LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС380/14371/21

від 25.01.2023 · Адміністративна

УХВАЛА 25 січня 2023 року м. Київ справа № 380/14371/21 адміністративне провадження № К/990/2601/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі №380/14371/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №25-ДС від 13 липня 2021 року в частині припинення державної служби та звільнення позивача зі служби, відповідно до пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», поновити її на посаді головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування Відділення №1 (місто Жидачів) ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13 липня 2021 року; - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 липня 2021 року по дату постановлення судом рішення, стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені нею судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у сумі 908 грн та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3000 грн, звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині присудження виплати середньої заробітної плати за один місяць. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу державних службовців) №25-ДС від 13 липня 2021 року в частині припинення державної служби та звільнення позивача зі служби. Поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14 липня 2021 року. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді допущено до негайного виконання. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 липня 2021 року по 13 липня 2022 року у розмірі 133605 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 10421,17 грн допущено до негайного виконання з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. У задоволенні решти заяви представника позивача відмовлено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 380/14371/21 року, скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13 липня 2021 на 05 грудня 2021 року і формулювання підстави звільнення з «у зв`язку з реорганізацією та скороченням штату працівників» на «у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт». Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 липня 2021 року до 05 грудня 2021 року у розмірі 55045 (п`ятдесят п`ять тисяч сорок п`ять) гривень 26 копійок. В задоволення решти позовних вимог відмовлено. У поданій касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №826/9047/16, від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19, від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Обґрунтовуючи підставу неврахування висновків Верховного Суду викладених у зазначених постановах, представник відповідача по тексту касаційної скарги процитував абзаци з цих постанов, та послався на статтю 134 КАС України. Верховний Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Проте, скаржник в загальному перелічив уривки, процитував абзаци з різних постанов Верховного Суду щодо критеріїв визначення розміру адвокатських витрат, детально описав обставини справи та фактично висловив незгоду із прийнятими рішеннями, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас скаржником не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі №380/14371/21 повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»