Постанова Київський апеляційний суд № 754/12273/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/962/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/12273/21 19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Шпильовій Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандугей Ігоря Вікторовича на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди) житла, виселення наймача та стягнення заборгованості по орендній платі,- в с т а н о в и в: 06 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди) житла, виселення наймача та стягнення заборгованості по орендній платі. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20.09.2006 року між ОСОБА_3 (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач) було укладено договір найму квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 березня 2021 року вищезазначена квартира перейшла у її власністьї, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Вказує на те, що відповідач порушував умови договору щодо внесення орендної плати за користування приміщенням та за житло-комунальні послуги, що підтверджується рахунком - повідомленням. Окрім того, відповідачем було змінено замки в орендованій квартирі та він відмовляється впускати її до орендованої квартири, а тому вона була змушена звертатись до правоохоронних органів. Станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача по оплаті орендної платистановить 60 068,35 грн. З урахуванням вище викладеного просила суд розірвати договір найму квартири № 23 від 20 вересня 2006 року, виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на її користь заборгованість по оплаті орендної плати в розмірі 60 068,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди) житла, виселення наймача та стягнення заборгованості по орендній платі задоволено частково. Розірвано договір найму квартири АДРЕСА_2 , укладений 20 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 60068,35грн. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1816,00 грн. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 5000,00грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відмовлено. Повний текст рішення складено 26 жовтня 2022 року. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 10 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сандугей Ігор Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог повністю та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно з`ясовані обставин справи. Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні суд зазначає, що позивачка є власницею спірного житла, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто, має інше житло, однак, такий висновок суду є безпідставним та не відповідає обставинам справи, так як зазначене житло не належить позивачці на праві власності. За вказаною адресою вона проживає на підставі договору наймуі саме з тієї причини, що відповідач чинить їй перешкоди в користуванні її власним житлом - квартирою АДРЕСА_1 . Посилається на те, що зареєстрованим місцем проживання позивачки є саме квартира АДРЕСА_1 , в якій на правах оренди проживає відповідач, окрім того, вказана квартира є єдиним власним житлом позивачки. З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що не дивлячись на розірванння договору оренди квартири з відповідачем, підстав для його виселення з цієї квартири немає, так як відповідачка має інше житло, не грунтується на встановлених дійсних обставинах справи та вимогах матеріального права. Рішення суду про відмову у позові про виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 фактично позбавляє власника житла ОСОБА_1 права користуватись своєю власністю та змушує її орендувати житло для свого та членів своєї сім`ї проживання. Разом з цим, суд не враховує того, що відповідач після розірванння договру оренди спірної квартири може орендувати інше житло доля власного проживання. Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції було порушено принцип пропорційності на користь відповідача. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначав, що позивачка, приймаючи в спадок квартиру, була обізнана про існування обтяження квартири у вигляді права користування та реєстрації члена сім`ї колишнього власника, проте такий висновок суду є помилковим, так як відповідач не є членом сім`ї колишнього власника квартири - померлого ОСОБА_3 . Також апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь понесених нею витрат на правову допомогу, так як судом при вирішенні вказаного процесуального питання не було враховано, що під час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції було призначено сім судових засідань, на п`яти з яких був присутній представник позивача. На одне судове засідання було подано заяву про проведення його в режимі відео конференції, яка не відбулась з технічних проблем в суді. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що на кожне судове засідання представник позивача здійснював підготовку, а тому висновок суду першої інстанції про неспівмірність суми витрат на оплату послуг адвоката з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт є безпідставним. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сандугей Ігор Вікторович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час слуханння справи судом повідомлений, причин своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 20 вересня 2006 року між ОСОБА_3 (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач) було укладено договір найму квартири. Відповідно до п. 1.1. умов зазначеного договору наймодавець передає наймачу в тимчасове користування квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно умов п. 3.1 зазначеного договору наймач приймає на себе наступні зобов`язання: утримувати приміщення в порядку, передбаченому санітарними та протипожежними правилами; здавати орендовану квартиру в суборенду без письмової згоди наймодавця; сплачувати телефонні переговори та електропостачання; не порушувати тишу та спокій жителів сусідніх квартир. Відповідно до п. 4.1 договору за весь термін використання орендованої квартири наймач виплачує наймодавцю суму в розмірі квартирної плати. Також сторони погодили, що договір може бути розірвано у випадку порушення однією із сторін умов даного договору або у випадку погодження сторін, про що сторони повинні повідомити один одного. (п. 5.2 договору) ІНФОРМАЦІЯ_1 наймодавець ОСОБА_3 помер. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька- ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням Ѕ частки у спадщині, від якої відмовилась дружин померлого- ОСОБА_4 на її користь. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 . Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 09 липня 2021 року в зазначеній квартирі ніхто не прописаний. Відповідно до довідки, виданої старостою у с. Луб`янка Бучанської міської ради ОСОБА_5 від 08 липня 2021 року № 32-10-143, гр. ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_6 з 1986 року по теперішній час без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Станом на 01 липня 2021 року заборгованість по оплаті комунальних послуг з урахуванням 3% річних та інфляційних збитків становить 60 068,35 грн., що підтверджується рахунком- повідомленням обслуговуючої організації КП " Керуюча компанія Деснянського району". 14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з повідомленням про сплату боргу в якому зазначала, що останній не сплачує комунальні послуги у зв`язку з чим станом на 01 січня 2021 року наявний борг по квартплаті в розмірі 47 451,26 грн. Також ОСОБА_1 зазначила, що у випадку невиконання вимоги про оплату заборгованості за квартплатою протягом тижня, договір найму квартири № 23 від 20 вересня 2006 року буде розірвано. Вказана претензія ОСОБА_1 була залишена ОСОБА_2 без відповіді. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині розірвання договору найму (оренди) житла та стягнення заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем порушене зобов`язання перед позивачем за договором найму квартири АДРЕСА_5 від 20 вересня 2006 року та за відповідачем обліковується заборгованість по оплаті орендної плати у розмірі 60 068,35. Відповідачем розрахунок жодним чином не спростований та доказів на підтвердження належного виконання договору оренди відповідачем суду надано не було. З огляду на невиконаня відповідачем умов договору оренди по оплаті вартості орендної плати наявні визначені ст.825 ЦК України підстави для його розірвання та стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по орендній платі в сумі 60 068,35 грн. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сандугей Ігор Вікторович просив скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Отже, рішення суду в частині задоволення вимоги про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 60 068,35 грн. сторонами не оскаржується, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що виселення відповідача не відповідає співмірності втручання у право відповідача на житло з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що ОСОБА_1 має місце проживання, а відповідач, який не має іншого житла, у разі задоволення позовної вимоги про виселення стане безхатьком. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно із частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Згідно з частинами першою та третьою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Договір найму житла укладається у письмовій формі (частина перша статті 811 ЦК України). Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема, квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому (частини перша та друга статті 812 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. За змістом частин першої-третьої статті 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, визначена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (частина друга статті 762 ЦК України). Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. За статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років (частина перша статті 821 ЦК України). Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тож у статті 764 ЦК України законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким для настання наслідків у вигляді поновлення договору оренди сторони мають утриматися від дій, які б спричиняли закінчення дії такого договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення, зокрема укладення правочину про продовження договору, не вимагається. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 709/453/17 (провадження № 61-30678св18), від 20 січня 2021 року у справі № 190/750/17 (провадження № 61-42086св18). Відповідно до частини першої статті 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк. Згідно із статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Зазначеною нормою визначено обов`язок наймача щодо повернення речі у разі припинення договору найму, а також передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Однією із основних умов застосування положень статті 785 ЦК України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав. Судом встановлено, що відповідач порушив зобов`язання за договором найму квартири № 23 від 20 вересня 2006 року у зв`язку з чим прийшов до висновку, що договір найму від 20 вересня 2006 року підлягає розірванню. Сторони не оскаржували рішення суду першої інстанції в цій частині. Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов`язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. З огляду на те, що договір оренди квартири від 20 вересня 2006 року судом розірваний, проте, відповідач продовжує користуватись спірною квартирою і позивачка, як власник цієї квартири, внаслідок неправомірних дій відповідача, як наймача ( орендаря) за договором оренди, позбавлена можливості користуватися своєю власністю - спірною квартирою, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених ст. 169 ЖК України підстав для виселення наймача ( орендаря) ОСОБА_2 з вказаної квартири без наданння іншого жилого приміщення. Колегія суддів вважає, що між сторонами у цій справі дотриманий справедливий баланс інтересів, оскільки позивач, як власник спірної квартири, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а відповідач, як орендар за договором, приймаючи у тимчасове користування належну позивачу квартиру, в силу об`єктивних обставин міг проявити розумну обачність та повинен був розуміти, що спірна квартира після закінчення строку дії договору оренду, за наявності заперечень власника щодо його продовження у зв`язку з невиконання орендарем свого обов`язку щодо оплати орендної плати, підлягає звільненню. Виселення відповідача з орендованої квартири не буде для нього надмірним тягарем, оскільки, вселяючись у квартиру на підставі договору оренду, останній повинен був розраховувати, що йому у будь-якому випадку необхідно буде звільнити займане ним житлове приміщення, так як він є тимчасовим мешканцем у вказаній квартирі. Висновки суду першої інстанції про те, власник спірної квартири позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто, має інше житло, а у відповідача ОСОБА_2 єдиним житлом є спірна квартира за адресою: АДРЕСА_4 , а тому підстав для його виселення з вказаної квартири немає, колегія суддів вважає помилковими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка, крім спірної квартири, в якій проживає відповідач, має у власності інше житло. Крім того, відповідач за договром оренди житла набув лише право тимчасового користування вказаним житлом і після закінчення строку дії договору оренди, при відмові орендодавця його продовжити, чи при його розірванні, повинен звільнити вказане приміщення на вимогу орендодавця, а при відмові - на підставі рішення суду. Встановивши, що відповідачем було порушено умови договору найму квартири від 20 вересня 2006 року на підставі якого він проживав в спірній квартирі та, прийшовши до висновку, що договір найму квартири АДРЕСА_1 від 20 вересня 2006 року підлягає розірванню, суд першої інстанції не зазначив правових підстав для продовження проживання відповідача в даній квартирі. З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необгрунтованість на невідповідність вимогам матеріального права рішення суду першої інстанції в цій частині. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандугей Ігоря Вікторовича підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_2 підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволенння позовних вимог ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду першої інстанції про неспівмірність розміру витрат позивачки на оплату правової допомоги адвоката в сумі 15 000,00 грн. з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., з огляду на наступне. В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачка до суду першої інстанції надала договір про надання правової допомоги від 02 липня 2021 року, укладений між нею ( ОСОБА_1 ) та адвокатом Сандугей Ігорем Вікторовичем. Відповідно до умов зазначеного договору адвокат зобов`язався здійснювати представництво інтересів клієнта у справі про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення та зняття з реєстрації проживаючого та інших питань. Згідно вимог пунктів 4.1., 4.2., 4.3. зазначеного договору сторони погодили, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар. Розрахунок гонорару наведений в додатку до цього договору. Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до рекомендацій. 02 липня 2021 року між ОСОБА_1 та Сандугей Ігорем Вікторовичем було укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 02/07/21 від 02 липня 2021 року, відповідно до якого сторони погодили виконання та вартість наступних послуг адвоката: зустріч, консультація клієнта, визначення та узгодження правової позиції, збір доказів, підготовка адвокатських запитів вартість- 3 000,00 грн.; підготовка та подання до Деснянського районного суду м. Києва позовної заяви про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з житла, супроводження справи в суді, участь у 2-х судових засіданнях вартість - 12 000,00 грн.; участь в одному судовому засіданні понад 2-а вартість -1 700,00 грн.; поїздка в судове засідання, якщо воно не відбулось вартість - 700,00 грн; година роботи адвоката вартість - 1 000,00 грн. 12 липня 2022 року ОСОБА_1 та адвокатом Сандугей Ігорем Вікторовичем було підписано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, відповідно до договору про надання правової допомоги № 02/07/21 від 02 липня 2021 року станом на 12 липня 2022 року. Відповідно до зазначеного опису, адвокатом було надано наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, визначення та узгодження правової позиції, збір доказів, підготовка адвокатських запитів, вартість- 3 000,00 грн.; підготовка та подання до Деснянського районного суду м. Києва позовної заяви про участь у судових засіданнях: 05.10.2021 року, 18.11.2021 року, 12.07.2021 року, вартість- 12 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 15 000,00 грн. 02 липня 2021 року ОСОБА_1 сплати послуги адвоката Сандугей Ігоря Вікторовича у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 12 . 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 сплати послуги адвоката Сандугей Ігоря Вікторовича у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №

17. Стягуючи з відповідача на користь позивачки 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що витрати в розмірі 15000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях . З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до вимог ч.6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотанння про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на те, що позивачкою надані належні докази щодо переліку наданих їй адвокатом послуг та понесених нею витрат на оплату вазанмх послуг в сумі 15000,00 грн., а відповідачем не було надано будь яких заперечень з приводу заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів приходитьдо висновку, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При зверненні до суду з позовною заявою, позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,00 грн. При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 724,00 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сандугей Ігоря Вікторовичабуло задоволено, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 724,00 грн. Керуючись ст. 169 ЖК України, ст.ст. 319,321 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст.2,11,15,133,134,137,141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандугей Ігоря Вікторовича задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_2 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення задовольнити. Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 724,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 січня 2023 року Головуючий: Судді: