Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6250/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6250/25 пров. № А/857/14597/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., за участю секретаря Березюка Д.О., представника апелянта Босоченко О.М., представника відповідача Ліщук О.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.ЕКСПОРТ ІМПОРТ» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року (ухвалене головуючим суддею Подлісна І.М. об 11 год. 54 хв. у м. Тернопіль, повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року) у справі № 500/6250/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.ЕКСПОРТ ІМПОРТ» до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.05.2025 № 488470704 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1290796 грн. 00 коп. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 645398 грн 00 коп; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.05.2025 № 488560704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 259913 грн 00 коп; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.05.2025 № 488500704 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 386 грн 00 коп. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що приймаючи податкові повідомлення - рішення від 28.05.2025 № 488470704, № 488560704, № 488500704 відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що встановлені Конституцією України та іншими законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення питання відповідальності позивача, без урахуванням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямована така дія, а тому прийняті рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є такими, які не підтверджуються жодними доказами та суперечать матеріалам перевірки. Позиція позивача ґрунтується виключно на формальному посиланні на первинні документи, які не відображають реального економічного змісту операції, та на довідках, що не є доказами у розумінні податкового законодавства. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що судом не було здійснено фактичне дослідження наведених вище обставин та доказів у справі та не було надано їм правової оцінки в розрізі підтвердження реального руху активів та зміни майнового стану учасників господарської операції, не надано оцінку факту використання для виготовлення соняшникової олії залишків сировини попередніх років (2022,2023р.), не встановлено обставини на яких ґрунтується винесення відповідачем оскаржуваних рішень та відсутність доказів на підтвердження доводів наведених в Акті перевірки, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представниця апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В судовому засіданні представниця відповідача, заперечила проти задоволення апеляційної скарги та надала пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 09.04.2025 № 10050/26-15-07-04-05 та від 09.04.2025р. № 10048/26-15-07-04-05 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «А.В. ЕКСПОРТ ІМПОРТ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2025 року, яке становить більше 100 тис. грн. та визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередньому звітному періоді за листопад 2024, січень 2025 у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.03.2025 № 9072300451. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 25.04.2025 № 34288/Ж5/26-15-07-04-05/41659334, яким визначено, що при проведенні перевірки встановленні порушень п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України. За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.05.2024 № 488470704 (форма В1), яким зменшено заявлену суми ПДВ що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1. Декларації), за лютий 2025 року у розмірі 1 290 796,0 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкція у сумі 645398,0 грн; від 28.05.2024 № 488500704 (форма В3), яким відмовлено в бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1. Декларації), за лютий 2025 року у розмірі 386,0 грн; від 28.05.2024 № 488560704 (форма В4), яким зменшено суму від`ємного значення у розмірі 111 942,0 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкція у сумі 27 986,0 грн. Вважаючи протиправними вказані вище податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди. З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції. Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України). Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність. Так, податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом, з чим погодився суд першої інстанції. Разом з цим, колегія суддів вважає такий висновок податкового органу та суду першої інстанції помилковим з огляду на таке. Так, податковий кредит ТОВ «А.В. ЕКСПОРТ ІМПОРТ» за перевіряємий період сформований за рахунок придбання товарів на митній території України олії соняшникової. Загальна сума податкового кредиту (рядок 17, розділ ІІ Податковий кредит) становить 9 328 093 грн. Від`ємне значення (рядок 19 ІІІ розділу Податкової декларації розрахунки за звітний період) різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення) становить 9 717 820 грн. Сума від`ємного значення (рядок 21 ІІІ розділу Податкової декларації розрахунки за звітний період), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 1 103 694,00 грн. Сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку становить 8 614 126,00 грн. Сума бюджетного відшкодування Податкової декларації сформована по періодах виникнення від`ємного значення: листопад 2024р. в розмірі 60 000,0 грн, січень 2025 в розмірі 652 941,66 грн, лютий 2025 в розмірі 7 900 799,01 грн, лютий 2035р. в розмірі 385,68 грн. (друкарська помилка в даті, правильна дата: 2025). Актом перевірки не заперечується виникнення від`ємного значення за період листопад 2024р. в розмірі 60 000,0 грн., січень 2025р. в розмірі 652 941,66 грн. та лютий 2025р. в розмірі 6 350 089,01 грн. Разом з тим, згідно акту, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено його завищення на загальну суму 1 550 710, 00 гривень. Підставою формування податкового кредиту у складі від`ємного значення з ПДВ за лютий 2025 року на суму 1 550 710,00 грн. є придбання у лютому 2025 року 155,6 т олії соняшникової у ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» та її подальший експорт. Колегія суддів поділяє доводи апелянта про те, що доводи акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 290 796,00 грн. та суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 259 913,00 грн. є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами. Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, що реальність вчинення господарської операції з придбання у ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» у лютому 2025 року олії соняшникової, правильність її оформлення в бухгалтерському та податковому обліку, у т.ч. подальше використання придбаного товару, правильність відображення в податковій декларації від`ємного значення з ПДВ, підтверджується наступним. 04.07.2024 між позивачем та ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» (постачальником) укладено договір поставки від 04.07.2024 № 18ОІЛ, за умовами якого постачальник здійснює поставку товару олії соняшникової рафінованої дезодорованої. Конкретні обсяги товару, якісні вимоги, строки поставки, вартість та умови оплати тощо були визначені сторонами в додатках до договору. Сторони погодили поставку товару на умовах DAP Чернівецька область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського,

48. За період з 03.02.2025 р. по 22.02.2025 р. постачальником ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» поставлено 155,6 т олії соняшникової. Отримання товару від постачальника ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» підтверджують видаткові накладні: видаткова накладна №22 від 03.02.2025, яка підтверджує отримання товару в кількості 26 120 кг на загальну суму 1 561 871,52 грн. у т.ч. ПДВ 260 311,92грн. видаткова накладна №23 від 03.02.2025, яка підтверджує отримання товару в кількості 25 500 кг на загальну суму 1 524 798,00 грн. у т.ч. ПДВ 254 133,00 грн. видаткова накладна №28 від 05.02.2025, яка підтверджує отримання товару в кількості 51 760 кг на загальну суму 3 095 040,96 грн. у т.ч. ПДВ 515 840,16 грн. видаткова накладна №39 від 15.02.2025, яка підтверджує отримання товару в кількості 26 140 кг на загальну суму 1 563 067,44 грн. у т.ч. ПДВ 260 511,24 грн. видаткова накладна №50 від 22.02.2025, яка підтверджує отримання товару в кількості 26 080 кг на загальну суму 1 559 479,88 грн. у т.ч. ПДВ 259 913,28 грн. Загальна кількість отриманого позивачем товару склала 155600 кг (155,6 т.) на загальну суму 9304257,8 грн. у т.ч. ПДВ, наведена інформація відповідає даним, першої таблиці сторінки 5 Акту перевірки. Перевезення та доставка товару здійснювалось силами постачальника. Перевезення та доставку товару від ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» підтверджують товарно-транспортні накладні: товарно-транспортна накладна №1462 від 01.02.2025. Згідно ТТН: вантажовідправник - ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», автомобільний перевізник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», перевезення здійснювалось автомобілем SCANIA G400 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп Magyar державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пункт навантаження:17072, Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вул.Механізаторів, 18; пункт розвантаження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського, 48; вид вантажу олія соняшникова рафінована дезодорована кількість вантажних місць -26120 кг; товарно-транспортна накладна №1463 від 01.02.2025. Згідно ТТН: вантажовідправник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», автомобільний перевізник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», перевезення здійснювалось автомобілем SCANIA R450 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп/напівпричіп Maisonneuve S-38 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , пункт навантаження:17072, Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вул. Механізаторів, 18; пункт розвантаження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського, 48; вид вантажу олія соняшникова рафінована дезодорована кількість вантажних місць -25500 кг. товарно-транспортна накладна №1465 від 04.02.2025. Згідно ТТН: вантажовідправник - ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», автомобільний перевізник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», перевезення здійснювалось автомобілем SCANIA G400 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп Magyar державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пункт навантаження:17072, Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вул.Механізаторів, 18; пункт розвантаження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського, 48; вид вантажу олія соняшникова рафінована дезодорована кількість вантажних місць-26220 кг; товарно-транспортна накладна №1467 від 04.02.2025р. Згідно ТТН: вантажовідправник - ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», автомобільний перевізник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», перевезення здійснювалось автомобілем SCANIA R450 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп/напівпричіп Maisonneuve S-38 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , пункт навантаження:17072, Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вул.Механізаторів, 18; пункт розвантаження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського, 48; вид вантажу олія соняшникова рафінована дезодорована кількість вантажних місць -25540 кг; товарно-транспортна накладна №1484 від 15.02.2025р. Згідно ТТН: вантажовідправник - ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», автомобільний перевізник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», перевезення здійснювалось автомобілем SCANIA G400 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп Magyar державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пункт навантаження:17072, Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вул.Механізаторів, 18; пункт розвантаження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського, 48; вид вантажу олія соняшникова рафінована дезодорована кількість вантажних місць-26140кг; товарно-транспортна накладна №1508 від 22.02.2025р. Згідно ТТН: вантажовідправник - ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», автомобільний перевізник ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО», перевезення здійснювалось автомобілем SCANIA G400 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп Magyar державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пункт навантаження:17072, Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вул.Механізаторів, 18; пункт розвантаження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товсте, вул. Грушевського, 48; вид вантажу олія соняшникова рафінована дезодорована кількість вантажних місць -26080 кг. Апелянт зазначає, що не володіє достатніми матеріальними ресурсами для перевірки фактичної кількості товару, що постачається (відсутня автомобільна вагова), а тому ним залучаються виконавці для надання послуг зважування і контролю фактичної кількості отриманого товару. Перевірку фактичної кількості поставленого у лютому 2025 року товару ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» (зважування) було доручено ПП «Науково виробниче агропромислове підприємство «ЕЛЬ ГАУЧО» на підставі договору про надання послуг зі зважування автомашин № 11.03.24-ЕГ/АВ від 11.03.2024 ПП «НВАП «ЕЛЬ ГАУЧО» за завданням позивача здійснювало зважування прибулого автотранспорту з товаром (олія соняшникова) постачальника ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» з метою перевірки фактичної кількості поставленого товару. За результатами надання послуг зважування ПП «НВАП «ЕЛЬ ГАУЧО» надано: реєстр зважування транспорту на ПП «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ АГОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЬ ГАУЧО» за період 01.02.2025- 28.02.2025; акт виконаних робіт №117 від 28.02.2025; рахунок на оплату № 78 від 28.02.2025. Згідно пояснень представниці, приймання товару від ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» здійснювалось позивачем відповідно до фактично підтвердженої кількості товару ПП «НВАП «ЕЛЬ ГАУЧО». Якість товару підтверджується посвідченнями якості товару, які були надані під час податкової перевірки: від 01.02.2025 № 016, від 01.02.2025 № 017, від 04.02.2025 № 018, від 04.02.2025 № 019, від 15.02.2025 № 020, від 22.02.2025 №

021. Оплата отриманого товару підтверджується платіжними документами: платіжна інструкція №233 від 20.02.2025 на суму 1 500 000,00 грн. згідно рахунку №6 від 27.01.2025; платіжна інструкція №296 від 28.02.2025 на суму 1 200 000,00 грн. згідно рахунку №12 від 30.01.2025, рахунку №6 від 27.01.2025; платіжна інструкція №144 від 05.02.2025 на суму 600 000,00 грн. згідно рахунку №6 від 27.01.2025; платіжна інструкція №150 від 07.02.2025 на суму 4 000 000,00 грн. згідно рахунку №12 від 30.01.2025; платіжна інструкція №1750 від 11.02.2025 на суму 1 500 000,00 грн. згідно рахунку №12 від 30.01.2025; платіжна інструкція №266 від 27.02.2025 на суму 1 200 000,00 грн. згідно рахунку №6 від 27.01.2025, №343 від 11.12.2024, №1 від 06.01.2025. На виконання вимог п. 201.10. ст. 201 ПК України за результатами вчинення господарських операцій постачальником ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» було складено та подано на реєстрацію, а податковим органом зареєстровано податкові накладні: №12 від 03.02.2025 на загальну суму 1 561 871,52 грн., у т.ч. 260 311,92 грн. ПДВ; №13 від 03.02.2025 на загальну суму 1 524 798,00 грн., у т.ч. 254 133,00 грн. ПДВ; №14 від 05.02.2025 на загальну суму 3 095 040.96 грн., у т.ч. 515 840,16 грн. ПДВ; №21 від 11.02.2025 на загальну суму 880 161,04 грн., у т.ч. 146 693,51 грн. ПДВ; №24 від 15.02.2025 на загальну суму 682 906,40 грн., у т.ч. 113 817,73 грн. ПДВ; №32 від 22.02.2025 на загальну суму 1 559 479,68 грн., у т.ч. 259 913,28 грн. ПДВ. Податковим органом не заперечується та не була оскаржена правомірність складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних. Додатково на підтвердження руху активів і стану розрахунків із постачальником ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» надано додатково картку рахунку 631 за лютий 2025. Також, позивачем були надані документи постачальника ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» на підтвердження походження товару та сировини для виготовлення товару: звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2023р. (29-сг) з квитанціями, згідно з яким з площі 716,00 га було зібрано 27 737,00 кг соняшнику; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2022р. (29-сг) з квитанціями, згідно з яким з площі 472,00 га було зібрано 16 016,00 кг соняшнику; довідку виробника ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» від 27.08.2024 вих. № 27- 08/2024-1, згідно якої для виготовлення олії соняшникової постачальник також використовує сировину врожаю 2023 року; довідку виробника ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» від 31.08.2023 вих. № 30- 08/2023-1, згідно якої для виготовлення олії соняшникової постачальником також використовувалась сировина врожаю 2022 року; довідка щодо наявності матеріально-технічної бази ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» для вирощування насіння соняшнику (сировини для виготовлення олії) та виготовлення олії. Окрім цього, на підтвердження використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» товару до матеріалів справи надано підтверджуючі експортні документи, зокрема копії митних (експортних) декларацій 25UA403070001526U8, 25UA403070001388U9, 25UA403070001275U0, 25UA40307000133509, 25UA209170013027U6, 5UA209170014026U7, 25U40307000987U0, 25U403070001001U7 з документами митного оформлення: заявки на перевезення та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), сертифікати походження товару EBRO1, інвойси тощо. Крім цього, як зазначає апелянт, що після розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» було надано позивачу копію акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» від 29.01.2026 № 5870/Ж5/26-15-07-01-05-20/40823190, згідно якого проводилась податкова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2018 по 30.06.2025. Вказаним Актом перевірки не встановлено порушень під час вчинення господарських операцій ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» з Позивачем у т.ч. в лютому 2025 року, що спростовує всі доводи відповідача та підтверджує, що використання лише даних інформаційних баз для висновків щодо наявності порушень не відповідає принципам об`єктивності та обґрунтованості, оскільки інформація, наявна в інформаційних базах та не може замінювати результати документальної перевірки первинних документів. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїй практиці зазначав, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, враховуючи наведені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем було надано, як до перевірки, так і до матеріалів справи належним чином оформлені документи, які підтверджують реальний рух активів та реальних змін майнового стану платника податків: рух товару від складських приміщень ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» до місця розвантаження, що містять відмітки відповідальних осіб про прийняття товару; документи на підтвердження сплати грошових коштів за товар; документи щодо визначення остаточної кількості отриманого товару; документи на підтвердження якісних показників отриманого товару. А тому, що виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв`язку із чим, позовні вимоги потрібно задовольнити, а спірні податкові повідомлення рішення визнати протиправними та скасувати. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки податкове повідомлення-рішення, на підставі якого було нараховано податковий борг (пеню) скасовано, а відтак відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 30280 грн 00 коп. згідно платіжної інструкції № 1214 від 28.10.2025 та за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 45420 грн 00 коп. згідно платіжної інструкції № 260 від 27.02.2026, а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 75700 грн 00 коп. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.ЕКСПОРТ ІМПОРТ» задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 500/6250/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 28 травня 2025 року № 488470704. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 28 травня 2025 року № 488560704. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 28 травня 2025 року № 488500704. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві ( код ЄДРПОУ: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.ЕКСПОРТ ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ: 41659334) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року