Ухвала КЦС ВС № 2-1354/11

Ухвала Іменем України 11 листопада 2021 року м. Київ справа № 2-1354/11 провадження № 61-17134ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Поліщук Н. В., Шахової О. В., за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог У березні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Заяву мотивував посилаючись на те, що на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Броварський міськрайонний відділ ДВС) перебувало виконавче провадження № 40037052 з примусового виконання виконавчого листа від 26 вересня 2013року № 2-1315/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики у розмірі 583 893,02 грн. Під час розгляду апеляційним судом справи № 361/201/20 за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС протиправною, зобов`язання вчини дії щодо зняття арешту з майна боржника, йому стало відомо, що постановою державного виконавця від 06 квітня 2016 року виконавчий лист № 2-1354/11 було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника на яке можна звернути стягнення. Посилаючись на те, що він не отримував від Броварського міськрайонного відділу ДВС ані постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, ані виконавчого листа, заявник просив видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред`явлення його до виконання. Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Видано ОСОБА_3 дублікат виконавчого листа від 26 вересня 2013 року № 2-1354 та поновлено строк для пред`явлення його до виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 не погашена, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2011 року, змінене рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року, не виконано. Виконавчий документ втрачено не з вини стягувача, наведені ним причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважними, а тому наявні правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа № 2-1354/11 та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Рух справи. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, відмовлено. Касаційна скарга, в частині оскарження рішень судів попередніх інстанцій щодо видачі дубліката виконавчого листа, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не урахували, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність належних доказів на підтвердження факту втрати виконавчого документа, тоді як ОСОБА_3 зазначених обставин належними та допустимими доказами не довів. Саме по собі невиконання рішення суду не може бути підставою поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент подання заяви) встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 433 ЦПК України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2011 року у справі № 2-1354/11, зміненим рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 583 893,02 грн. Із постанови Київського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, ухваленої у справі № 361/201/20 за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС протиправною, зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника, вбачається, що постановою головного державного виконавця відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Шкред І. Ю. від 06 квітня 2016 року виконавчий лист від 26 вересня 2013 року № 2-1354 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Роз`яснено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання в строк до 06 квітня 2017 року. Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Установивши, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2011 року, змінене рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року, не виконано, а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист державним виконавцем було повернуто стягувачу, однак відомості про його отримання стягувачем, відсутні, у відділі державної виконавчої служби виконавчий лист від 26 вересня 2013 року № 2-1354 не перебуває, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для видачі ОСОБА_3 дубліката виконавчого листа. Доводи касаційної скарги про не урахування судами попередніх інстанцій недоведеності ОСОБА_3 факту втрати виконавчого листа є необгрунтованими, оскільки відсутність виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 та від18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18. Суд касаційної інстанції не аналізує питання поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є предметом касаційного перегляду. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Установивши, що заявник пропустив строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання з поважних причин та надав належні докази на підтвердження факту втрати оригіналу виконавчого листа у справі № 2-1354/11, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц. Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень, в частині видачі дубліката виконавчого листа не впливають, фактично зводяться до незгоди заявника із поновленням строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, що в силу положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України не може бути предметом касаційного перегляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обгрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована. Ураховуючи наведене, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання договорів позики недійсними, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак