Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/3030/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2090/23 Справа № 215/3030/22 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 215/3030/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Остапенко В.О., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Тимофєєва В.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скарги ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року, яке ухвалено суддею Коноваленко М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 листопада 2022 року, УСТАНОВИВ: В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») відшкодування моральної шкоди спричиненої тяжким ушкодженням здоров`ю. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період роботи у шкідливих умовах праці тривалий час на збагачувальній фабриці №1 учнем сепараторника, фільтруваником, машиністом ексгаустера, машиністом ексгаустера цеху по виробництву обкотишів №2, фільтрувальником збагачувальної фабрики № 1, з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1, на ПрАТ, нею отримані хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова, з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), ЛН першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня, які, відповідно до акту розслідування від 08 липня 2022 року, виникли з вини роботодавця. Згідно висновку МСЕК від 23 серпня 2022 року позивачу вперше з 15 серпня 2022 року було встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково. Позивач вважає, що їй не було забезпечено безпечних умов праці, вона втратила працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходилася на лікуванні, їй важко виконувати будь-яку роботу по дому, не може тривалий час знаходитися в одному статичному положенні, потребує сторонньої допомоги. Постійно турбує кашель то сухий,то з мокротинням (особливо у ранкові часи), від фізичних навантажень виникає задишка, тому вимушено користується інгаляційними препаратами. Після кашлю у позивача починає боліти в грудній клітці або під лопаткою. Потім у позивача зявляється сильна слабкість у всьому тілі. Також часто турбує пекучий тягнучий поперековий біль, який сковує рухи. Іноді ці болі бувають гострі, навіть після незначних фізичних навантажень вони посилюються. Від статистичних положень тіла біль переходе в шийний відділ хребта, в лопатки та між лопаткову ділянку. Крім того, турбують болі в ногах та затерпання в руках. В нічні години позивач не може заснути від ниючого болю в суглобах. Значно погіршився слух, що додає дискомфорту у спілкуванні з оточуючими. Значну частину часу вона витрачає на підтримання свого здоров`я, що порушує її нормальні життєві зв`язки. При цьому позивач розуміє, що стан її здоров`я не відновиться навіть при лікуванні. Через хворобу порушилися її зв`язки з друзями, що також спричиняє їй додаткові душевні страждання. Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 340 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, без утримання свіх податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 90 000 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» 992,40 грн. судового збору на користь держави. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь, просить збільшити її розмір до заявленого нею у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачка, внаслідок отриманих професійних захворювань, неодноразово знаходилася на лікуванні, їй важко виконувати будь-яку роботу по дому, вона не може тривалий час знаходитися в одному статичному положенні, потребує сторонньої допомоги. Позивача постійно турбує кашель то сухий,то з мокротинням (особливо у ранкові часи), від фізичних навантажень виникає задишка, тому вона вимушено користується інгаляційними препаратами. Після кашлю у позивача починає боліти в грудній клітці або під лопаткою. Потім у позивача зявляється сильна слабкість у всьому тілі. Також часто турбує пекучий тягнучий поперековий біль, який сковує рухи. Іноді ці болі бувають гострі, навіть після незначних фізичних навантажень вони посилюються. Від статистичних положень тіла біль переходе в шийний відділ хребта, в лопатки та між лопаткову ділянку. Крім того, турбують болі в ногах та затерпання в руках. В нічні години позивач не може заснути від ниючого болю в суглобах. Значно погіршився слух, що додає дискомфорту у спілкуванні з оточуючими. Значну частину часу вона витрачає на підтримання свого здоров`я, що порушує її нормальні життєві зв`язки. При цьому позивач розуміє, що стан її здоров`я не відновиться навіть при лікуванні. Через хворобу порушилися її зв`язки з друзями, що також спричиняє їй додаткові душевні страждання. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що 01 липня1986 року ОСОБА_1 , прийнята на збагачувальну фабрику №1 (Ордена Леніна Північний гірничо-збагачувальний комбінат) учнем сепараторника для проходження виробничої практики; 03 листопада 1986 року переведена на збагачувальній фабриці №1 сепараторщиком 4 розряду; 18 грудня 1986 року звільнена у зв`язку із закінченням проходження виробничої практики; 11 серпня 1987 року прийнята по направленню Минчермета УССР на збагачувальну фабрику №1 фильтрувальником по 3 розряду; 04 квітня 1988 року переведена по збагачувальній фабриці №1 сепараторщиком 4 розряду; 13 січня 1995 року за результатом атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1; 31 жовтня 1996 року Північний державний гірничо-збагачувальний комбінат перетворено на ВАТ «Північний ГЗК»; 01 жовтня1999 року переведена на рудозбагачувальну фабрику №1 машиністом ексгаустера 4 розряду; 18 листопада 1999 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2; 06 вересня 2002 року переведена на рудозбагачувальній фабриці №1 машиністом ексгаустера 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення по Списку №2; 30 вересня 2003 року переведена на рудозбагачувальній фабриці №1 сепараторщиком 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до 6-ти років, з правом пільгового пенсійного забезпечення по Списку №1; 30 грудня 2003 року переведено до цеху по виробництву обкотишів №2 машиністом ексгаустера 4 розряду виробничої дільниці випалювання обкотишів, з правом пільгового пенсійного забезпечення по Списку №1, на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; ІНФОРМАЦІЯ_1 переведена на рудозбагачувальну фабрику №1 фільтрувальником 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1; 05 липня 2004 року переведена на рудозбагачувальній фабриці №1 сепараторщиком 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1; 04 квітня 2011 року ВАТ «Північний ГЗК» перейменовано на ПАТ «Північний ГЗК»; 05 травня 2016 року ПАТ «Північний ГЗК» перейменовано на ПрАТ «Північний ГЗК»; 29 липня 2020 року звільнена за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-12). Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.07.2022р. (а.с.13-17), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В.ЛН першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Позивачу вперше встановлено з 15 серпня 2022 року 40% втрати професійної працездатності безстроково, із яких: 15% по радикулопатії, 15% - ХОЗЛ та 10% - туг., згідно висновку МСЕК від 23 серпня 2022 року, де також зазначено, що позивач потребує медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с.18). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими нею на виробництві відповідача професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до п. 18 Акту розслідування причини виникнення професійного захворювання від 08 липня 2022 року, причинами виникнення професійних захворювань ОСОБА_1 є робота на підприємстві відповідача протягом 32 років 05 місяців, перевищення гранично допустимих норм праці, шум: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 2 дБА (85 дБА при ГДР 80дБА), пил фіброгенної дії: перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в 1,15 рази (2,3 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 90 000 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачкою, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивачки, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивачки і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати нею професійної працездатності. Однак колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивачки ОСОБА_1 . Так, колегією суддів встановлено, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, під час виконання своїх посадових обов`язків, позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 40 %, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц, провадження № 14-463цс18, прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі № 210/5258/16-ц, що характер отриманого професійного захворювання, що спричинив повну втрату ним професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000 грн. не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у даній ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивачка зазнає фізичного болю, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивачки вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Слід зауважити, що право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач втратила професійну працездатність у розмірі 40 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить курси лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, взагалі можливість такого відновлення неможливе. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих позивачем професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача впродовж 32 років 05 місяців, що потягло втрату працездатності в розмірі 40 % безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 90 000 грн. до 200 000 грн. Отже, з урахування того, що позивачці ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40 %, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивачки, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 90 000 грн. до 200 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подала позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави із збільшенням цього розміру з 992,40 грн. до 2 000 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 90 000 грн. до 200 000 (двісті тисяч) гривень. Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, збільшивши цей розмір з 992 грн. 40 коп. до 2 000 (дві тисячі) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 січня 2023 року. Головуючий: Судді: