Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/14356/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14356/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000094/2 від 10.07.2020. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000094/2 від 10.07.2020. Одночасно судом першої інстанції вирішено питання щодо стягнення на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Одеської митниці Держмитслужби судових витрат у сумі 3 484,35 грн (судового збору) та 5 000,00 грн (витрат на правничу допомогу). Представником фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 - Сидоренком В.А. подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08 вересня 2022 року в частині визначеної до стягнення суми на відшкодування витрат з професійної правничої допомоги та ухвалити в зазначеній частині нову постанову, якою стягнути з відповідача 37 540,00 грн в рахунок витрат з професійної правничої допомоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано заявлений до стягнення гонорар успіху у сумі 28 000,00 грн, який відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 16 січня 2023 року. Одеською митницею Держмитслужби відзиву на апеляційну скаргу не подавалося, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами за правилами письмового провадження. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За правилами частин першої, третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. На підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37 540,00 грн в матеріалах справи містяться: договір № 39-С про надання правової допомоги від 11.04.2022, додаток до договору № 3 від 05.10.2020 до вказаного договору, акт приймання-передачі № 7 від 25.01.2021, звіт про витрачений час на надання правової роботи та платіжне доручення №4665 від 26.01.2021 на суму 9 450,00 грн. Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, а від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Як встановлено судовою колегією, 11.04.2019 між позивачем та адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 39-С. Згідно з додатком до договору № 3 від 05.10.2020 сторонами погоджену вартість однієї години надання правової допомоги, що становить 1 400,00 грн. Також у випадку прийняття рішення на користь позивача, сторонами погоджено, що замовник (позивач) додатково сплачуватиме представнику гонорар у розмірі 28 000,00 грн. Відповідно звіту про витрачений час на надання правової допомоги адвокатом надано наступні юридичні послуги: аналіз документів, що передували ухваленню спірного рішення 1 год. 1 400,00 грн; підготовка адвокатського запиту 0,5 год 700,00 грн; підготовка адвокатського запиту 0,5 год 700,00 грн; підготовка позовної заяви 3,5 год 4 900,00 грн; підготовка клопотання про витребування доказів 1 год 1 400,00 грн; підготовка клопотання про розгляд клопотання про витребування доказів 0,25 год 350,00 грн. Відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Також в матеріалах справи від імені представника позивача наявна лише позовна заява. Судові засідання у цій справі не призначалися, справа розглядалася у порядку письмового провадження. Вирішуючи питання стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача як витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що представником позивача здійснено незначні дії під час підготовки матеріалів до подачі в суд, тому заявлена відповідачем сума не є пропорційною до предмету спору та є завищеною. В решті, суд першої інстанції присудив до стягнення 5 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та у свою чергу зазначає, що наявні в матеріалах справи докази понесених судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19). При визначенні сум відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги мають бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір. «Гонорар успіху» адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст. 632, 903 Цивільного кодексу України та ст. 30 та ст. 632, 903 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону №5076, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 сформовано правову позицію, за якою не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Суд вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey). Виходячи з наведеного, колегія суддів враховує, що справа №320/14356/20 розглядалася судом першої інстанції в порядку письмового провадження, не потребувала участі представника позивача в судовому засіданні, підготовка позовних матеріалів не потребувала глибокого вивчення правової бази та судової практики, а також не вимагала від представника позивача, який є фахівцем в галузі права, значних зусиль. У пункті 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постановах від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17 та від 01.09.2020 року у справі № 620/6209/19. З аналізу наданих представником позивача документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (а саме: у загальній сумі 37 540,00 грн), колегія суддів вбачає, що розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи та фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та є завищеним, у зв`язку з чим з урахуванням принципів розумності та співмірності вважає рішення суду першої інстанції в зазначеній частині обґрунтованим та правильним. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції в зазначеній частині без змін, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат у даній справі. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі №320/14356/20 залишити без змін. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: М.І. Кобаль Л.О. Костюк