Постанова КАС ВС № 814/4155/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Київ справа № 814/4155/15 адміністративне провадження № К/9901/19279/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №814/4155/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 (суддя Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.), ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" (далі також Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі також ДПІ, відповідач) про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 №0001381500. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки факт придбання послуг у контрагента, який порушив порядок реєстрації податкових накладних, підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Відповідач надав заперечення проти позову, в яких вказав, що в порушення вимог пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України позивачем подано скаргу на постачальника з порушенням встановленого терміну. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016, позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №814/4155/15. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №814/4155/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 27.10.2020. В обґрунтування вимог касаційної скарги ДПІ зазначає, що факт порушення податкового законодавства, а саме порушення терміну подачі скарги (додатку №8), не заперечується позивачем та є доведеним. Щодо розгляду заперечень позивача на акт проведення перевірки, останні були прийняті податковим органом, про що свідчить відмітка канцелярії, відповідним листом ГУ ДФС у Миколаївській області залишено заперечення позивача без розгляду. Також, позивачем було подано скаргу на акт перевірки, Рішенням начальника ДФС податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Інші зауваження позивача не змінюють факт порушення позивачем податкового законодавства та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. На думку відповідача, контролюючий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість та застосував штрафні санкції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи. Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2015 відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року. Результати перевірки оформлені актом від 19.05.2015 №166/14-05-15-00/38842020. Перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту на 865917,00грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 №0001381500 на суму 865917,00грн. основного зобов`язання та 216479,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до акту перевірки, позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року включено податкові накладні, виписані ПАТ "МСЗ "Океан" за квітень-листопад 2014 року на загальну суму ПДВ 1' 020' 485,92грн., у додатку 8 до декларації позивач поскаржився на ПАТ "МСЗ "Океан", що контрагентом порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 865917,20грн. Податковий орган дійшов висновку, що виписані ПАТ "МСЗ "Океан" податкові накладні від 31.10.2014, від 30.11.2014 не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень і листопад 2014 року, а позивач не звертався зі скаргою на такого постачальника протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не виконав обов`язків надання усіх необхідних доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки. Апеляційний суд вказав, що прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим (пункт 201.1 статті 201 ПК України). На підставі пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. У справі, що розглядається, суд першої інстанції вказав, що в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі суд зобов`язував відповідача у разі заперечення позову надати всі матеріали, що були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення. Однак, ДПІ не надано жодних доказів на підтвердження правопорушення позивача. Опис обставин наведено лише в акті перевірки, проте відсутні письмові докази на підтвердження висновків відповідача (копії податкових накладних, податкових декларацій, скарги на постачальника тощо). З огляду на викладене вище, суд вважав недоведеною позицію відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201, пункту 198.2 статті 198 ПК України. Посилаючись на приписи статті 71 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновки, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Слід сказати, відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. Апеляційним судом з`ясовано, що у справі №814/4148/15 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2016 визнано неправомірним дії відповідача щодо залишення без розгляду заперечення ТОВ «Завод Океан» №10200/14 від 13.08.2015. Вищевказаними рішеннями суду, які є преюдиційними, констатовано порушення порядку розгляду заперечень позивача до акту перевірки. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), положення якої кореспондуються з припасами частини четвертої статті 78 КАС України (у чинній редакції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно з частиною першою статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Необхідно вказати, що керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що постановою Верховного Суду у справі №814/4148/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Океан» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області щодо залишення без розгляду поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Океан» 13.07.2015, тобто у межах встановленого податковим законодавством строку, заперечень на акт перевірки. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. У справі, що розглядається, слід враховувати, що прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого. З урахуванням викладеного, у даній справі суди попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №814/4155/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. ------------------- ------------------- ------------------- В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова Судді Верховного Суду