подати до суду стягувач. Крім того, відповідно до відповіді відділу ДВС від 27 травня 2021 року строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, - три роки. Єдиною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин його пропуску. Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та підтверджені належними доказами. Позивач (стягувач) вказує, що не був обізнаний із фактом завершення виконавчого провадження, однак така обставина не підтверджується належними та допустимими доказами. Натомість він як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом тривалого часу понад шість років (з моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання у Любомльський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області), про що свідчить факт його звернення до відділу ДВС із заявою від 07 травня 2021 року. На час звернення стягувача до відділу ДВС із заявою встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився. Стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Колегія суддів зауважує, що стягувач наділений низкою виключних повноважень в межах виконавчого провадження, що можуть бути спрямовані ним на реалізацію відновлення його порушеного права, має право користуватись Автоматизованою системою виконавчих провадження (як в обмеженому, так і у більш розширеному доступі) з метою контролю за виконанням рішення суду державними/приватними виконавцями тощо. Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд. Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом у випадку втрати оригіналу, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено та подати докази. В разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вони є правильними та відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду матеріалів. Підстави для скасування ухвали відсутні. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в частині відмови у видачі дубліката виконавчого документу безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді