Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13408/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13408/21 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю. при секретарі судового засідання Почепі В.В., за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Андрєєвський П.В. (директор) від відповідача: не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 26.04.2021 №0047031404. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставним застосування контролюючим органом податкового повідомлення-рішення форми В1, оскільки це позбавило платника податку на врахування невідшкодованої суми ПДВ в наступних податкових періодах. На його думку, в даному випадку доцільним є складання податкового повідомлення-рішення форми В3 про відмову у наданні бюджетного відшкодування. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Підприємство погоджується, що під час складання Декларації з ПДВ за жовтень 2020 року допущені технічні (методологічні) помилки чим порушено Наказ Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість». Але такі порушення згідно Порядку № 1204 підпадають під визначення, що не дають права на отримання бюджетного відшкодування зі складанням податкового повідомлення-рішення за формою «ВЗ» а не за формою «В1». Так в додатку 3 до Декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» від 19.11.2020 №9305373239 задекларовано постачальника з індивідуальним податковим номером 400865810033 із зазначенням періоду в якому виникло від`ємне значення - жовтень 2020 року замість червень 2019 року. Також помилково включено до рядка 16.3 Декларації податкове повідомлення-рішення від 29.10.2020 року №00000480402 яке узгоджене в листопаді 2020 року. Тобто судом 1-ї інстанції зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування через порушення Наказу №21 від 28.01.2016 без фактичного порушення ПК України. Але такі порушення підпадають під складання податкового повідомлення-рішення форми «ВЗ» з відмовою у наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 7000000,00 грн, та дало б можливість Підприємству заявити вказану суму у майбутніх періодах. Податкове повідомлення-рішення форми «В1» позбавляє Підприємство права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість в майбутньому після виправлення помилок та призведе до втрати обігових коштів, необхідних для сплати поточних податкових платежів а нарахування штрафних санкцій в розмірі 700,0 тис.грн., призведе до тяжкого непоправного фінансового стану Підприємства. В судовому засіданні представник позивача (директор) підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених в апеляційній скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача, у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства, а скарга позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що співробітниками Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2020 року. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт камеральної перевірки від 15.12.2020 № 11794/Ж5/26-15-04-02-19/4539931 (надалі - Акт перевірки). В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2020 року, в результаті чого завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, в розмірі 7000000,00 грн. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.01.2021 № 00037140406, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 7000000,00 грн та застосовано штрафних санкцій у розмірі 1750000,00 грн. Не погоджується з податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 21.01.2021 № 00037140406 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової служби України від 21.04.2021 № 9003/6/99-00-06-01-03-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 № 00037140406 у частині застосованих штрафних санкцій, які перевищують розмір, визначений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у редакції, що діє з 01.01.2021. в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу задоволено частково. В подальшому, з урахуванням рішення Державної податкової служби України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 №0047031404 яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 7000000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 700000,00 грн. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року допущено помилки в її заповненні та доказів виправлення даної помилки (подання уточненої декларації/розрахунку) до суду першої інстанції не надано. Внаслідок чого суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, в розмірі 7000000,00 грн. контролюючим органом кваліфіковано як суму завищення бюджетного відшкодування, тобто фактично встановлено відсутність у позивача права на отримання заявленої суми не взагалі, а на підставі звітності, сформованої з помилками. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Згідно пункт 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу. Пункти 109.1, 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Згідно з положеннями пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Колегія суддів зазначає, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем у жовтні 2020 року заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 7000000,00 грн, що підтверджується заявою підприємства, яке подано в якості додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року за № 9305373100 від 19.11.2020. Так, в розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації) позивачем в якості звітного періоду, в якому виникло від`ємне значення з податку на додану вартість, зазначено жовтень 2020 року. Постачальником, за результатами проведення господарських операцій із яким сформовано спірну суму бюджетного відшкодування, позивач вказує ТОВ «Моноліт-Будсіті», індивідуальний податковий номер 400865810033 (таблиця 2 додатку 3 до декларації). Колегія суддів звертає увагу, що позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі самостійно визнає, що в звітному періоді (жовтень 2020 року) не проводило господарських операції із вказаним контрагентом (ТОВ «Моноліт-Будсіті», індивідуальний податковий номер 400865810033). Отже, позивач визнає, що операції із вищезазначеним контрагентом здійснював у іншому звітному періоді, а саме - червень 2019 року. Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі - Порядок). Пунктом 6 розділу I Порядку передбачено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема податкова декларація з податку на додану вартість з додатками. Згідно із пунктом 4 розділу V Порядку, у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду. У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку». У відповідності до приписів підпунктів 1-5 пункту 5 розділу V Порядку: якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу; якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1; сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20; сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3; сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду. Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК України). Колегією суддів досліджено матеріали справи та норми права та встановлено, що при заповненні декларації з ПДВ за жовтень 2020 року позивачем зазначено відомості, що не відповідають дійсності, зокрема: вказано невірний період господарських операцій, за результатами проведення яких сформовано спірну суму бюджетного відшкодування, а саме: замість червня 2019 року зазначено жовтень 2020 року; зазначено індивідуальний податковий номер контрагента, із яким позивач не мав господарських операцій у звітному періоді (жовтень 2020 року). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не заперечується, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі факт допущення помилок при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року. Так, важливим питанням, що заслуговує на увагу, є встановлення способу виправлення помилок, допущених позивачем. Зокрема, внесенню змін до податкової звітності присвячена стаття 50 ПК України, відповідно до пункту 50.1 якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Судом першої інстанції звернуто увагу позивача, що підприємство не було позбавлено право на виправлення помилок у декларації, шляхом, подання уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року. Оскільки підприємством не було самостійно виправлено допущені помилки, останні були зафіксовані в акті перевірки від 15.12.2020 № 11794/Ж5/26-15-04-02-19/4539931). Внаслідок чого суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, в розмірі 7000000,00 грн за жовтень 2020 року контролюючим органом кваліфіковано, як суму завищення бюджетного відшкодування, тобто фактично встановлено відсутність у позивача права на отримання заявленої суми не взагалі, а на підставі звітності, сформованої з помилками. Так, позивачем у позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначає, що форма прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення «В1», не правомірною, оскільки в даному випадку мала бути застосована формою «В3», а не за формою «В1», з даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ вказаного Порядку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про завищення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «В1» - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку; «В3» - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування. Протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем її закінчення): податкового повідомлення-рішення форми «В1» заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться в контролюючому органі. При цьому, така сума не підлягає відображенню у податковій декларації з податку на додану вартість; податкового повідомлення-рішення форми «В3» завищена сума, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться у контролюючому органі. За умови відсутності порушень норм статей 197-199 ПК України сума, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, може бути врахована у збільшення значення рядків «збільшено/зменшено залишок від`ємного значення (від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів) за результатами перевірки контролюючого органу» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення. Тобто, така сума може бути врахована платником зі знаком «+» у рядку 16.3 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення із обов`язковим заповненням спеціального поля в податковій декларації, де вказується дата, номер податкового повідомлення-рішення та сума зменшення від`ємного значення за результатами перевірки. Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що підприємство вже звертався до контролюючого органу з метою отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 7000000,00 грн. Звітний період, в якому заявлялось відшкодування - липень 2020 року, податкова декларація з податку на додану вартість від 18.08.2020 № 9204281258. Проведеною перевіркою (акт від 14.09.2020 № 414/26-15-04-02/4539931) заявленої суми встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України, виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку. На підставі акта перевірки від 14.09.2020 № 414/26-15-04-02/4539931 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 29.10.2020 № 00000480402 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за липень 2020 року в розмірі 7000000,00 грн. В подальшому, подаючи декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року підприємство заповнює рядок 16.3, вказавши від`ємне значення на суму 7000000,00 грн. із знаком «+», а також реквізити податкового повідомлення-рішення від 29.10.2020 № 00000480402 в спеціальному полі декларації. Проте, зазначене суперечить приписам пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який містить умову відображення суми від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, а саме - така сума має бути узгоджена протягом звітного (податкового) періоду. Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2020 № 00000480402 було вручене позивачу 10.11.2020 та підтверджується наявним у матеріалах справи (в копії) рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0210513002437. Докази оскарження (як досудового, так і судового) такого рішення в матеріалах справи відсутні. Відповідно, узгодження суми, визначеної вказаним рішенням відбулось у листопаді 2020 року. Отже, позивач мав право включити відповідну суму 7000000,00 грн. до рядка 16.3 декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року, замість чого включив її до декларації за жовтень 2020 року, чим порушив пункт 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. В підсумку, у позивача в звітному періоді (жовтень 2020 року) не виникло від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 7000000,00 грн., яке б він міг пред`являти до відшкодування. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що підприємство допустило завищення суми бюджетного відшкодування та від`ємного значення суми податку на додану вартість у вказаному розмірі, тобто на 7000000,00 грн, а отже контролюючим органом правомірно винесено оскаржуване рішення за формою «В1». Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович Повний текст постанови складено 23 січня 2023 року.