Постанова 4818 № 2018/2-3135/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 2018/2-3135/11 Головуючий суддя І інстанції Губська Я.В. Провадження № 22-ц/818/162/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: подання виконавця ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Валки. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Яцина В.Б., суддів колегії Бурлака Н.П., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Юлія Олегівни на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця Бабенко Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України боржника ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року до суду надійшло подання приватного виконавця Бабенко Д.А. про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України боржника ОСОБА_1 . Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 57530030 з примусового виконання дублікату виконавчого листа № 2/2018/393/2012 від 10.10.2018 року, який видано Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми у розмірі 783075,33 доларів США, що становить 6237429,93 грн. В поданні приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. прохає тимчасово обмежити виїзд боржника ОСОБА_1 за межі України і підставою подання вказує те, що боржник злісно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України - задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується в межах виконавчого провадження № 57530030. Копію ухвали надіслано ОСОБА_1 та приватному виконавцю Бабенко Д.А. до відому, а Державній прикордонній службі України для виконання. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Ткаченко Ю.О. звернулась з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить відмовити у задоволенні подання. Апеляційна скарга мотивована тим, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є винятковим заходом та може бути застосовано виключно у разі доведення обставин, які підтверджують необхідність застосування саме цього заходу відносно боржника. Вказує, що ОСОБА_1 ніяким чином не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, на сьогоднішній день його майно арештовано, доходів він не має, також не має наміру покинути територію України. Вважає, що обмеження права ОСОБА_1 на свободу пересування протягом трьох років є перевищеною мірою під час здійснення виконавчих дій, оскільки він жодним чином не створює перешкод для реального виконання судового рішення. У відзиві на скаргу представник ТОВ «ФК «Форінт» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без зміню Відзив мотивовано тим, що на момент постановлення ухвали, рішення суду не виконано, Боржник жодних коштів після відкриття виконавчого провадження не сплачував, що вказує на ухилення боржника від виконання рішення суду. Вказує, що боржник суму боргу добровільно не сплатив, пояснення про причини невиконання рішення суду не надав, адресу фактичного проживання приватному виконавцю не вказав, заходів щодо відчуження майна для погашення заборгованості не вчинив, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду. Зазначає, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2022 року у справі №635/8566/20 встановлено, що боржником допущено злісне ухилення від виконання заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2012 року у справі №2018/2-3135/11, а саме відчуження нерухомого майна з метою перешкоджання звернення стягнення на нього. Приватним виконавцем вживались заходи для примусового виконання рішення суду, які не дали результатів і боржником не вказано фактичне місце проживання та не вжиті заходи щодо виконання рішення суду. Зазначає, що боржник має закордонний паспорт, що дає підстави вважати, що останній може виїхати за межі України, тому для виконання рішення суду та задля недопущення порушення та відновлення прав стягувача, порушення яких триває, є обґрунтованим та допустимим тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника вжитого судом в ухвалі суду. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Ухвала суду мотивована тим, що боржник будучи обізнаним про стягнення з нього заборгованості, не вчиняє дій щодо виконання судового рішення, не повідомляє виконавцю свого фактичного місця проживання, для виконання вказаного рішення суду та задля недопущення порушення та відновлення прав стягувача, порушення яких триває, є допустимим тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. знаходиться виконавче провадження № 57530030 з примусового виконання дублікату виконавчого листа № 2/2018/393/2012 від 10.10.2018 року, який видано Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми у розмірі 783075,33 доларів США, що становить 6237429,93 грн. 25.10.2018 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження, про що винесена постанова та направлена сторонам виконавчого провадження, з якою боржник ознайомлений 02.11.2018 року, про що свідчить його підпис в отриманні постанови. Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Статтею 33 Конституції Українивстановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання опорів у цій сфері. Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань. Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами. Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним та має легітимну мету з огляду на вимогу забезпечення права кожного на справедливий суд, яке поширюється на стадію виконавчого провадження. Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань. У сенсі положень частини 1 статті 441 ЦПК України застосоване судом тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання судового рішення, з огляду на що наявність невиконаного зобов`язання (невиконаного судового рішення) має наслідком відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. У справі «Soering vs UK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. З матеріалів справи вбачається, що у боржника наявнє майно, що належить йому на праві приватної власності у вигляді 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 , доступ до якої було надано судом та з`ясовано, що в даній квартирі проживають орендарі. 19.11.2018 року боржником ОСОБА_1 до приватного виконавця подана заява, в якій він вказує, що в нього єдине житло це 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 , іншого житла немає і вказує, що отримав постанови виконавця 02.11.2018 року, рішення суду не виконується. Також з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем з метою здійснення примусового виконання виконавчого документа направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ГУ Державної міграційної служби в Харківській області, Української асоціації «Аероклуб України», Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Харківського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ в Харківській області, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державної служби морського та річкового транспорту України. 01.11.2018 року та 05.11.2018 року накладено арешт на кошти боржника на рахунках у банках та направлено вимогу про надання інформації відносно наявності та стану рахунків боржника, рух коштів, договорів про зберігання цінностей. З відповідей установ вбачається, що у боржника відсутні джерела доходу, окрім пенсії та рахунки у банківських установах, укладених договорів про зберігання цінностей або договорів майнового найму (оренди) банківського сейфу немає, транспортних засобів та суден за боржником не зареєстровано, серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів акцій приватних акціонерних товариств та публічних акціонерних товариств ОСОБА_1 відсутній, ФОП припинено. Окрім цього, з метою виявлення, опису та арешту рухомого майна боржника здійснено виїзди за адресою АДРЕСА_1 , 09.11.2018, 29.11.2018, 21.12.2018, 04.02.2019 проте доступу до квартири боржником не було надано. Також, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 року приватному виконавцю надано дозвіл на примусове проникнення до житла боржника з метою проведення виконавчих дій. 18.02.2019 року під час здійснення примусового проникнення до житла боржника за участі представника поліції з`ясовано, що в квартирі проживають орендарі, за їх повідомленням ОСОБА_2 у квартирі не мешкає, особистого майна там не має. Наведене свідчить, що судом правильно було встановлено відсутність виконання рішення суду боржником, який ніяких дієвих кроків у цьому напрямку не зробив, жодних коштів після відкриття виконавчого провадження на користь стягувача не було сплачено. За відсутності виключних та істотних перешкод для виконання рішення суду з боку боржника суд обґрунтовано виснував про ухилення боржника від виконання рішення суду. Доводами скарги, які не знайшли свого повного підтвердження, висновки суду не спростовуються. Боржник присуджену суму боргу добровільно не сплатив, пояснення про причини невиконання рішення суду не надав, адресу фактичного проживання приватному виконавцю не вказав, заходів щодо відчуження майна для погашення заборгованості не вчинив, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду. Боржником ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційному інстанції не надано належних і допустимих документальних доказів виконання рішення суду та наявності підстав скасування обмеження у праві виїзду за межі України. Колегія суддів також звертає увагу, що боржник на день розгляду подання виконавця був обізнаний про наявність присудженого йому до стягнення боргу. Крім того, з цього приводу судами пізніше за участю борєжника розглядалися відповідні подання виконавця та заяви стягувача, про що свідчать ухвала Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2021 року у справі № 2018/2-3135/11 н.п. 6/953/305/21 та рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2022 року у справі № 635/8566/20. Також, апеляційний суд враховує значну суму заборгованості за рішенням суду у розмірі 6237429,93 грн та тривалу відсутність позитивної тенденції відносно її погашення боржником. Колегія суддів також за недоведеністю відхиляє доводи представника апелянта з посиланням на текст подання виконавця щодо часткове погашення боргу, оскільки у справі відсутні докази про те, що часткове погашення боргу, яке за своїм розміром є незначною, було здійснено саме боржником ОСОБА_1 . Як пояснив представник стягувача, часткове погашення боргу було здійснено іншим боржником, майновим поручителем - юридичною особою, а боржник ОСОБА_1 не має до цього відношення. З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до боржника обмеження виїзду за межі України. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченко Юлія Олегівни залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2023 року. Головуючий суддя В.Б. Яцина Судді колегії І.В. Бурлака Н.П. Пилипчук