Ухвала КЦС ВС № 2-2428/02

Ухвала Іменем України 23 березня 2023 року місто Київ справа № 2-2428/02 провадження № 61-3123ск23 Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року, постановлену суддею Чернявською Л. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, яка ухвалена колегією суддів у складі: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа Центрального районного суду м. Одеси від 11 листопада 2002 року № 2-2428/02 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заява обґрунтовувалася тим, що рішенням Центрального районного суду м. Одеси від 11 листопада 2002 року задоволені її позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Починаючи із 11 листопада 2002 року і до дня подання заяви, Другий приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Приморський ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса)) не виконував це рішення суду. У зв`язку із частою зміною виконавців втрачено виконавчий лист. ОСОБА_1 зазначила, що для отримання дубліката виконавчого листа виникла необхідність в поновленні строку для його пред`явлення, а тому, на її переконання, зазначені обставини є підставою для задоволення її заяви. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою від 13 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Постановою від 31 січня 2023 року Одеський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року - без змін. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що заявник не надала належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, які б перешкоджали їй дізнатися про повернення виконавчого документу та пред`явити виконавчий лист до виконання у строки, визначені чинним законодавством України. Оскільки строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання сплинув, а причини його пропуску не є поважними, тому є підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Також суд апеляційної інстанції констатував, що стягувач протягом тривалого періоду часу не цікавилася виконанням судового рішення, не здійснювала контроль за виконавчими діями. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 03 березня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву. Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме частини першу та третю статті 433 ЦПК України. Заявник повідомила, що станом на 28 лютого 2003 року виконавчий лист, виданий Центральним районним судом м. Одеси від 11 листопада 2002 року № 2-2428/02, перебував на виконанні Другого приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса), що свідчить про його своєчасне направлення для виконання. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про обізнаність ОСОБА_1 щодо обставин припинення виконання цього виконавчого листа є припущенням та не підтверджено доказами, які наявні у матеріалах справи № 2-2428/02. Тому вона стверджує про відсутність підстав вважати, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено без поважних причин. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, зокрема містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав. Щодо касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Ухвали суду щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначені у пункті 24 частини першої статті 353 ЦПК України. Тож за змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, ухвали суду першої інстанції та постановлені за результатами їх перегляду судові рішення апеляційного суду з питань щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку. За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи наведене, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не переглядається в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно у цій частині судові рішення не підлягають перегляду в касаційному порядку та касаційне провадження в цій частині не підлягає відкриттю. Щодо касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині видачі дубліката виконавчого документа Підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту оскаржуваних рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга в частині розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій Судами встановлено, що рішенням від 11 листопада 2002 року Центральний районний суд м. Одеси у справі № 2-2428/02 задовольнив позов ОСОБА_1 , стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача 50 635, 00 грн та здійснив розподіл судових витрат. У справі видано виконавчий лист від 11 листопада 2002 року, який отримано ОСОБА_1 та пред`явлено до виконання. Ухвалою від 23 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси витребував із Другого приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) відомості про виконання судового рішення Центрального районного суду м. Одеси від 11 листопада 2002 року у справі № 2-2428/02. 30 жовтня 2020 року до суду надійшла довідка, за змістом якої витребувана справа була вилучена для знищення та фактично знищена. Оригінал рішення від 11 листопада 2002 року зберігається в архіві Приморського районного суду м. Одеси у збірці знищених справ і матеріалів Приморського районного суду м. Одеси за 2002 рік (2-2400-2499/02). Інших відомостей щодо цивільної справи №2-2428/02 в архіві суду немає. 12 листопада 2020 року від Другого приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) до суду надійшла заява, у якій зазначено, що виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання, тому надати більш детальну інформацію щодо підстав завершення виконавчого провадження, арештів, накладених на майно боржника або виконавчих проваджень, що перебували на примусовому виконанні, неможливо. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу його дубліката у серпні 2020 року, тобто за спливом понад п`ятнадцяти років з дня втрати, на думку заявника, виконавчого листа. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). На час звернення заявника до суду у серпні 2020 року із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що виконавчий лист від 11 листопада 2002 року № 2-2428/02 отримано стягувачем, пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження у 2002 році, тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-ХІV). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 Закону № 606-ХІV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом. За правилом частини другої статті 24 Закону № 606-ХІV стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Суди першої та апеляційної інстанцій, не встановивши доказів поважності причин пропуску строку звернення із такою заявою до суду, відмовили у поновленні зазначеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Вирішуючи касаційну скаргу в частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа та оцінюючи викладені заявником доводи, Верховний Суд не надає правову оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанцій в частині висновків щодо поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки в цій частині судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. В оцінці застосування наведених норм права підлягає застосуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Отже, дублікат виконавчого листа може бути видано, зокрема у тому випадку, якщо суд поновив строк пред`явлення його до виконання або такий строк не пропущено на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа. В іншому випадку настають наслідки, які зумовлюють відмову у видачі дубліката виконавчого листа. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Установивши, що заявник із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 11 листопада 2002 року, та поновлення строку пред`явлення його до виконання звернулася у серпні 2020 року, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні заяви про видачу його дубліката. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, на законність судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та наявних у справі доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Загальні висновки Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03). З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині висновків про видачу дубліката виконавчого листа є необґрунтованою. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині оскарження щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання з тих підстав, що зазначені рішення не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, а в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа - з підстав необґрунтованості касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України. Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак