Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-1354/11

Дата документу 10.03.2020 Справа № 2-1354/11 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 2-1354/11 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В. № 22-ц/807/305/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ТОВ «Кей-коллект») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ В березні 2011 року ПАТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26 липня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк"та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №... 11021696000, згідно якому позичальнику надано кредит у розмірі 47000 доларів США, що було еквівалентно 237350 грн. під 13 відсотків річних до 25 липня 2011 року. Для забезпечення кредитного договору в той же день між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено договори поруки № 11021696000/П. Станом на 16.03.2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить: 368207,23 грн., з них: 253154,44 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 88633,46 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 16320,51 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 10098,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах. Посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості, судові витрати: 1700 грн. - оплата судового збору; 120 грн. - оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, звернути стягнення на заставлене майно. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 368207,23 грн., з них: 253154,44 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 88633,46 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 16320,51 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 10098,82 грн. - пеня| за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах та судові витрати: 1700 грн. - оплата судового збору; 120 грн. - оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При апеляційному розгляді ухвалою запорізького апеляційного від 11 лютого 2020 року до участі в справі як правонаступник позивача залучений ТОВ «Кей-коллект», який не з`явився до апеляційнийого суду хоча отримав судову повітку ще 24 лютого 2020 року (а.с.37 т.2). Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню не в повному обсязі, а в частині стягнення грошових сум з ОСОБА_4 . Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апелянт просив про скасування судового рішення в повному обсязі, проте в частині яка не стосується його прав та обов`язків воно не оскаржене та скасуванню не підлягає. Щодо іншої частини рішення, у якій йдеться про солідарне стягнення грошової суми з боржників, в тому числі ОСОБА_5 , воно підлягає скасуванню в частині стягнення будь-яких грошових сум з ОСОБА_5 . За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення в частині стягнення гршових коштів з ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що що 26 липня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого ПАТ "Укрсиббанк"та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11021696000, згідно якому позичальнику надано кредит у розмірі 47000 доларів СІЛА, що було еквівалентно 237350 грн. під 13 відсотків річних до 25 липня 2011 року. Для забезпечення кредитного договору в той же день між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 було укладено договори поруки № 11021696000ЛП. Як вбачається з розрахунку суми заборгованості за цим кредитним договором, борг по відсоткам частині кредиту та пені складає 368207,23 грн. Згідно п. 1.2.2. кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути сум; кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі в порядку та на умовах, передбачени: договором. Відповідно до пп. 1.1., 1.3., 1.4 договорів поруки, поручителі прийняли на себе зобов`язанні відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у тому жі обсязі. Відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.п. 2.2., 2.3 договорів поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань пере; АКІБ "УкрСиббанк", останній має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителів. Також суд виходив з того, що вдповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) Позичальниковї - в розмірі та на умовах, встановлених договором,а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Статтею 611 ЦК України передбачено, що при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом. Відповідно до пункту 7.1. договору, за порушення позичальником строків повернення кредиту й відсотків, установлених договором, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. У відповідності до ст. 543 ЦК України, при солідарному обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь - якого із них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, поки їхній обов`язок не буде виконаний в повному обсязі. Виконання обов`язку в повному обсязі одним з боржників припиняє обов`язок інших солідарних боржників перед кредитором. У оскаржуваному судовому рішенні, суд першої інстанції зазначив про те, що згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб. Натомість суд обмежився таким посиланням без дослідження питання про тривалість поруки. З матеріалів справи вбачається, що між банком та позичальником укладено договір споживчого кредиту. У договорі поруки строк його дії не визначений. За п.3.2. договору поруки, порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань позичальника по кредитному договору. У п.5.2. сторони передбачили зо вони дотримуються стандартних умов щодо строків позовної давності. Якщо у договорах поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється, а банк пред`явив вимогу до поручителя після спливу шестимісячного строку із моменту здійснення останнього чергового платежу, то на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) порука припиняється. Відтак вимоги позивача щодо солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентами, нарахованими за користування кредитом, та пені з поручителя не підлягають задоволенню через припинення договорів поруки; Так, статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу). Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК Українипро те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов`язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору. Як установлено судом,та зазначено самим позивачем у позовній заяві, (а.с.4 т.1) строк повернення кредиту настав 26 травня 2008 року. До суду ж позивач звернувся лише у березні 2011 року, тобто з пропуском не лише строку, встановленого ст. 559 ЦК щодо припинення поруки, а й з пропуском строку позовної давності. Як вбачається з кредитного договору та графіку погашення кредиту, позичальник взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами сплачуючи її частинами (щомісячними платежами). Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12). Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно та сплачувати проценти з 1 по 10 число кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Оскільки в даній справі, як зазначав сам банк строк повернення кредиту настав 26 травня 2008 року, відповідно з цього часу має обраховуватися і строк, протягом якого банк мав право на примусове стягнення боргу з поручителя. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з поручителя не можуть бути стягнені будь-які грошові суми на виконання кредитного договору у зв`язку з припиненням поруки. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2011 року по цій справі скасувати в частині стягнення грошових сум з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" які становлять суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту (у розмірі 368207,23 грн., з них: 253154,44 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 88633,46 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 16320,51 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 10098,82 грн. - пеня| за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах) а також в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" 1700 грн. на компенсування витрат по оплаті судового збору та 120 грн. по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» ( правонаступником якого є ТОВ «Кей-коллект») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат залишити без задоволення. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 березня 2020р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков