Постанова 4851 № 520/25579/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 р. Справа № 520/25579/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 27.01.22 року по справі № 520/25579/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомогу при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; - стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на користь позивача суму в розмірі 28572,74 грн. в якості вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; - стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на користь позивача суму в розмірі 36867,78 грн. в якості компенсації за невикористанні відпуски у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2004-2019 роках проходив службу в органах прокуратури України, наказом виконуючого обов`язки військового прокурора об`єднаних сил від 29.12.2019 р. позивача звільнено з посади прокурора відділу роботи з кадрами Військової прокуратури об`єднаних сил. При звільненні зі служби з позивачем не проведено усіх необхідних розрахунків. Так, позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних років служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та компенсацію за невикористані 140 діб відпустки з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 520/25579/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 520/25579/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Зазначає, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у АТО/ООС. Виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Така виплата не є постійною, має тимчасовий, а не систематичний характер, оскільки нараховується за існування певних особливих умов, а її розмір залежить як від днів участі в АТО/ООС, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира, а тому не входить до складу грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Крім того, відповідач зазначає, що надбавка за участь в АТО/ООС не має систематичного характеру та не враховується при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення для здійснення виплат при звільненні військовослужбовця (вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки). Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки позивач оскаржує дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил під час звільнення з публічної служби (тобто про проходження публічної служби особи, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідне становище), то вважає, що така справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з серпня 2003 року проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі. З червня 2004 року по 26 грудня 2019 року безперервно проходив службу в органах прокуратури України на посадах помічника військового прокурора Харківського гарнізону, прокурора відділу нагляду за додержанням законів у військових формуваннях військової прокуратури Центрального регіону України, заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону, прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, прокурора відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції, прокурора відділу військової прокуратури об`єднаних сил. З 26.12.2019 року наказом військового прокурора об`єднаних сил №759к від 19.12.2019 року позивача звільнено з посади прокурора відділу роботи з кадрами військової прокуратури об`єднаних сил, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено особову справу до Шевченківського РВК м. Харкова. Підставою прийняття рішення був наказ Міністра оборони України від 13.12.2019 року №709, яким відповідно до пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Згідно з наказу №759к від 19.12.2019 року загальна вислуга років позивача складає 26 років 10 місяців 12 днів. Також, у вказаному наказі зазначено про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних років служби. Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за грудень 2019 року при звільненні позивачу виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 146253,45 грн. та компенсація за невикористані відпустки у розмірі 188714,40 грн. без урахування винагороди за участь в АТО/ООС. Не погоджуючись з вказаним, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС отримував понад 4 роки щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові входять до грошового забезпечення військовослужбовців та повинні включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористанні відпуски. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина. У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських від 20 січня 2016 року №18 установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за: безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду; створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки військової прокуратури об`єднаних сил від 26.12.2019 року № 15-341 підполковник юстиції ОСОБА_1 приймав участь в АТО/ООС з 24.09.2015 року по 30.04.2018 року. З 01.05.2018 року по 26.12.2019 року ОСОБА_1 відповідно на посаді прокурора відділу організаційного та правового забезпечення, роботи з кадрами, статистики та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури об`єднаних сил та прокурора відділу роботи з кадрами військової прокуратури об`єднаних сил, приймав участь в операції об`єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечені їх здійснення. Відповідно до розрахункових листів військової прокуратури об`єднаних сил про складові заробітної плати/грошового забезпечення ОСОБА_1 встановлено, що позивач отримував винагороду за участь в АТО/ООС щомісяця до свого звільнення, у зв`язку з чим вона носить системний характер. Матеріали справи свідчать про те, що позивача звільнено з військової служби та на момент такого звільнення останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ. Отже, з матеріалів справи слідує, що додаткову грошову винагороду та винагороду за участь у антитерористичній операції до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено. Позиція відповідача щодо відмови у включені зазначених виплат до складу грошовового забезпечення позивача, з якого йому обчислено одноразову грошову допомогу при звільнені, ґрунтується на нормах Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 135/26580 та Порядку №

152. Згідно з позицією відповідача, винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у АТО/ООС, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Така виплата не є постійною, має тимчасовий, а не систематичний характер, оскільки нараховується за існування певних особливих умов, отже не входить до складу грошового забезпечення. Водночас, застосовуючи зазначені Порядок № 49 та Порядок № 152, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Верховний Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць. Беручи до уваги, що позивач, як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС отримував понад 4 роки щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові входять до грошового забезпечення військовослужбовців та повинні включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористанні відпуски. Таким чином, оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції нараховувалась і виплачувалась позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3719/18 від 14.04.2020 року, №640/20466/19 від 15.12.2021 року, справі № 200/11472/20-а від 09.06.2022 року. Колегія суддів вважає недоречним посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 р. № 420/5223/21, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин справи, з яких неможливо встановити чи отримував позивач винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції останні 24 місяці перед звільненням, чи нараховувалась і виплачувалась вона позивачеві щомісяця. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач винагороду за участь в АТО отримував щомісячно останні 24 місяці перед звільненням під час проходження служби і вони входили до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем набуто право на виплату вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та компенсацію за невикористані відпустки у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, проте такі виплати не були нараховані та виплачені з відповідача, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані відпустки у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум. Між тим, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що рішення скасуванню через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. У відповідності до ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 1 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до примітки до ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище розуміються, у тому числі: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, прокурори, слідчі і дізнавачі. Оскільки ОСОБА_1 мав посаду прокурора, яка у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займає відповідне становище, тому колегія суддів вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, а мала бути розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в силу п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у справі, зважаючи на те, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції дотримано норм матеріального права та правильно вирішено спір, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 520/25579/21 слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 по справі № 520/25579/21 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомогу при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 7 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки у кількості 140 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський