Постанова 4854 № 540/5190/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/5190/21 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату у відповідності до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», В С Т А Н О В И В: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя щодо ненарахування з 27 березня 2020 року заробітної плати відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язати прокуратуру Автономної Республіки Крим та м. Севастополя нарахувати заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року до дня ухвалення судом рішення у адміністративній справі, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 15.11.2016 він працює в прокуратурі Автономної Республіки Крим, обіймає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м. Херсон). Позивач вказував, що приписами ч.2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII встановлено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок. Звертав увагу і на те, що з 26.03.2020 і на сьогоднішній день діє редакція ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до частини першої якої заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Однак, з 27.03.2020 і по цей час заробітна плата позивачу виплачується не відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а виходячи з посадового окладу, визначеного у додатку 2 до Постанови КМУ №505 від 31.05.2012 (в редакції постанови № 657 від 30.08.2017) «Схема посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур». У відповідь на адвокатський запит відповідач, листом від 25.08.2021, повідомив позивача про те, що складові заробітної плати обраховані відповідно до Постанови КМУ №505 від 31.05.2012, а підстави для здійснення виплати заробітної плати згідно з ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням усіх складових станом на 26.03.2020 відсутні. Таку бездіяльність позивач вважав незаконною та такою, що порушує право на належний рівень соціального забезпечення, гарантований Конституцією України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині не поширення на позивача дії ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» як такого, який не переведений з регіональної прокуратури до обласної. При цьому апелянт зазначає, що такі висновки суду першої інстанції суперечать Конституції України та чинному законодавству, висновкам КСУ та ЄСПЛ, принципам верховенства права, правової визначеності та легітимних очікувань. Апелянт посилається на рішення ЄСПЛ «+4 посилання», зокрема в частині порушення права працівника на своєчасне отримання заробітної плати, «Щокін проти України» в частині якості закону; на рішення КСУ №1-9/2015 від 13.05.2015. Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що після перейменування прокуратур на окружні та обласні, функції вказаних прокуратур залишились незмінними, а враховуючи рішення КСУ №6-р/2020 від 26.03.2020, з 26.03.2020 мають діяти саме положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», саме профільного закону. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, з посиланням на помилковість доводів апелянта, та з посиланням на постанови ВС від 30.06.2021 у справі №826/17798/14, від 15.02.2022 у справі №120/4824/20-а, на норми Закону України №113-ІХ, зазначаючи про правильність висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що позивач з 15.11.2016 працює в прокуратурі Автономної Республіки Крим, з 08.11.2018 та на час звернення до суду обіймає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (а.с. 26, 27). Позивач через представника 18.08.2021 звернувся до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя із адвокатським запитом, в якому просив повідомити: які складові грошового забезпечення включені до заробітної плати прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м. Херсон) позивача станом на час отримання запиту; з яких правових підстав позивачу з 26.03.2020 і по цей час заробітна плата виплачується не відповідно до статті 81 Закону № 1697-ХІІ, а виходячи з посадового окладу, визначеного у додатку 2 до Постанови КМУ №505 від 31.05.2012 (в редакції постанови №657 від 30.08.2017); у разі відсутності таких правових підстав, просив нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року до цього часу, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, і виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період; у разі відмови нарахувати та виплати позивачу у порядку, зазначеному у 3 питання запиту - просив надати належним чином оформлене рішення з цього приводу (а.с. 28-30). У відповідь на адвокатський запит прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя листом від 25.08.2021 (а.с. 31-33) повідомила апелянта про те, що складові заробітної плати обраховані відповідно до Постанови КМУ №505 від 31.05.2012, а підстав для здійснення перерахунку заробітної плати, виплати різниці заробітної плати з усіма її складовими за період роботи з 27.03.2020 року по теперішній час відсутні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку нарахування та виплата позивачу заробітної плати на підставі Постанови КМУ №505 від 31.05.2012 у спірний період здійснювались відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до с. 5 ст. 242 КАС України, При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховним Судом сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справах № 160/13767/20 та № 240/1984/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 28.07.2022 у справі №620/1338/21, від 09.08.2022 у справі № 240/15182/21, від 11.08.2022 у 120/3931/21-а, від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а, від 08.09.2022 у справі № 360/931/21, від 29.09.2022 у справі № 160/3129/21, які підлягають врахуванню у цьому апеляційному провадженні. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи (постанова КАС ВС від 12.01.2023 у справі №280/2632/21). Так, апеляційний суд зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (надалі Закон №1697-VII). Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина 2 статті 81 Закону № 1697-VII). Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина 3 статті 81 Закону № 1697-VII). Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3 (частина 4 статті 81 Закону № 1697-VII). Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7 статті 81 Закону № 1697-VII). Пунктом 5 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №1697-VII визначено, що положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань. Водночас підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до Постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (надалі - Постанова № 505), яка була чинною в оспорюваному позивачем періоді. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (надалі - Закон № 113-ІХ), що набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Цим Законом до статті 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року». Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 справа № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання. У Рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом №113-ІХ, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII. Сам Закон №113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз приписів Закону №113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ. Отже положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу апелянта до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21 та від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у наведених справах зазначив таке. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 13.10.2021 у справі №560/4176/19, від 26.11.2021 у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, на яке посилається апелянт, стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ). Отже за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №

505. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач в цій справі не був переведений до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, його оплата праці правильно здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: Постанови №

505. За таких обставин апеляційний суд зазначає, що зазначає, доводи апеляційної скарги гуртуються на неправильному розумінні та застосуванні апелянтом норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, а відтак і посилання на рішення КСУ, ЄСПЛ в апеляційній скарзі є недоречними. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 19, Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 293, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 540/5190/21 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.01.2023 Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.