Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/2212/20

Дата документу 12.04.2021 Справа № 337/2212/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 337/2212/20 Головуючий у 1 інстанції: Сидорова М.В. № 22-ц/807/754/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, ВСТАНОВИВ В червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Олександрівський ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 06.06.2008р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітня донька проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.10.2013р. з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 450,00 грн. щомісячно, починаючи з 10.07.2013р. і до повноліття дитини. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2018р. змінено спосіб та розмір стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 450,00 грн. на 1/4 частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.11.2018р. і до повноліття дитини. Однак відповідач рішення суду по стягнення аліментів не виконує, аліменти не сплачує, у зв`язку з чим станом на 01.02.2020р. заборгованість за аліментами становила 34721,46 грн. Оскільки заборгованість по сплаті аліментів утворилась з вини відповідача, вважає, що має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 30.04.2018р. по 31.01.2020р., яка за її розрахунком станом на 01.06.2020р. становить 89291,38 грн. Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача на її користь зазначену суму. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 30.04.2018р. по 31.01.2020р. в розмірі 39626 гривень 52 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів нарахованої за межами строку позовної давності (за період часу з 30.04.2018р. до 31.01.2020р). Позивач скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві зазначала, що рішення суду законне та обґрунтоване, підстав для його скасування немає. З цих підстав просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання рішення про стягнення аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 43316,52 грн, а тому на підставі статті 196 СК України з нього на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня), розмір якої необхідно обмежити сумою основного боргу. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.06.2008р., який розірвано рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 28.10.2013р., яке набрало законної сили 08.11.2013р. (а.с..8). Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с..7). Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.10.2013р. з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 450,00грн. щомісячно, починаючи з 10.07.2013р. і до повноліття дитини (а.с. 9). Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2018р. змінено спосіб та розмір стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.10.2013р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 450грн. щомісячно, на 1/4 частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили 08.11.2018р. (а.с.10-11). Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24.07.2019р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17.10.2019р., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 23623,51грн. (а.с.31-42). Судом встановлено, що між сторонами було вирішено спір щодо стягнення пені за неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати аліментів, в якому пеня стягнута за виниклу заборгованість зі сплати аліментів за період з липня 2013р. по 30.04.2018р. та розрахована станом на червень 2019р. Згідно з розрахунком державного виконавця Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі ГТУЮ у Запорізькій області Хохлова К.К., заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим листом про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.07.2013р. по 31.10.2018р. становить 9532,71 грн. При цьому з довідки вбачається, що до боржника застосовано штраф у розмірі 30% - 3960 грн. (а.с.43-44). Згідно з розрахунком державного виконавця Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліченко О.М. від 03.02.2020р., заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим листом про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 31.01.2020р. становить 34721,46 грн. (а.с.12). Згідно з розрахунком державного виконавця Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліченко О.М. від 01.07.2020р., заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим листом про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 31.05.2020р. становить 45816,52 грн., а станом на 30.06.2020р. - 48594,40 грн. (а.с.53). Згідно з інформацією, яка міститься в листі начальника Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03.07.2020р., в провадженні відділу перебуває на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, вживаються заходи щодо виконання рішення суду (а.с.52). Постановою державного виконавця Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі ГТУЮ у Запорізькій області Хохлова К.К. від 03.04.2019р., в межах виконавчого провадження ВП №40641979 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 на виїзд за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.54). Постановами державного виконавця Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі ГТУЮ у Запорізькій області Хохлова К.К. від 13.04.2019р., в межах виконавчого провадження ВП №40641979 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених шумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також у праві полювання та у праві керування транспортними засобами (а.с.55-57). Згідно з квитанцією від 28.12.2019р., виданою АТ «Акцент-Банк», оригінал якого було досліджено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на рахунок Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя в рахунок сплати аліментів на користь ОСОБА_2 перерахував 2500,00 грн. (а.с.85). Відповідно до положень ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі спору - судом. Матеріали справи не містять доказів на спростування здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. За положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із позовом), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Зазначена норма діє в редакції Закону України №2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності з 08 липня 2017 року. Отже, обмеження загального розміру пені застосовуються до правовідносин, які виникли з 08 липня 2017 року. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується шляхом помноження заборгованості зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж), на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помноження та один відсоток. (за формулою: заборгованість за місяць помноженою на кількість днів прострочення та помноженою на 1 %.). Аналогічно обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 14-616цс18). При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно та за змістом ст.196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Крім того, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 30.04.2018 по 31.01.2020 року відповідно до розрахунку позивача станом на ь01.06.2020 року становить 89291,38 грн. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем при підрахунку заборгованості зі сплати аліментів не була врахована сума 2500,00 грн., яка перерахована відповідачем ОСОБА_1 28.12.2019р. на рахунок Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжя в рахунок сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , в зв`язку з чим, суд прийшов до правильного висновку, що дійсна сума заборгованості зі сплати аліментів станом 31.01.2020р. складає 32221,46 грн. (34721,46 грн. - 2500,00грн.), станом на 31.05.2020р. - 43316,52 грн. (45816,52 грн. - 2500,00 грн.), і відповідно станом на 30.06.2020р. - 46094,40 грн. (48594,40 грн. - 2500,00 грн.) Як встановлено судом заборгованість зі сплати аліментів станом на день, який визначений позивачкою - 01.06.2020р. з урахуванням наданої суду відповідачем квитанції від 28.12.2019р., становить 43316,52 грн. Абзацем .2 ч.1 ст.196 СК України, передбачено, що максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до розрахунку державного виконавця Олександрівського ВДВС у м.Запоріжжі ГТУЮ у Запорізькій області Хохлова К.К. а.с.43-44) до ОСОБА_1 було застосовано заходи примусового виконання у вигляді штрафу у розмірі 3690,00 грн. За рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24.07.2019р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17.10.2019р., з відповідача на користь позивачки стягнута пеня за несплату аліментів за попередній період без урахування розміру застосованого до відповідача заходу примусового виконання у вигляду штрафу в розмірі 3690,00грн. Отже, враховуючи викладене, максимальній розмір пені, яка підлягає стягненню з боржника, становить 39626,52 грн. (43316,52 грн. - 3690,00 грн.). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі загальної суми заборгованості по аліментам, що складає 39626,52 грн. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року №3, на платника аліментів не можна покладати передбачену ч.1 ст. 196 СК України відповідальність, якщо заборгованість виникла з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає у всіх випадках, крім тих, коли існують об`єктивні причини (несвоєчасна виплата заробітної плати, затримка або неправильний перерахунок аліментів). Водночас, належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що несплата аліментів виникла з незалежних від відповідача причин, останній суду не надав. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано позовну давність, є безпідставними з огляду на наступне. За приписами ст.20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 СК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З огляду на зазначене, ст.20 СК України є спеціальною нормою, яка регламентує застосування позовної давності саме до вимог, які виникають із сімейних відносин. Статтею 196 СК України визначає порядок та підстави нарахування пені за прострочення сплати аліментів. Таким чином вимога про стягнення пені - це вимога, яка пред`являється відповідно до норм саме Сімейного кодексу України, що свідчить про те, що на зазначені правовідносини поширюється дія ст.20 СК України, яка прямо встановлює винятки, за яких позовна давність застосовується в порядку, який визначено Цивільним кодексом України, якщо інше не передбачено Сімейним Кодексом України (ч.2 ст.20 СК України). Таким чином, для застосування норм Цивільного кодексу України, які регламентують строки та порядок застосування позовної давності, правовідносини повинні підпадати під винятки, які визначені ч.1 ст.20 СК України. Правовідносини, регламентовані ст.196 СК України, не підпадають під винятки, які прямо зазначені у ч.1 ст.20 СК України, тому позовна давність до них не може бути застосована. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню або зміні, апеляційним судом не встановлено. Керуючись ст. ст. 367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2020 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков