Постанова 4818 № 2-747/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 15 вересня 2021 року м. Харків справа № 2-747/11 провадження № 22-ц/818/4445/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В., Учасники справи: заявник: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України боржника ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2021 року, постановлену суддею Невеніциним Є.В., В С Т А Н О В И В : У травні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 , за межі України на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні №63697064. В обгрунтування подання зазначає, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №63697064, виконавчий лист № 2-747/11, виданий 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року змінено стягувача на ТОВ «ФК «Форінт». 17 листопада 2020 року, відкрито виконавче провадження №63697064 та накладено арешт на все майно боржника у межах суми боргу. Постанова про відкриття виконавчого провадження, надіслана боржнику та стягувачу. Приватним виконавцем були здійснені заходи щодо пошуку майна боржника. Відповідно до отриманих відповідей, за боржником зареєстровано один транспортний засіб, на який 23 листопада 2020 року накладено арешт та оголошено у розшук. За повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби боржник неодноразово перетинав державний кордон, що свідчить про наявність у боржника майнових активів. Вказує, що боржник отримує заробітну плату від ПРАТ «МЖК Інтернаціоналіст», проте, в добровільному порядку кошти не перераховує. 19 березня 2021 року представник боржника ознайомився з матеріалами ВП №63697064, що свідчить про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження та здійснення примусових заходів у вказаному вище виконавчому провадженні. Незважаючи на достеменну обізнаність щодо факту відкриття виконавчого провадження, необхідності виконання судового рішення, боржник, в порушення норм чинного законодавства не виконав своїх обов`язків боржника за виконавчим провадженням, жодних дій спрямованих на виконання судового рішення не здійснив. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. відмовлено. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до відповідей установ, до яких вчинялися запити та направлялися вимоги про надання інформація, встановлено, що у боржника відсутні офіційні джерела доходу, окрім заробітної плати в ПАТ «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст». Вказує, що за боржником зареєстровано один транспортний засіб, на який 23 листопада 2020 року накладено арешт, того ж дня автомобіль оголошено в розшук, дотепер заходи з розшуку транспортного засобу до позитивного результату не призвели. Зазначає, що протягом 2016-2020 років боржник багато разів перетинав державний кордон, деякі з закордонних поїздок носили тривалий характер. Вказує, що наведені обставини свідчать про наявність у боржника майнових активів, які боржник спрямовує на подорожі, натомість будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не вчиняє. Наголошує, що зазначені обставини є безспірним доказом того, що боржник умисно та цілеспрямовано тривалий час ухиляється від виконання судового рішення, тобто наявний факт свідомої бездіяльності ОСОБА_1 як одної із форм ухилення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_4 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що за заявою стягувача приватним виконавцем було визначено певний порядок звернення стягнення, а саме на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання відповідної постанови ПрАТ «МЖК Інтернаціоналіст» здійснюється щомісячне відрахування із його заробітної плати та направлення коштів на рахунок приватного виконавця на погашення заборгованості за виконавчим документом. Отже, після ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження та матеріалами виконавчого провадження, здійснюється щомісячне часткове відрахування із його заробітної плати в порядку визначеному відповідною постановою приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та, відповідно, здійснюється часткове погашення заборгованості за виконавчим документом. Зважаючи на значну суму заборгованості та відсутність у нього нерухомого майна, грошових коштів на рахунках в банківських установах, інших майнових активів, він не має об`єктивної можливості здійснити негайне погашення заборгованості в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що боржник, будучи достовірно обізнаним з 19 березня 2021 року про покладений на нього судовим рішенням обов`язок сплатити грошові кошти і маючи реальну можливість виконати його, навмисно не виконує судове рішення, тобто ухиляється від виконання свого обов`язку. Сам по собі факт невиконання боржником рішення суду не може свідчити про його ухилення від виконання зобов`язання і відповідно не може бути підставою для застосування до особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Крім того, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним засобом, який може бути застосовано, зокрема, з метою захисту прав і свобод інших осіб, в даному випадку стягувача. Однак суду не надано доказів на підтвердження того, що на даний час неможливо захистити права стягувача іншими засобами, ніж застосування такого обмеження до боржника. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. знаходиться виконавче провадження №63697064 з примусового виконання виконавчого листа №2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми заборгованості за генеральною кредитною угодою на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12 травня 2008 року в сумі 659 240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 доларів США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12 травня 2008 року в сумі 118 266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 доларів США; за кредитним договором № 010/2/07-01-0811-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 1 527 311,31 гривень, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 гривень та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 гривень; за кредитним договором № 010-2/07-0812-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 473 688,15 гривень, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 гривень ,сума заборгованості за відсотками 161 444,41 гривень, а всього у сумі 8 215 610,20 гривень (вісім мільйонів двісті п`ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 20 коп.). Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року у справі №2-747/11 змінено стягувача на ТОВ «ФК «Форінт». Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України). Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Матеріали справи свідчать, що постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 20 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження №63697064 з виконання вищевказаного виконавчого листа, накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу та накладено арешт на грошові кошти боржника, що містять на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови. З метою здійснення примусового виконання виконавчого документа приватним виконавцем були направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Приватним виконавцем згідно отриманих відповідей встановлено відсутність зареєстрованого за ОСОБА_1 прав власності на нерухоме майно За боржником зареєстровано один транспортний засіб автомобіль марки УАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , на який 23 листопада 2020 рок постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. накладено арешт та оголошено у розшук. Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України ОСОБА_1 є керівником АТ «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст» та отримує заробітну плату. 08 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та іншій доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує у ПАТ «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст» у розмірі 20% щомісячно до виплати загальної суми боргу. Також, 10 лютого 2021 року приватним виконавцем здійснено вихід за останнім відомим місцем знаходження боржника за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт, згідно якого двері будинку відчинили батьки ОСОБА_1 та повідомили, що ОСОБА_1 не проживає у даному домоволодінні. Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою приватним виконавцем було здійснено виїзд. Між тим, доступ до квартири надано не було, про що приватним виконавцем було складено акт. Між тим, листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 15 січня 2021 року повідомлено, що боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. Так, у 2016 році боржник перетинав державний кордон в обох напрямках одинадцять разів; у 2017 році 17 разів, у 2018 році 16 разів, у 2019 році 20разів, у 2020 році 8 разів. Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 11 березня 2021 року повідомлено, що боржник документувався паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно положень ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Пунктом 5 ч.1 ст.6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; Зміст норм Закону України «Про виконавче провадження» передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Можливість застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не пов`язуються прямо із обсягом здійснення виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, законодавчих перешкод для одночасного застосування різних заходів із метою виконання рішення суду немає, а відповідні факти оцінюються в сукупності в кожному конкретному випадку з урахуванням дійсних обставин виконавчого провадження, дій (бездіяльності) боржника тощо. Водночас сторони виконавчого провадження (зокрема, боржник) не позбавлені права і можливості діяти за наявності для того підстав у виконавчому провадженні встановленим порядком з урахуванням зміни обставин, ступеня виконання рішення, наявності підстав для такого виконання, ставити питання про скасування обмежень тощо. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням. З аналізу приписів ст.76 ЦПК України у системному зв`язку з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості. Як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України приватний виконавець посилається на те, що незважаючи на достеменну обізнаність щодо факту відкриття виконавчого провадження, необхідності виконання судового рішення, ОСОБА_1 в порушення норм чинного законодавства не виконав своїх обов`язків боржника за виконавчим провадженням, жодних дій спрямованих на виконання судового рішення не здійснив, інформацію про фактичне місце проживання не надав. Приватний виконавець вважає, що наявні підстави для застосування заходів примусового виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Матеріали справи свідчать, що приватний виконавець вживав передбачених ст. ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення щодо фактичного виконання рішення. Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Матеріали справи свідчать, що приватним виконавцем направлялися боржнику документи виконавчого провадження на відомі йому адреси місця проживання та місця роботи боржника. Матеріали справи містять беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 був повідомлений про те, що на виконанні у приватного виконавця Бабенка Д.А. перебуває виконавче провадження де він є боржником. Між тим, у встановлені строки декларацію про доходи та майно ОСОБА_1 приватному виконавцю не надав, фактичне місце проживання не повідомив. З матеріалів справи встановлено, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року набрало законної сили 20 жовтня 2013 року. Представник боржника в суді апеляційної інстанції підтвердив, що ОСОБА_1 знав про розгляд справи та про ухвалення вказаного судового рішення. Із змісту виконавчого листа виданого на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року вбачається, що він перебував на виконанні і раніше. Постановою державного виконавця від 11 листопада 2020 року вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто 4 197,04грн. Отже, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року залишається невиконаним протягом майже 8 років. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 129-1 Конституції Українивстановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 2014 року маючи значні боргові зобов`язання суттєвих дій для їх виконання не вчиняє. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 протягом 2016 2020 років неодноразово перетинав кордон та знаходився поза межами України тривалий час: У 2016 році боржник перетинав державний кордон в обох напрямках 11 разів; У 2017 році 17 разів; У 2018 році 16 разів; У 2019 році 20 разів; У 2020 році 8 разів. Колегія судів вважає, що кошти, які ОСОБА_1 витрачав на подорожі, він міг би спрямувати для погашення боргу, однак цього не зробив, що свідчить про його ухилення від виконання рішення суду, дії боржника вказують на фактичне ухилення його від виконання рішення суду. Доводи ОСОБА_1 про те, що він виїжджає до дружини та дітей, які проживають у Королівстві Іспанія та мають у тій країні право постійного проживання не змінює висновків апеляційного суду. Доводи ОСОБА_1 про те, що його дружина фінансує його подорожі за особисті кошти не доведені належними та допустимими доказами. Висновок суду, що відсутні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України оскільки приватним виконавцем не доведено факту його ухилення від виконання рішення суду, - не відповідають фактичним обставинам справи. Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність рішення суду про стягнення з нього коштів та відкриття у зв`язку з цим виконавчого провадження, тривалий час ухилявся від виконання зобов`язань. Разом з тим він неодноразово виїжджав за кордон. Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту ухилення боржника від виконання рішення суду, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню, а подання підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2021 року скасувати. Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задовольнити. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні №63697064. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2021 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова