LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд132/2939/22

від 26.01.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 132/2939/22 Провадження № 22-ц/801/322/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 рокуСправа № 132/2939/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач), суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С. учасники справи: заявник (особа яка подала апеляційну скаргу) - ОСОБА_1 : заінтерисовані особи: Калинівський відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), головний державний виконавець Гузь Л. А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року про повернення скарги на дії головного державного виконавця, постановлену у складі судді Павленка І. В., в м. Калинівка, дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення,- в с т а н о в и в: 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Калинівського районного суду Вінницької області із скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гузь Л. А., у якій висувала вимогу: - визнати постанову головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гузь Л. А., від 26 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 14329020 неправомірною; - зобов`язати Калинівський відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в особі начальника, скасувати постанову головного державного виконавця Гузь Л. А. від 26 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження №14329020, з примусового виконання виконавчого листа № 2/874 від 11 серпня 2009 року, виданого Калинівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку чоловіка, починаючи з 23.05.2007 року до досягнення дітьми повноліття. Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику зі всіма доданими до неї документами. Мотивами прийнятої ухвали є не усунення заявником недоліків скарги, визначених в ухвалі суду від 29 листопада 2022 року. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 29.11.2022 року заявник надала заяву, однак не навела поважних причин пропуску строку для подання скарги та не порушила питання про поновлення строку для подання цієї скарги. Не погоджуючись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що боржник майже ніколи не платив аліменти, в підтвердження чого додала до апеляційної скарги відповідні довідки. Зазначає, що 10 листопада 2022 року вона дізналась про те що постановою головного держаного виконавця Гузь Л. А. № 14329020 ще від 26 грудня 2017 року виконавче провадження № 14329020, з примусового виконання виконавчого листа № 2/874 від 11 серпня 2009 року, про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів було закінчено. На момент закінчення була наявна заборгованість 64 188 грн 22 коп., зауважує що ще до закінчення виконавчого провадження державний виконавець надав їй роз`яснення про те що після досягнення дітьми повноліття, за наявності боргу по аліментах такий борг стягуватиметься в загальному порядку, а тому вона вважала, що виконання провадження існує.. Зазначає що до 22 листопада 2022 року оскаржуваної постанови вона не отримувала, та не знала про її існування. Стверджує, що суд першої інстанції не дослідивши матеріали виконавчого провадження та не взявши до уваги докази надані нею щодо дати отримання оскаржуваної постанови, безпідставно дійшов висновку про те, що нею було пропущено строк на подання скарги на дії державного виконавця. Враховуючи наведене, скаржник не вбачає порушення строку подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків: Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закону №1404-VIII), порядок стягнення аліментів визначається законом. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, зобов`язує виконавця обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця та повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, в тому числі, у разі подання заяви стягувачем або боржником. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Разом з цим, статтею 449 ЦПК України встановлено строки для звернення зі скаргою: пунктом а, частини 1 статті 449 ЦПК та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що скарга подається протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Калинівського районного суду Вінницької області із скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гузь Л. А., в якій просила визнати постанову головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гузь Л. А., від 26 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 14329020 неправомірною (а. с. 1 ? 2). Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2022 року було застосовано аналогію закону та залишено скаргу без руху з підстав пропуску строку для подання скарги, заявнику надано строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на подання скарги з наведенням поважних причин пропуску такого строку, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали. Заявнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків скарга вважатиметься не поданою та повертається заявнику (а. с. 15 - 16). На виконання вимог цієї ухвали, 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків скарги, у якій заперечує що пропустила строк для подання скарги на дії державного виконавця, так як про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження дізналась лише 10 листопада 2022 року (а. с. 11 12). Зауважує, що на момент закінчення виконавчого провадження була наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 64 188 грн 22 коп. Стверджує, що ще до 26 грудня 2017 року державним виконавцем їй було роз`яснено, що в разі наявності заборгованості по аліментах і після досягнення дітьми повноліття такий борг стягуватиметься в загальному порядку. Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто заявнику зі всіма доданими до неї документами. Роз`яснено заявнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, після усунення умов, що стали підставою для повернення скарги (а. с. 13). Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 185 ЦПК України виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки скарги, наведені в ухвалі суду від 29 листопада 2022 року, оскільки, на виконання вимог ухвали суду від 29 листопада 2022 року, заявниця надала заяву (зареєстровану за вх. 9188/22) у якій не навела поважних причин пропуску строку для подання скарги та не порушила питання щодо поновлення строку для подання цієї скарги. За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права та свободи. Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинного на момент винесення постанови про закриття виконавчого провадження, та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, чинного на момент звернення заявника до суду зі скаргою. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 року (справа № 466/948/19, провадження № 61- 16974св19). Заявниця ОСОБА_1 не заперечувала, що вона була обізнана про рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2007 року, за яким на її користь стягувались аліменти з ОСОБА_2 та знаходженні на примусовому виконанні виконавчого листа № 2 - 874 виданого 11 серпня 2009 року, де вона є стягувачем. Згідно виконавчого листа № 2-874/2007 аліменти стягувались на користь ОСОБА_1 по досягнення дітьми повноліття (а. с. 23), тому суд першої інстанції правильно констатував, що їй було відомо, коли найменша дитина досягла повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), при цьому будь-яких доказів про те, що вона з розумним інтервалом часу цікавилась виконавчим провадженням до скарги не додано. Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець надав їй роз`яснення що після досягнення дітьми повноліття, за наявності боргу по аліментах такий борг стягуватиметься в загальному порядку, є безпідставними та не свідчать про обгрунтованість твердження ОСОБА_1 , що вона впродовж п`яти років (постанова про закриття виконавчого провадження винесена 26.12.2017 року) сподівалась, що виконавче провадження триває. Судом також враховується стала практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі. Відтак, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що скаржниці достовірно було відомо про вчинення державним виконавцем виконавчих дій, установивши, що ОСОБА_1 пропустила визначений частиною першою статті 449 ЦПК України, десятиденний строк на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, на майже 5 років, і не надала доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, за відсутністю клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку суд першої інстанції помилково вдався до застосування аналогії закону: положень статті 185 ЦПК України, яка регулює питання залишення без розгляду і повернення позовної заяви. З огляду на приписи ст. ст. 126, 127, 449 ЦПК України, з урахуванням позиції Верховного Суду, викоаленоїт у постанові від 18.11.2020 року у справі № 466/948/19, скаргу ОСОБА_1 слід залишити без розгляду. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що ухвала Калинівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із залишенням скарги ОСОБА_1 без розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 376, 377, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про залишення скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гузь Л. А. без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді О. Ю. Береговий О. С. Панасюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»